Рішення

від 06.08.2013 по справі 918/1053/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2013 р. Справа № 918/1053/13

за позовом Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф Рівне"

про стягнення не сплаченого у добровільному порядку штрафу та пені в сумі 68 000,00 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Барбашов О.В., дов. від 14.01.2013 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2013 року Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф Рівне» (надалі-відповідач) про стягнення несплачених у добровільному порядку штрафу та пені в розмірі 64 000,00 грн. та про зобов'язання припинити порушення економічної конкуренції шляхом надання інформації на вимогу позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

У зв'язку із здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції позивачем направлено відповідачу вимоги № 01/21-1575-04 від 13.09.2011 року та № 01/21-2009-04 від 16.10.2012 року про надання інформації, однак відповідач інформації, зазначеної у вимогах у визначений строк не надав, чим порушив вимоги п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У зв'язку з цим, 11.02.2013 року позивачем прийнято рішення у справі № 05-03/34-12 , яким визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню у встановлені його головою строки, відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на відповідача штраф у розмірі 34 000,00 грн.; зобов'язано відповідача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом надання інформації на вимогу позивача у десятиденний строк з дня одержання рішення у справі.

Разом з тим, відповідач у визначений чинним законодавством строк штраф не сплати, так само як і не усунув порушення у строк, встановлений рішенням.

Крім того, за несплату штрафу позивачем у порядку ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нараховано пеню в розмірі 34 000,00 грн.

У матеріально-правове обґрунтування позивач посилається на ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

16.07.2013 року ухвалою суду порушено провадження, розгляд справи призначено до слухання в судовому засіданні на 25.07.2013 року.

Ухвалою суду від 25.07.2013 року розгляд справи відкладено на 06.08.2013 року.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників учасників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку із здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, на підставі ст.ст. 7, 17, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України, Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 року № 32-р, позивачем направлено відповідачу вимогу № 01/21-1575-04 від 13.09.2012 року про надання інформації, яка вручена його уповноваженій особі 07.11.2012 року, що стверджується фіскальним чеком та повідомленням Рівненської дирекції поштового зв'язку.

У вказаній вимозі витребовувалася наступна інформація: копії установчих документів; точна дата використання назви «Косметологічна клініка»; випадки розміщення вказаної назви за іншими адресами в м. Рівному, Рівненській області, на території інших міст, областей України та їх перелік (якщо такі випадки мали місце); проведення рекламних заходів для підтримки та підвищення популярності «Косметологічної клініки»; замовника та розробника листівки з назвою «Косметологічна клініка», вид та характер зазначеної листівки; причини розповсюдження листівки з назвою «Косметологічна клініка», законодавчі підстави та докази, які можуть об'єктивно підтвердити правомірність використання назви «Клініка».

Зазначену інформацію слід було надати позивачу у 5-денний строк з дня отримання вимоги.

Однак відповідач запитувану інформацію позивачу не надав, що підтверджується відсутністю запису у журналі реєстрації вхідної кореспонденції. Звернень про продовження строку надання інформації від відповідача не надходило.

16.10.2012 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 01/21-1575-04, яку той отримав 07.11.2012 року, що стверджується фіскальним чеком та повідомленням Рівненської дирекції поштового зв'язку.

Дана вимога передбачала надання таких відомостей: обґрунтовані пояснення щодо неподання інформації на вимогу позивача № 01/21-1575-04 від 13.09.2012 року; інформацію на вимогу № 01/21-1575-04 від 13.09.2012 року.

Дані відомості необхідно було надати позивачу у 5-денний строк з дня отримання вимоги.

Відповідач запитувану інформацію позивачу не надав, що підтверджується відсутністю запису у журналі реєстрації вхідної кореспонденції. Звернень про продовження строку надання інформації від відповідача не надходило.

За таких обставин, дії відповідача є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання позивачу інформації у встановлені його головою строки.

22.11.2012 року розпорядженням адміністративної колегії позивача № 83 розпочато провадження у справі № 05-03/34-12 за ознаками вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання позивачу інформації у встановлені його головою строки.

На виконання п. 26 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року № 5, на адресу відповідача надіслано копію подання з попередніми висновками та пропозицією надати свої пояснення до 24.01.2013 року.

Відповіді від відповідача на подання з попередніми висновками у справі позивачу не надходило.

11.02.2013 року рішенням адміністративної колегії позивача № 10 у справі № 05-03/34/12 визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню у встановлені його головою строки; відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на відповідача штраф у розмірі 34 000,00 грн.; зобов'язано відповідача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом надання інформації на вимогу позивача у десятиденний строк з дня одержання рішення у справі.

14.02.2013 року відповідач отримав вказане рішення, що стверджується поштовим повідомленням про вручення, однак у встановлений чинним законодавством строк штраф не сплатив, так само як і не надав інформації, що витребовувалася.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, рішення адміністративної колегії позивача у двомісячний строк, який є присікальним, оскаржене не було. Відтак, рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.

Згідно з п. 21 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні ст. 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 40 ГК України передбачено, що державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

За ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є, зокрема, участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Частиною 2 ст. 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету, визначених законом.

Пунктами 5, 12 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Аналогічні повноваження встановлено й Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 року № 32-р, зокрема, п. 3 ч. 1, у тому числі передбачає, що відділення Антимонопольного комітету має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 22 та 22-11 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету, голови територіального відділення Антимонопольного комітету щодо подання суб'єктами господарювання документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ним строки.

Згідно з п. 13 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України п.п. 13 та 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено ст. 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги ст. 33 ГПК має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270.

Факти неодноразового неподання одним і тим самим суб'єктом господарювання інформації на запити органу Антимонопольного комітету України не є триваючим порушенням у розумінні ст. 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а являють собою самостійні (окремі) порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, зважаючи на положення зазначених норм чинного законодавства, а також встановлені судом фактичні обставини справи, позивач у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у відповідача відповідну інформацію, необхідну для здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а відповідач, у свою чергу, зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.

Вказана позиція відображена також у Постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 року № 3-5гс13.

Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання -юридичних осіб за неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.

Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Частиною 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За матеріалами справи, відповідач не сплатив штраф у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, належними та допустимими доказами позовних вимог не оспорив.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 34 000,00 грн.

За ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Отже, підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються ст. 56 Закону, яка встановлює як обов'язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

З наведеного вбачається, що нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні ст.ст. 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у ст. 250 названого Кодексу.

Таку ж правову позицію викладено в п. 22 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Суд погоджується з розрахунком суми пені, наданим позивачем, який розраховано за відповідний період прострочення сплати штрафу, - з 16.04.2013 по 10.07.2013 року.

Враховуючи, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 34 000, 00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 5 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" у розгляді справ зі спорів про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про застосування заходів відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції господарським судам необхідно перевіряти додержання строків давності, передбачених ст. 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і ст. 28 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", з урахуванням того, що суб'єкт господарювання не може бути притягнутий до відповідальності за відповідне порушення, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення законодавства про захист економічної конкуренції зі сторони відповідача мало місце у 2012 році.

За ч.ч. 1, 2 ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З наведеного вбачається, що строк давності притягнення до відповідальності відповідача за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не минув.

Згідно з ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Крім того, правомірною є і вимога позивача про зобов'язання відповідача надати інформацію на вимоги голови та рішення адміністративної колегії позивача. Вказані вимоги та рішення отримані відповідачем. Обов'язок відповідача надати витребувану у вимозі інформацію і документи встановлений у самих вимогах, рішенні та ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет" .

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки останній обґрунтував їх належними та достатніми доказами, яких відповідач у встановленому порядку не спростував.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф Рівне» (вул. Студентська,14-А, м. Рівне, 33018, код ЄДРПОУ 34438060) 34 000,00 грн. штрафу та 34 000,00 грн. пені до загального фонду державного бюджету України: одержувач: УК у м. Рівному/м. Рівне/21081100; ЄДРПОУ 38012714, р/р 31113106700295; банк одержувача: ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, призначення платежу: *; 106; код 21081100, код ЄДРПОУ платника. Штраф згідно з рішенням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.02.2013 року № 10 у справі № 05-03/34-12.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф Рівне» (вул. Студентська,14-А, м. Рівне, 33018, код ЄДРПОУ 34438060) припинити порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції" шляхом надання інформації на вимогу Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Остафова,27, м. Рівне, 33000).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф Рівне» (вул. Студентська,14-А, м. Рівне, 33018, код ЄДРПОУ 34438060) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 867,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.08.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.