Постанова

від 22.05.2013 по справі 801/1971/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2013 р. (17 год. 48 хв.) Справа №801/1971/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Волкової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.10.2012 р. № 0004732204 та № 0004742204, які були прийняті за результатами позапланової документальної перевірки позивача з ТОВ «Кєол Крим» за період з 01.01.2010р. по 31.07.2011р.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про «фіктивний» характер господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «Кєол Крим», оскільки господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (роботи, послуги) використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодами на поставку товарів (надання послуг), укладеними позивачем з вище вказаним контрагентом. Позивач зазначає, що ним під час перевірки були надані всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують валові витрати підприємства та свідчать про реальність вчинення правочинів. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 11.10.2012 р. № 0004732204 та № 0004742204 прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмових заперечень на позов суду не надав, будь-яких клопотань до суду не скерував, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим", зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 05.09.2006р. та має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 34581914, що підтверджується свідоцтвом про державного реєстрацію юридичної особи серії А00 № 439485 та довідкою АА № 647877 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статутом (а.с.7-14, 15,16).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків у ДПІ у м. Сімферополі з 07.09.2006 року за № 5010 та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00891158 від 08.09.2006р. (а.с.21-22)

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що в період з 17.09.2012р. по 28.09.2012р. була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим" (код за ЄДРПОУ 34581914) з питань взаємовідносин з ТОВ "Кєол Крим" (код за ЄДРПОУ 34372183) за період з 01.01.2010р. по 31.07.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.09.2012р. № 6625/22-8/34581914 (а.с. 26-37).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2 ст. 138; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на прибуток у сумі 7137,50 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011р. у сумі 7137,50 грн.

- п.14.1.191 ст.14, п. 185.1 ст. 185; п.188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього в розмірі 2031,83 грн., у т.ч. в квітні 2011р. в розмірі 1208,66 грн., в червні 2011р. - 823,17 грн.

05.10.2012р. позивачем за вих. № 268 були подані заперечення на акт перевірки (а.с. 38-39), які не були взяти до уваги відповідачем, в зв'язку з чим, на підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 11.10.2012р.:

- № 0004732204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7138 за 2 квартал 2011р. (а.с.24),

- № 0004742204 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі за квітень 2011р. - 1209 грн., за червень 2011р. - 823 грн. (а.с.25).

Не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями та скориставшись правом адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України до податкових органів вищого рівня, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про їх оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС оскаржуваних податкових повідомлень - рішень судом встановлено наступне.

За період з 01.10.2010р. по 31.07.2011р. ТОВ "Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим" (код за ЄДРПОУ 34581914) мало взаємовідносини з ТОВ «Кєол Крим» (ЄДРПОУ 3437183) у квітні, червні 2011р. в 2 кварталі 2011р. задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 6634548 грн. у т.ч. в 2 кварталі 2011р. - 6634548 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.01.2010р. по 31.07.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ "Кєол Крим" (код за ЄДРПОУ 34372183) в квітні, червні 2011р. встановлено їх завищення в 2 кварталі 2011р. на загальну суму 7137, 50 грн.

Відповідачам зазначено, що на порушення п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2 ст. 138; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), підприємством до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів на загальну суму 7137,50 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011р. на суму 7137,50 грн., в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на прибуток у сумі 7137,50 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011р. у сумі 7137,50 грн.

За період з 01.10.2010р. по 31.07.2011р. ТОВ "Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим" (код за ЄДРПОУ 34581914) мало взаємовідносини з ТОВ «Кєол Крим» (ЄДРПОУ 3437183) у квітні, червні 2011р. Задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в квітні, червні 2011р. у сумі 29844 грн., у т.ч. у квітні 2011р. - 17430 грн., у червні 2011р. - 14920 грн.

Перевіркою ТОВ "Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим" (код за ЄДРПОУ 34581914) з питань взаємовідносини з ТОВ «Кєол Крим» (ЄДРПОУ 3437183) за період з 01.01.2010р. по 31.07.2011р в квітні, червні 2011р. встановлено завишення податкового кредиту на загальну суму 2031,83 грн., у т.ч. за квітень 2011р. на 1208,66 грн., за червень 2011р. на 823,17 грн., в результаті чого у порушення п.14.1.191 ст.14, п. 185.1 ст. 185; п.188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього в розмірі 2031,83 грн., у т.ч. в квітні 2011р. в розмірі 1208,66 грн., в червні 2011р. - 823,17 грн.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки про порушення позивачем положень Податкового кодексу України зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Кєол Крим» (ЄДРПОУ 34372183), згідно чого відповідач прийшов до висновку про таки взаємовідносини у квітні та червні 2011р. є нікчемними та такими, що порушують діюче законодавство України.

