Постанова
від 01.08.2013 по справі 813/4964/13-а
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року № 813/4964/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Харів М.Ю.

за участю:

представника позивача - Цімка П.О.

представника відповідача - Чижевського М.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Львівського комунального підприємства «Львівсвітло» до Державної податкової інспекції у Шевченківського районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Львівське комунальне підприємство «Львівсвітло» звернулося з адміністративним позовом до ДПІ в Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372300/9758 від 14.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на 59795,00 грн., а також штрафні санкції в сумі 29897,50 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримані податкові накладні ЛКП «Львівсвітло» від ПП «Західенерго Інвест» оформлені відповідно до встановлених вимог, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей та інші наявні підтверджуючі первинні документи щодо здійснених господарських операцій надали право ЛКП «Львівсвітло» на підставах та в порядку визначеному Закону України «Про податок на додану вартість» віднести до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 59795,00 грн., в т.ч. за червень 2010 р. - 6378,00 грн., за серпень 2010 р. - 4433,00 грн., за вересень 2010 р. - 11492,00 грн., за жовтень 2010 р. - 23042,00 грн., листопад 2010 р. - 1405,00 грн. та грудень 2010 р. - 398,00 грн., які були сплачені на користь вищевказаних суб'єктів господарювання по здійснених господарських операціях. Вважає, що висновок відповідача про те, що встановлена в ході перевірки відсутність поставок товаро-матеріальних цінностей, яка свідчить про укладення договорів поставки товарів, робіт, послуг між ЛКП «Львівсвітло» та ПП «Західенерго Інвест» без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигод, внаслідок чого порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 59795,00 грн., а також нарахування штрафних санкцій є безпідставним і нормативно необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів викладених в запереченні на адміністративний позов. Зокрема, зазначив що в ході проведення перевірки було встановлено, що ЛКП «Львівсвітло» здійснювало взаєморозрахунки з ПП «Західенерго Інвест». ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС отримано акт ДПІ у Франківському районі м. Києва ДПС від 26.11.2012 р. № 1969/22-10/36828837 з питань господарських відносин ПП «Західенерго Інвест» з ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005», ПП «Екоенергобуд», в якому зазначено, що ПП «Західенерго Інвест» було завищено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в результаті порушення ТзОВ ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005», ПП «Екоенергобуд» своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, які були укладені з ПП «Західенерго Інвест» на купівлю ТМЦ, виконання робіт та в свою чергу угоди укладені ПП «Західенерго Інвест» з покупцями на подальшу реалізацію робіт мають протиправний характер внаслідок якого неправомірно віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту та податкового зобов'язання ПП «Західенерго Інвест» по отриманих товарах та послугах від ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005», ПП «Екоенергобуд» факт отримання яких не доведено, а отже відсутні об'єкти оподаткування. Крім цього факт відсутності за місцезнаходженням від ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005», ПП «Екоенергобуд» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства не дає можливість стверджувати, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювали фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. В ході перевірок ТзОВ «БK «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005», ПП «Екоенергобуд» встановлено відсутність у нього необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійсненна робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у такого підприємства адміністративно-господарських можливостей та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання робіт (надання послуг). Просить відмовити ЛКП «Львівсвітло» у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що в період з 20.05.2013 р. по 24.05.2013 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Львівського комунального підприємства «Львівсвітло» (код ЄДРПОУ 03348577) з питань взаєморозрахунків з ПП «Західенерго Інвест» (код ЄДРПОУ 36828837) за період з червень, серпень-грудень 2010 р. Позапланова виїзна перевірка проведена на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №317 від 20.05.2013 р. та направлення № 455 від 20.05.2013 р.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова складено Акт №205/107/22-1009/03348577 від 31.05.2013 р. згідно з яким встановлено порушення ЛКП «Львівсвітло» п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено зниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 59795,00 грн., в т.ч. за червень 2010 р. - 6378,00 грн., за серпень 2010 р. - 4433,00 грн., за вересень 2010 р. - 11492,00 грн., за жовтень 2010 р. - 23042,00 грн., листопад 2010 р. - 1405,00 грн. та грудень 2010 р. - 398,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001372300/9758 від 14.06.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на 59795,00 грн., а також штрафні санкції в сумі 29897,50 грн.

Висновки акта перевірки обґрунтовані, зокрема тим, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було отримано акт ДПІ у Франківському районі м. Львова ДПС про ПП «Західенерго Інвест» від 26.11.2012 р. №1969/22-10/36828837 з питань господарських відносин з ТзОВ «БК «АРС» (код ЄДРПОУ 37264634), ТзОВ «Альфа-Буд 2005» (код ЄДРПОУ 35009599) у якому вказано, що ПП «Західенерго Інвест» завищено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 273270,00 грн., в тому числі червень 2010 р. - на суму 24141,00 грн., серпень 2010 р. на суму 22196,00 грн., вересень 2010 р. на суму 15759,00 грн., жовтень 2010 р. на суму 35139,00 грн., листопад 2010 р. на суму 22769,00 грн., грудень 2010 р. на суму 15483,00 грн., червень 2011 р. на суму 17381,00 грн., липень 2011 р. на суму 15308,00 грн., серпень 2011 р. на суму 14418,00 грн., вересень 2011 р. на суму 90677,00 грн. В результаті порушення ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005», ПП «Екоенергобуд» своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, які були укладені з ПП «Західенерго Інвест» на купівлю ТМЦ, виконання робіт та в свою чергу угоди укладені ПП «Західенерго Інвест» і покупцями па подальшу реалізацію робіт мають протиправний характер внаслідок якого неправомірно віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту та податкового зобов'язання ПП «Західенерго Інвест» по отриманих товарах та послугах від ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005», ПП «Екоенергобуд» факт отримання яких не доведено. Враховуючи вказане у ПП «Західенерго Інвест» відсутні об'єкти оподаткування, які підпадають під визначення п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7., п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185 ПК України по подальшій реалізації товарів та послуг від ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005», ПП «Енергобуд» факт отримання яких не доведено, що призвело до завищення податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 273270,00 грн. На порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.4 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, ПП «Західенерго Інвест» завищено податковий кредит на загальну суму 273270,00 грн. внаслідок взаєморозрахунків з ТзОВ «БК «АРС», ТзОВ «Альфа-Буд 2005», ПП «Енергобуд» щодо яких встановлено відсутність фактичної господарської діяльності.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. П.п. 7.4.5 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару. П.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На підставі наявних у матеріалах справи поданих ЛКП «Львівсвітло» документах судом встановлено, що доставка придбаних у ТзОВ «Західенерго Інвест» товарів здійснювалась власним транспортом ЛКП «Львівсвітло» - автомобілем Фотон д.н.з. ВС3736ВІ. В підтвердження доставки товарно-матеріальних цінностей ЛКП «Львівсвітло» надано товарно-транспортні накладні із зазначенням переліку товарів які поставлялись, а також подорожні листи вантажного автомобіля «Фотон» д.н.з. ВС3736ВІ за відповідними маршрутами руху.

Стосовно мотивів акта перевірки які стали підставою для висновку про порушення ЛКП «Львівсвітло» п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст ст. 46-49 ПКУ ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача у подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Позивач, як платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (статті 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності -відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Як зазначено в пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати замість будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно рішення від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 Верховним Судом України якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведена практика на рівні Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 КАС, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства. Окрім поданих податкових накладних, суд вважає, що ЛКП «Львівсвітло» надано достатні докази здійснення господарських операцій з «Західенерго Інвест», що надало право на формування податкового кредиту в сумі 59795,00 грн.

Отримані ЛКП «Львівсвітло» податкові накладні від ПП «Західенерго Інвест», оформлені відповідно до встановлених вимог, що не заперечується і податковим органом, а також представлені до перевірки та в ході судового розгляду інші первинні документи - видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, довіреності на отримання ТМЦ, виписки з особового рахунка ЛКП «Львівсвітло» про оплату придбаних у ПП «Західенерго Інвест» товарів та інші документи щодо здійснених господарських операцій надали право позивачу на підставах та в порядку визначеному Закону України «Про податок на додану вартість» віднести до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 59795,00 грн., в т.ч. за червень 2010 р. - 6378,00 грн., за серпень 2010 р. - 4433,00 грн., за вересень 2010 р. - 11492,00 грн., за жовтень 2010 р. - 23042,00 грн., листопад 2010 р. - 1405,00 грн. та грудень 2010 р. - 398,00 грн. Крім того позивачем надано суду документи щодо подальшого використання придбаних товарів у ПП «Західенерго Інвест». Відповідачем не наведено переконливих доказів, які б дали підстави сумніватись в реальності здійснюваних господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей ПП «Західенерго Інвест».

Підтвердження даних бухгалтерського обліку первинними документами є обов'язковим відповідно до п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704. Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Згідно з п.п. 2.1 п. 2 цього Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинними документами можна вважати контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів тощо, та додатки до них; додаткові угоди, що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно зі змістом контракту (договору) (наприклад, звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, довіреності; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо); реєстри отриманих та виданих податкових накладних тощо. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За викладених обставин суд вважає, що висновок відповідача про те, що в ході перевірки встановлена відсутність поставок ТМЦ, яка свідчить про укладення договорів поставки товарів, робіт, послуг між ЛКП «Львівсвітло» та ПП «Західенерго Інвест» без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигод, внаслідок чого порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 59795,00 грн., а також нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим.

В акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а також в ході судового розгляду відповідачем не наведено достатніх та належних доказів які б свідчили про відсутність реального здійснення господарських операцій між ЛКП «Львівсвітло» та ПП «Західенерго Інвест».

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Ч. 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0001372300/9758 від 14.06.2013 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківського районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0001372300/9758 від 14.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського комунального підприємства «Львівсвітло» 896,93 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 06.08.2013 року.

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення01.08.2013
Оприлюднено06.08.2013
Номер документу32813024
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —813/4964/13-а

Ухвала від 16.12.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Рибченко А.О.

Ухвала від 06.06.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Острович С.Е.

Постанова від 01.08.2013

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Брильовський Роман Михайлович

Ухвала від 04.07.2013

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Брильовський Роман Михайлович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні