Рішення

від 31.07.2013 по справі 905/4134/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2013р. Справа № 905/4134/13

Суддя Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Комунального підприємства "Макіївтепломережа" м. Макіївка, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Донбасторгінвест" м. Макіївка, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 11426,04 грн., пені у розмірі 1016,06 грн., 3% річних у розмірі 83,32 грн., штрафу у розмірі 765,01 грн., інфляційних витрат у розмірі 6,49 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дрозд Т.О. - за довіреністю №14849 від 31.12.2012р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Позивач, Комунальне підприємство "Макіївтепломережа" м. Макіївка, Донецька область звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Донбасторгінвест" м. Макіївка, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 11426,04 грн., пені у розмірі 1016,06 грн., 3% річних у розмірі 83,32 грн., штрафу у розмірі 765,01 грн., інфляційних витрат у розмірі 6,49 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про постачання теплової енергії №415 від 17.10.2008р., позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Відповідач свої зобов'язання не виконав в повному обсязі, в результаті чого на ним за період з грудня 2012р. по квітень 2013р. утворилась заборгованість у розмірі 11426,04 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625, 626, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд позов задовольнити.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

17.10.2008р. між Комунальним підприємством "Макіївтепломережа" м. Макіївка, Донецька область (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Донбасторгінвест" м. Макіївка, Донецька область (Споживач), укладено договір про постачання теплової енергії №415.

Розділом 1 Договору передбачено, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві на об'єкт(и) (додаток №1) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.2.5 Договору, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Розділом 6 Договору передбачені розрахунки за теплову енергію.

Відповідно до п. 6.5 Договору, якщо споживач розраховується за показниками комерційних приладів обліку, він до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії відповідного місяця попереднього опалювального сезону. Остаточний розрахунок відбувається протягом 10-ти банківських днів після отримання рахунку фактичного споживання.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє п'ять років.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за оплату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором про постачання теплової енергії належним чином, про що свідчить акт на включення опалення: від 01.12.2012р. за адресою: вул. Горбачева, б. 7, кафе «Этуаль» (а.с 27).

На виконання умов договору про постачання теплової енергії№415 від 17.10.2008р., позивач виставив відповідачу для оплати рахунки: №415 від 31.12.2012р. на суму 3346,06 грн.; №415 від 31.01.2013р. на суму 2871,97 грн.; №415 від 28.02.2013р. на суму 2414,83 грн.; №415 від 31.03.2013р. на суму 2394,72 грн.; №415 від 19.04.2013р. на суму 497,35грн. Враховуючи переплату, здійснену відповідачем станом на 01.12.2012р. у розмірі 98,89 грн. (а.с. 17), заборгованість відповідача перед позивачем складає 11426,04 грн.(а.с. 17, 19, 21, 23, 25).

Дані рахунки відповідачем отримані, але не оплачені.

Про факт отримання відповідачем рахунку №415 від 31.12.2012р. свідчить підпис директора відповідача, яким 09.01.2013р. було отримано даний рахунок (а.с. 17).

Про факт отримання відповідачем рахунку №415 від 31.01.2013р. свідчить підпис директора відповідача, яким 06.02.2013р. було отримано даний рахунок (а.с. 19).

Про факт отримання відповідачем рахунку №415 від 28.02.2013р. свідчить підпис директора відповідача, яким 05.03.2013р. було отримано даний рахунок (а.с. 21).

Про факт отримання відповідачем рахунку №415 від 31.03.2013р. свідчить підпис директора відповідача, яким 03.04.2013р. було отримано даний рахунок (а.с. 23).

Про факт отримання відповідачем рахунку №415 від 19.04.2013р. свідчить підпис директора відповідача, яким 22.04.2013р. було отримано даний рахунок (а.с. 25).

Також, про факт надання послуг з централізованого постачання теплової енергії свідчать акти приймання - передачі послуг з централізованого постачання теплової енергії: від 31.12.2012р.; від 31.01.2013р.; від 28.02.2013р.; від 31.03.2013р.; від 19.04.2013р. Дані акти підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Сума невиконаного зобов'язання відповідача перед позивачем складає 11426,04 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 17.05.2013р., який підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств (а.с. 35).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 11426,04 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні Комунального підприємства "Макіївтепломережа" м. Макіївка, Донецька область доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 1016,06 грн., 3% річних у розмірі 83,32 грн., інфляційні витрати у розмірі 6,49 грн. та штраф у розмірі 765,01 грн.

Відповідно до п. 7.2.3 Договору, несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, за яким допущене прострочення виконання за кожен день, а за прострочення понад 30 діб додатково відшкодовується штраф у розмірі 7% визначеної вартості.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з вимогами ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Згідно з ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем, суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково: за період з 24.01.2013р. по 30.04.2013р., на суму заборгованості 3247,17 грн., пеня у розмірі 129,44 грн.; за період з 21.02.2013р. по 30.04.2013р., на суму заборгованості 2871,97 грн., пеня у розмірі 81,44 грн.; за період з 21.03.2013р. по 30.04.2013р., на суму заборгованості 2414,83 грн., пеня у розмірі 40,69 грн.; за період з 18.04.2013р. по 30.04.2013р., на суму заборгованості 2394,72 грн., пеня у розмірі 12,79 грн., всього у розмірі 264,36 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 751,70 грн., суд відмовляє.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд зауважує, що позивачем були допущенні арифметичні помилки при розрахунку розмірі штрафу з урахуванням умов п. 7.2.3 договору, штраф підлягає стягненню у розмірі 799,82 грн. Але, оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 765,01 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково: за період з 24.01.2013р. по 30.04.2013р., на суму заборгованості 3247,17 грн., 3% річних у розмірі 25,89 грн.; за період з 21.02.2013р. по 30.04.2013р., на суму заборгованості 2871,97 грн., 3% річних у розмірі 16,29 грн.; за період з 21.03.2013р. по 30.04.2013р., на суму заборгованості 2414,83 грн., 3% річних у розмірі 8,14 грн.; за період з 18.04.2013р. по 30.04.2013р., на суму заборгованості 2394,72 грн., 3% річних у розмірі 2,56 грн., всього у розмірі 52,88 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 30,44 грн., суд відмовляє.

Також, суд, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат відмовляє, у зв'язку з тим, що за період з лютого 2013р. по квітень 2013р., на суму заборгованості 3247,17 грн., була дефляція у розмірі -3,25 грн.; за період з березня 2013р. по квітень 2013р., на суму заборгованості 2871,97 грн., інфляційне збільшення суми боргу складає 0,00 грн.; за квітень 2013р., на суму заборгованості 2414,83 грн., інфляційне збільшення суми боргу складає 0,00 грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Донбасторгінвест" (86132, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горбачова, б. 7, ЄДРПОУ 23770249) на користь Комунального підприємства "Макіївтепломережа" (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул. Лебедєва, б. 72 «а», ЄДРПОУ 31534547) суму основного боргу у розмірі 11426 (одинадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 04 коп., пеню у розмірі 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 52 (п'ятдесят дві) грн. 88 коп., штраф у розмірі 765 (сімсот шістдесят п'ять) грн. 01 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 751,70 грн., 3% річних у розмірі 30,44 грн., інфляційних витрат у розмірі 6,49 грн. відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 05.08.2013р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу