Рішення

від 30.07.2013 по справі 905/4713/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.2013р. Справа № 905/4713/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовпромснаб-Сервіс», м. Бердянськ, Донецька область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Зуївський енергомеханічний завод», м.Зугрес, м. Харцизьк, Донецька область

про стягнення 14643,38 грн.

Суддя Мальцев М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Дойнов Г.Д., за довіреністю №255 від 30.07.2013

від відповідача: Щегольський М.В., за довіреністю б/н від 03.12.2012

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовпромснаб-Сервіс», м. Бердянськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зуївський енергомеханічний завод», м.Зугрес, м. Харцизьк, Донецька область про стягнення 14643,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору №1705/2011 від 17.05.2011р., копію додаткової угоди №1 від 30.12.2011р., копію специфікації №2 від 14.06.2011р., копію рахунку №47 від 14.06.2011р., копію накладної №38 від 21.06.2011р., копію податкової накладної, копію довіреності №102 від 20.06.2011р., розрахунок позовних вимог, копії платіжних доручень, копію претензії №202 від 25.04.2013р., невиконання відповідачем умов договору.

29.07.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву б/н від 26.07.2013р., яким проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності щодо стягнення суми пені, відсутність інфляційного збільшення та на відсутність підстав для покладення на відповідача сплати витрат на оплату послуг адвоката. Також, відповідач просив суд припинити провадження по справі у зв'язку з оплатою суми боргу відповідачем.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

17.05.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №1705/2011(надалі Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (відповідача) «Товар», вказаний у специфікаціях (додатках) до договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його у порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №1705/2011 від 17.05.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до п.4.1 Договору, розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставлених Продавцем рахунків-фактур на партію товару.

Загальною вартістю кожної партії Товару є сума, вказана у видатковій накладній, за якою здійснюється кінцевий розрахунок (п.4.2 Договору).

Додатком №2 до договору №1705/2011, а саме Специфікацією №2 від 14.06.2011р., яка підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена печатками, передбачено, що оплата за товар здійснюється по факту отримання ТМЦ протягом 10-ти банківських днів.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується накладною №38 від 21.06.2011р. з відміткою відповідача про отримання, довіреністю, копії яких додані до матеріалів справи.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Внаслідок несвоєчасної оплати товару з боку відповідача виник борг у сумі 8140,68 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В процесі розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 8140,68 грн., про що свідчить платіжне доручення №1568 від 05.07.2013р.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що спір між сторонами в цій частині є врегульованим, а тому провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню.

Позивач, посилаючись на ч.6 ст.231, ст.232 Господарського кодексу України вимагає стягнення з відповідача суми пені у розмірі 4549,50 грн. за період з 25.05.2011р. по 27.05.2013р.

Зазначена вимога позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з договору №1705/2011 від 17.05.2011р., сторонами за їх взаємною згодою не встановлено розмір пені за прострочку платежу платником грошових коштів, а тому штрафна санкція у вигляді пені не може бути застосована до відповідача, оскільки даний вид відповідальності не було погоджено сторонами у договорі №1705/2011 від 17.05.2011р., як того вимагає Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, посилання відповідача щодо застосування строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення суми пені судом до уваги не приймається у зв'язку з необґрунтованістю з підстав, наведених вище.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляції у розмірі 1953,20 грн. за період з травня 2011р. по квітень 2013р. задоволенню не підлягає, оскільки суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ", дійшов висновку, що інфляційне збільшення за вказаний вище період було відсутнє.

Вимога позивача про стягнення з відповідача витрат з правової допомоги у розмірі 2274,06 грн. задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум (п.6.3 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" ).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано відповідних доказів в підтвердження надання послуг адвокатом по даній справі.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п.1-1 ст.80, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 36, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 629, 615, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 193 Господарського кодексу України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовпромснаб-Сервіс», м. Бердянськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зуївський енергомеханічний завод», м.Зугрес, м. Харцизьк, Донецька область про стягнення 14643,38 грн. задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 8140,68 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зуївський енергомеханічний завод», м.Зугрес, м. Харцизьк, Донецька область (86783, Донецька область, м.Харцизьк, м.Зугрес, вул.Леніна,18 «А», код ЄДРПОУ 37517071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовпромснаб-Сервіс», м. Бердянськ, Донецька область (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Урицького,2/15, р/р26009060185754 у Дніпропетровській філії ЗРУ «ПриватБанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 35719924): 956,48 грн. - витрати по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання ).

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 30.07.2013 р.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя М.Ю Мальцев