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даного контрагенту, а саме: акт від 16.01.2012 р. № 401/23-2/34372183 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Кєол Крим» (ЄДРПОУ 34372183), з питань дотримання вимог податкового, валового та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.07.2011р.».

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Кєол Крим» (ЄДРПОУ 34372183) у періоді, що перевірявся, були укладені угоди на постачання товарів, робіт (послуг).

В рамках основної господарської діяльності між позивачем (Виконавець) та Державним підприємством України «Міжнародний дитячий центр «Артек» (Замовник) 12.10.2010р. був укладений договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу № 667, відповідно до предмету даного договору (пункт 1.1.) виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування та/або ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових частин, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як Замовника, так і спеціально замовлених виконавцем (а.с.88-92).

У квітні 2011р. позивачем у ТОВ «Кєол Крим» були замовлені роботи (послуги) всього на суму з ПДВ - 3626,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн.

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується актом № ОУ-0000004 від 21.04.2011р. здачі-приймання (надання послуг) всього на суму з ПДВ - 3626,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн. (а.с. 84).

ТОВ «Кєол Крим» виписало позивачу податкову накладну № 34 від 21.04.2011р. на загальну суму з ПДВ - 3626,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн. (а.с.85).

Позивачем у червні 2011р. у ТОВ «Кєол Крим» були замовлені роботи (послуги) всього на суму з ПДВ - 4939,00 грн., у т.ч. ПДВ 823,17 грн.

Фактичне здійснення господарської операції підтверджується актом № ОУ-0000034 від 08.06.2011р. здачі-приймання (надання послуг) всього на суму з ПДВ - 4939,00 грн., у т.ч. ПДВ 823,17 грн. (а.с. 81).

ТОВ «Кєол Крим» виписало позивачу податкову накладну № 31 від 08.06.2011р. на загальну суму з ПДВ - 4939,00 грн., у т.ч. ПДВ 823,17 грн. (а.с.82).

Оплата придбаних від контрагента-постачальника послуг підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача (а.с. 83, 86, 87).

Суд, виходячи з акту перевірки, звертає увагу, що відповідачем не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеним договорам між позивачем та контрагентом, зокрема таких як відсутності фактичного виконання робіт.

Суд вважає, що вказані вище первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, приймаючи до уваги, що витрати позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Кєол Крим» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2010р. по 31.07.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Кєол Крим» у квітні та червні було віднесено на загальну суму 7137,50 грн., у зв'язку з чим, висновок податкового органу про завищення таких витрат в 2 кварталі 201р. на загальну суму 7137,50 грн. є необґрунтованим.

А отже, й зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7138 за 2 квартал 2011р., про що прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004732204 від 11.10.2012р. - є протиправним.

Усе вищевикладене в повній мірі стосується визначення податку на додану вартість та визначення розміру від'ємного значення з цього податку.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Оскільки, як було вказано вище, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Кєол Крим» останній був зареєстрований як платник ПДВ, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за квітень, червень 2011 р. були дотримані положення Податкового Кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичних осіб - контрагента позивача ТОВ «Кєол Крим» (ЄДРПОУ 34372183) на момент укладення угод з позивачем.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказані ідентифікаційні коди Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагента позивача ТОВ «Кєол Крим» (ЄДРПОУ 34372183), який привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у єдиному державному реєстрі.

З аналізу укладених між позивачем та контрагентом правочинів та інших первинних бухгалтерських документів вбачається, що вони мають необхідні реквізити.

Отже контрагент позивача, як юридична особа, був наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, мав, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Суд зазначає, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплаті) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку цього податку, а не контрагент такої особи. Уразі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень та червень 2011р. на загальну суму 2031,83 грн. правомірно та обґрунтовано.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (АРМ "Облік платників", АРМ "Бест звіт", АРМ "ТАХ", АРМ "Аудит", АІС "Облік податків і платежів", та інш.), акт від 16.01.2012 р. № 401/23-2/34372183 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Кєол Крим» (ЄДРПОУ 34372183), з питань дотримання вимог податкового, валового та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.07.2011р.», то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагента позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, зроблені ним внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Кєол Крим» (ЄДРПОУ 34372183), згідно яких відповідач прийшов до висновку, що таки взаємовідносини у квітні та червні 2011р. є нікчемними та такими, що порушують діюче законодавство України.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Поряд з цим акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентом з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, в зв'язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 11.10.2012р. № 0004732204 та № 0004742204.

З урахуванням вказаного, суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,71 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням № 138 від 22.02.2013р. (а.с.2).

Під час судового засідання, яке відбулось 22.05.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 24.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.10.2012р. № 0004732204.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.10.2012р. № 0004742204.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим" (95493, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Лавандовий, б. 2 код за ЄДРПОУ 34581914) 114,71 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.