Постанова

від 30.07.2013 по справі 812/4782/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2013 року Справа № 812/4782/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Камінській М.В.

за участю :

представника позивача: Гречка С.М.,

представника відповідача: Комарової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Маркет» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000172220, № 0000182220 від 15 травня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Маркет» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000172220, № 0000182220 від 15 травня 2013 року.

В судовому засіданні позивачем надано уточнений адміністративний позов, в обґрунтування якого послався на невідповідність висновків акту перевірки про порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - закон № 168), пунктів п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на додану вартість в розмірі 59300,00 грн. та порушень п. 5.1. п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 134), пунктів 138 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 73661,00 грн., фактичним обставинам.

З висновками Акту та прийнятими на підставі нього податковими повідомленнями - рішеннями не згоден, оскільки вони ґрунтуються на висновках іншої перевірки, викладених в Акті від 19.04.2013 р. № 730/22-6/33432796, суть яких полягає у нереальності здійснення господарських операцій між TOB «Мікс Маркет» та контрагентами ПП «Арт-Кор» і ПП «Фірма «Малдіс».

Посилання перевіряючого на висновки актів перевірок Ленінської МДПІ у м.Луганську (акт перевірки від 27.08.2012 р. № 824/15-300/24844228, від 24.09.2012 № 994/15-300/24844228) та ДПІ у Артемівському районі м.Луганська ( акт перевірки від 06.03.2012 № 282/23-20/36991261), як на підставу визнання правочинів, укладених між ПП «Арт-Кор», ПП «Фірма «Малдіс» та ТОВ «Мікс -Маркет», такими що свідчать про нереальність здійснення господарських операцій, вважає без підставним та таким, що не відповідає нормам матеріального права, зробленими з перевищенням повноважень.

Наполягав на фактичному здійсненні господарських операцій та їх належному підтверджені бухгалтерськими документами, не дослідженими відповідачем.

В наданому запереченні на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позову, серед іншого послався на фактичне невиконання договору, укладеного Позивачем з ПП «Фірма «Малдіс» про надання комплексних рекламних послуг з рекламування товарів від 01.12.2010 р. №01/12/10-002.

Вважає, що протоколи узгодження об'ємів, строків надання послуг та договірної ціни №1, №2 та № 3 (надалі протокол) не є доказами виконання цього договору, оскільки ними лише визначено строки надання рекламних послуг, місця проведення рекламних заходів, графік надання рекламних послуг та вони лише є невід'ємною частиною договору від 01.12.2010 р. №01/12/10-002. Крім того, будь-які відповідальні особи за проведення визначених етапів надання рекламних послуг не визначені.

Що стосується макетів буклетів, то відповідно до п.п. 2.1.1 цього договору ПП «Фірма «Малдіс» зобов'язана подати у 5-денний строк з дня набрання чинності цим договором розроблений оригінал-макет друкованої продукції відповідно до вимог Замовника, згідно п.п. 2.1.2 не допускається запуск у виробництво рекламних матеріалів або розповсюдження їх не затверджених замовником.

Замовник - TOB «Мікс Маркет» зобов'язаний згідно п.п. 2.2.1 затвердити наданий йому оригінал-макет або повернути із зауваженнями.

Зазначає, що таких матеріалів Позивачем не було надано до перевірки, не додано цих матеріалів підприємством і до адміністративного позову.

Наявні у матеріалах справи копії буклетів (які взагалі містять назву «каталог товарів») рекламної друкованої продукції неможливо вважати матеріалами, які визначені у п. 1.1 договору та протоколах узгодження об'ємів, строків надання послуг та договірної ціни, оскільки вони не містять відомостей про затвердження їх TOB «Мікс Маркет» та те, що вони надані саме ПП «Фірма Малдіс» для затвердження Позивачу( неможливо ідентифікувати).

В той час, згідно відповіді ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 14.06.2013 р. №6547/7/11-100/10, звіт за формою 1 ДФ підприємством за період I-IV квартал 2010 р. не надавався, відповідний звіт за І квартал-2011 р. надано не заповнений.

Відповідно до розрахунків комунального податку ПП «Фірма «Малдіс» за I-IV квартал 2010 р. чисельність працюючих на підприємстві складає 0 осіб, що також свідчить про неможливість виконання договору №01/12/10-002 від 30.12.2010 р. В уточненому позові платник податків зазначає, що отримані від ПП- «Фірма «Малдіс» послуги підтверджуються «зразками», однак ніякі «зразки» не надавалися до проведення перевірки.

Також зазначає, що позивачем з ПП «Арт-Кор» було укладено договір на поставку товарів №1/01 від 01.01.2011 р. Відповідно до п. 2.1 цього договору обсяг поставки товару обумовлюється сторонами у замовленнях на поставку товару та (або) додаткових угодах.

Згідно п. 6.1 цього договору товар повинен бути поставленні впродовж 10 днів з моменту отримання узгодженого сторонами замовлення.

Будь-які замовлення та додаткові угоди щодо визначення обсягів поставки товарів підприємством не надано.

Видаткові наклади від постачальника ПП «Арт-Кор» містять назви наступних товарів:

-№1190 від 18.07.2011 р. - мішок кондитера (2 шт.);

-№1191 від 18.07.2011 р. - венчик FRUSTA FIMAR (1 шт.);

-№ 1198 від 22.07.2011 р. - профіль для цінника 100х39 (70 шт.) та профіль для цінника 650х60 (72 шт.).

Звертає увагу на той факт, що всі податкові накладні підписано ОСОБА_4 У видатковій накладній №1198 від 22.07.2011 р. зазначено, що вона займає посаду бухгалтера, проте у звітах за формою 1ДФ зазначена особа не значиться, з огляду на що всі податкові та видаткові накладні підписано неуповноваженою на це особою.

Крім того, підприємством не було надано доказів використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підприємства.

Стосовно договору № 121/11-09 від 01.11.2009 р. про технічне обслуговування та супровід обладнання , укладеного позивачем з ПП «Арт-Кор», зазначив про складання актів наданих послуг від представника ПП «Арт-Кор» - Ковальовим В.А., від представника Позивача - Вільшинським В. Ф., однак підписи зазначених осіб на цих актах надання послуг відсутні. Наполягав на непідтверджені факту виконання даних послуг ПП «Арт-Кор».

Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні сторони надали пояснення, тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях проти позову.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку у відповідача в якості платника податків, у тому числі податку на додану вартість (а.с. 115-134).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Повноваження відповідача визначені у тому числі ст. 20 ПК України.

У відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений ПК України. Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п.п. 78.1.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у тому числі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З пояснень відповідача та наданих документів убачається надходження до останнього від ДПІ у Артемівському районі акту від 06.03.12 №282/23-20/36991261 «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Фірма «Малдіс» код за ЄДРПОУ 36991261 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2010 р. по 31.05.2011 р.» та акту від Ленінської МДПІ у м. Луганську від 27.08.2012 р. №824/15-300/24844228 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання МПП «Арт- Кор» щодо підтвердження господарських відносин із платниками датків за липень 2011 р.» та 25.09.2012 р. аналогічний акт від 24.09.2012 р. №994/15-300/24844228.за період серпень-вересень 2011 р. (а.с.149-165).

На підставі отриманої інформації, 06.12.2012, 14.12.2012, 15.04.2013 року, відповідачем на адресу позивача були направлені запити щодо надання пояснень та документального підтвердження господарських відносин: від 06.12.2012 р. №15077/22 з контрагентом ПП «Арт-Кор» за період липень-вересень 2011 p., від 14.12.2012 р. №15773/22 з контрагентом ПП «Фірма Малдіс» за період грудень 2010 p., січень-лютий 2011 р. (далі - запит № 4966 ( а.с.26, 30).

15.04.2013 року позивачем на адресу відповідача направлені документи, перелічені в запиті № 4966, за виключенням регістрів бухгалтерського обліку (а.с.27, 31).

15.04.2013 р. у зв'язку з неотриманням документів відповідачем було видано наказ за №445 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Мікс Маркет», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Арт-Кор» за період липень-вересень 2011 року, з ПП «Фірма «Малдіс» за період грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року (т. 1, а.с.11).

Відповідно до ст.79.2 ст.79 Податкового кодексу України до початку проведення перевірки копію наказу на проведення перевірки та повідомлення про початок та місце проведення перевірки вручено керівнику платника податків Казьміну А. А.

Зазначений наказ не був оскаржений.

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - наказ № 984).

Згідно із п.3 наказу № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

На виконання наказу № 445 ( а.с.11), відповідачем було проведено перевірку позивача за наслідками якої складено акт від 19.04.2013 р. №730/22-633432796(далі - акт № 730, т.1.а.с.12-19).

У висновках Акту № 730 зазначені наступні порушення:

1) пп.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 59300 грн., у т.ч. за грудень 2010 р. на суму ПДВ 20850 грн., за січень 2011 р. на суму ПДВ 17687 грн., за лютий 2011 р. на суму ПДВ 17190 грн., за липень 2011 р. на суму ПДВ 1188 грн., за серпень 2011 р. на суму ПДВ 1402 грн. та за вересень 2011 р. на суму 984 грн.;

2) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 ЗУ від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 73661 грн., у т.ч. за IV квартал 2010 р. на суму 26063 грн., за І квартал 2011 р. на суму 44000 грн., за III квартал 2011 р. на суму 3598 грн.

Непогоджуючись із висновками акту № 730, позивач направив заперечення проти акту (т.1.а.с.20-22), які залишені відповідачем без задоволення (т.1.а.с.23-25).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі Акту № 730 відповідачем 15.05.2013 року прийняті два податкових повідомлення - рішення, а саме:

-№ 0000172220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 61089,00 (шістдесят одна тисяча вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.), у тому числі штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1788,00 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.), застосованих за порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1 пп. 7.4.5, 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України;

-№ 0000182220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в загальній сумі 73662,00 (сімдесят три тисячі шістсот шістдесят дві гривні грн. 00 коп.), у тому числі штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 (одна грн. 00 коп.), застосованих за порушення п. 5.1. п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (т.1.а.с.9,10).

Зазначені податкові повідомлення - рішення отримано позивачем 20 травня 2013 року.

Предметом даного спору у тому числі є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Зі змісту п. 5.2 Наказу № 984 убачається обов'язок відповідача відображати кожне порушення та зазначати ненадані або відсутні первинні документи.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

01.01.2011 року позивачем з ПП «Арт-Кор» було укладено договір на поставку товарів №1/01 від 01.01.2011 р. ( далі - договір № 1/01, т.1.а.с.32-34).

Пунктом 1.1. договору № 1/01 передбачений обов'язок Постачальника поставити визначений чим договором товар…

Відповідно до п. 2.1 цього договору обсяг поставки товару обумовлюється сторонами у замовленнях на поставку товару та (або) додаткових угодах.

Будь-які замовлення та додаткові угоди щодо визначення обсягів поставки товарів позивачем не надано, та за поясненнями позивача не укладались.

Згідно із п.3.1. договору асортимент товару, кількість, ціна, що є предметом поставки за цим договором, зазначаються у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Зазначеного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначені обов'язкові реквізити первинного документу до яких зокрема відносяться посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з урахуванням змісту договору № 1/01, товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, повинні відповідати вимогам передбаченим законом для первинних бухгалтерських документів.

Фактично ТТН «ММ № 043», «ММ № 042», «ММ № 044», в яких в якості товару зазначені відповідно: «мішок кондитера» (т.1.а.с.36), венчик (т.1.а.с.39), профіль для цінника (т.1.а.с.42), в супереч вимогам вищезазначеного закону не містять даних про посаду, прізвище та дані, за якими можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 6.1 цього договору товар повинен бути поставлений впродовж 10 днів з моменту отримання узгодженого сторонами замовлення та попередньої оплати. При цьому позивачем не надані оригінали платіжних доручень № 4682, 4716, якими за твердженням позивача сплачені товари за даним договором (т.1.а.с.78-79).

Видаткові наклади від постачальника ПП «Арт-Кор» містять назви наступних товарів:

-№1190 від 18.07.2011 р. - мішок кондитера (2 шт) (т.1.а.с.35);

-№1191 від 18.07.2011 р. - венчик FRUSTA FIMAR (1 шт.) (т.1.а.с.38);

-№ 1198 від 22.07.2011 р. - профіль для цінника 100х39 (70 шт.) та профіль для цінника 650х60 (72 шт. (т.1.а.с.41).

Видаткові накладні № 1190, 1191, 1198 містять посилання на рахунки необхідні для передплати, але рахунки не надані.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 2, 5 наказу ДПА України від 30.05.97 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року далі закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно із п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України № 168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», (який діяв до 01.01.2011 року) встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу» (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що факт отримання податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та включення їх до валових витрат.

Так, згідно з абзацом третім підпункту 7.2.3 пункту 7.2 цієї статті податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Такий статус податкової накладної однозначно поширює щодо неї вимоги, встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», стосовно первинних та облікових документів, зокрема про обов'язкове зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відсутність прямої вказівки в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо особи, відповідальної за здійснення господарської операції, як реквізиту податкової накладної, зовсім не означає, що законодавець не надає таким відомостям значення обов'язкових, які впливають на юридичне значення податкової накладної. Це випливає із самого визначення законодавцем податкової накладної, як документу.

Податкові накладні по спірних операціях від імені ПП «Арт-Кор» № 1060 від 13.07.2011 р., №869 від 08.06.2011 р., №1099 від 14.07.2011 р., підписані ОСОБА_4 без зазначення посади ( т.1.а.с.37,40,43), яка за твердженням позивача є головним бухгалтером підприємства.

Всі податкові накладні, підписано ОСОБА_4, у видатковій накладній №1198 від 22.07.2011 р. зазначено, що вона займає посаду бухгалтера.

На виконання зазначених нормативних актів в податкових накладних посада ОСОБА_4 не зазначена.

Крім того, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обов'язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Також, відповідно до пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України посадова особа платника податку - особа, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин.

За даними акту № 824/15-300/24844228 від 27.08.2012 року відповідальними за фінансово-господарську діяльність ПП «Арт-Кор» є ОСОБА_7 (т.1.а.с.153-153), за звітами форми 1ДФ значиться одна особа.

При цьому податкова накладна № 1099, видана за твердженням позивача на підставі договору № 1/01, у відповідній графі містить посилання на договір № 121/11-09.

Таким чином, зазначені податкові накладні не відповідають вимогам нормативних актів та є недійсними.

На виконання вимог п.4.1. договору постачання відсутні дані про якість, комплектацію товару, сертифікати якості.

Таким чином, позивачем не надані належні та допустимі докази здійснення господарських операцій за договором 1/01.

01.11.2009 року між позивачем та ПП «Арт-Кор» був укладений договір про технічне обслуговування та супроводження обладнання № 121/11-09, виконання за яким не визнається відповідачем (т.1.а.с.44-45, далі - договір № 121).

Згідно із вимогами п.3.3 договору № 121, факт виконаних робіт підтверджується підписанням акту прийому робіт уповноваженими представниками сторін (мовою оригіналу).

На підтвердження господарських операцій позивачем надані Акти № 1177/1 (т.1.а.с.52), № 1209/1 (т.1.а.с.54), № 1206/1 (т.1.а.с.56), № 1297/1 (.1.а.с.59), № 1213/1 (т.1.а.с.61), № 1346/1 (т.1 а.с. 64), № 1369/1 (т.1.а.с.66), № 1370/1 (т.1.а.с.68), № 1373/1 (т.1.а.с.71), № 1371/1 (т.1.а.с.74), складені від представника ПП «Арт-Кор» - Ковальовим В. А., від представника Позивача - Вильшинським В. Ф., однак підписи зазначених осіб на цих актах надання послуг відсутні.

На підтвердження виконання договору № 121, позивачем надані податкові накладні №1089 від 14.07.2011р., №1097 від 14.07.2011р., №1126 від 22.07.2011р., №1127 від 22.07.2011р., №1056 від 12.07.2011р., №1266 від 17.08.2011р.., №1280 від 18.08.2011р., №1279 від 18.08.2011р., №1282 від 18.08.2011р., №1281 від 18.08.2011р., №1327 від 07.09.2011р. (т.1 а.с. 53,55,58, 60, 63, 65, 67, 70, 73, 76, 77), підписані ОСОБА_4, складені із порушеннями, переліченими при досліджені договору № 1/01 та відповідно є недійсними.

Таким чином, зазначені податкові накладні не відповідають вимогам нормативних актів та є недійсними.

На виконання вимог ст.79 КАС України позивачем не надані оригінали платіжних доручень, якими за його твердженням були оплачені роботи за договором № 121 (т.1.а.с.80-85).

Загальна сукупність зазначених систематичних порушень свідчить про правомірність висновків відповідача та прийнятих ним рішень за даним фактом.

01.12.2010 р. Позивачем з ПП «Фірма «Малдіс» було укладено договір на надання комплексних рекламних послуг з рекламування товарів від №01/12/10-002 (т.1. а.с.88-89, далі договір № 1/12).

На підтвердження реальності господарських операцій за даним договором позивачем надані акти прийому - передачі наданих послуг, протоколи узгодження об'ємів та строків надання послуг, податкові накладні № 301201 від 30.12.2010 року, №310104 від 31.01.2011 року, каталоги товарів, платіжні доручення (т.1.а.с.90-107).

З урахуванням вищезазначеного, нормативного обґрунтування та порівняльного дослідження, суд критично оцінює зазначені докази з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору № 1/12 ПП «Фірма «Малдіс» зобов'язаний подати у 5-денний строк з дня набрання чинності цим договором розроблений оригінал-макет друкованої продукції відповідно до вимог Замовника.

Пунктом 2.1.2 договору № 1/12 забороняється запуск у виробництво рекламних матеріалів або розповсюдження їх не затверджених замовником.

Сторонами визнається факт невиконання вимог пункту 2.1.1 договору № 1/12.

Зазначений факт оцінюється не з точки зору втручання в господарську операцію, а з метою оцінку реальності її здійснення.

Представник позивача наполягав на виконанні ПП «Фірма «Малдіс» умов договору № 01/12 по наданню рекламних послуг з рекламування товарів шляхом розповсюдження рекламних буклетів, які фактично називаються каталогом товарів (т.1.а.с. 93-94, 98-99, 103-104).

В актах прийому передачі наданих послуг від 30.12.2010 року (т.1.а.с.90), від 01.12.2010 року (т.1.а.с.95), від 28.02.2011 року (т.1.а.с100), та податкових накладних № 301201 від 30.12.2010 року, №3101.04 від 31.01.2011 року (т.1.а.с.97, 102) в якості рекламної продукції передбачені буклети, та відсутні «каталоги товарів».

Пункт 1.1 Договору № 01/12 не містить рекламної продукції у вигляді «каталогу товарів».

Надані позивачем «каталоги товарів» містять у тому числі дані про : коньяк «Закарпатський» (а.с.94), лікер, шампанське (т.1.а.с.99), текілу, які за загально відомим фактом відносяться до алкогольних напоїв.

Закон України «Про рекламу» визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Даний закон враховується судом з метою оцінки реальності спірних господарських операцій.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про рекламу» заходи рекламного характеру є заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.

Ч.2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» заборонена реклама алкогольних напоїв за допомогою заходів рекламного характеру.

Відповідно до ст. 26 зазначеного закону контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень відповідні державні органи.

З урахуванням даних, викладених в наданих позивачем доказах, приймаючи до уваги вимоги Закону України «Про рекламу», суд не ототожнює надані позивачем «каталоги товарів» з рекламною продукцією у вигляді «буклетів».

Згідно із актом № 282/23-29/36991261 від 06.03.2012 року, складеним фахівцями ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, відсутній фонд оплати праці, чисельність працюючих складає «0» (а.с.149-150).

Зазначені дані суперечать актам прийому передачі наданих послуг, за якими для надання рекламних послуг ПП- «Фірма «Малдіс» залучало 21 особу.

Суд критично оцінює надані позивачем світлини, які за його твердженням свідчать про розповсюдження рекламної продукції, оскільки відсутні дані про осіб зображених на світлинах та їх дії відповідно до розповсюдження рекламної продукції за договором 01/12 (т.2.а.с.20-23).

Доводи позивача про можливе залучення ПП «Фірма «Малдіс» працівників за трудовими угодами або цивільно-правовими договорами, та оренду приміщень з виробничими потужностями у третіх осіб, суд оцінює критично, оскільки на виконання вимог статей 70, 71 КАС України позивач не надав належного та допустимого доказу: трудових угод, цивільно-правових договорів про найм виконавців, договорів оренди приміщень з виробничими потужностями.

Зазначені вимоги не є формальними, оскільки за наявності виконаних робіт витрати за цими договорами повинні включатись до вартості наданих послуг та вироблених товарів.

Відсутність фонду оплати праці, нульова кількість працівників, не зазначення посади особи, яка підписала податкові накладні № 301201 від 30.12.2010 року, №310104 від 31.01.2011 року, з вищенаведених причин свідчить про їх недійсність.

Таким чином, податкові та видаткові накладні з вказаним контрагентом, складені у порушення вимог чинного законодавства, і тому вони не є первинними документами, які підтверджують право позивача на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість та не можуть включатися до валових витрат.

Загальна сукупність зазначених систематичних порушень свідчить про правомірність висновків відповідача та прийнятих ним рішень за даним фактом.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку із відмовою в задоволені позову відсутні підстави для повернення судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 30 липня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс Маркет» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000172220, № 0000182220 від 15 травня 2013 року - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 05 серпня 2013 року.

Суддя С.М. Чиркін