Рішення

від 24.07.2013 по справі 910/6600/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6600/13 24.07.13

За позовомСевастопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у місті Севастополі доСевастопольської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаВербицька Наталія Євгеніївна провизнання недійсним рішення Севастопольської міської ради та акту про право власності на земельну ділянку Головуючий суддя Босий В.П.

Судді Бойко Р.В.

Мандичев Д.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився прокурор:Говоруха О.О. Обставини справи:

Севастопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у місті Севастополі звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської ради про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради та акту про право власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Севастопольської міської ради №6720 від 14.04.2009 р., яким Вербицькій Наталії Євгеніївні передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га по вул. Воєнних строітелей, 109 в м. Севастополі, є недійсним, оскільки при його прийнятті були порушені норми чинного законодавства України. Крім того, прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним акту про право власності на спірну земельну ділянку.

Разом з позовною заявою прокурором подану заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборони будь-яким особам вчиняти дії по відчуженню та передачі в користування такої земельної ділянки.

Судом в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено з огляду на те, що заявником не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими положення ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість застосування заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2013 р. порушено провадження у справі, залучено Вербицьку Наталію Євгеніївну до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи призначено на 15.05.2013 р.

29.04.2013 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення на позов, в яким відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що його дії по прийняттю спірного рішення та видачі акту про право власності відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р. розгляд справи відкладено до 19.06.2013 р. у зв'язку із неявкою представників позивача, відповідача та третьої особи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Босий В.П. (головуючий), судді: Бойко Р.В., Мандичев Д.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 24.07.2013 р.

В судове засідання представник прокуратури з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №25029961, отриманого представником позивача 25.06.2013 р.

В судове засідання представник відвідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №25029970, отриманого представником позивача 25.06.2013 р.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Севастопольської міської ради №6720 від 14.04.2009 р. «Про передачу у власність гр. Вербицькій Н.Є. земельної ділянки площею 0,1000 га по вул. Воєнних строітелей, 109 для індивідуального будівництва» затверджено проект землеустрою для відведення та встановлення меж та площі земельної ділянки в натурі (на місцевості), передано у власність Вербицькій Н.Є. земельну ділянку площею 0,1000 га по вул. Воєнних строітелей, 109 для індивідуального будівництва, з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі вказаного рішення Вербицькій Н.Є. було видано державний акт серії ЯЕ №895993 про право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в м. Севастополь, вул. Воєнних строітелей, 109.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на думку прокурора, прийняте рішення Севастопольської міської ради №6720 від 14.04.2009 р. та акт про право власності є недійсними.

Зокрема, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться в межі 50-метрової прибережної захисної смуги Чорного моря, а тому не могла бути відчужена у власність.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Севастопольська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи рішенням Севастопольської міської ради №6720 від 14.04.2009 р. передано у власність Вербицькій Н.Є. земельну ділянку площею 0,1000 га по вул. Воєнних строітелей, 109 для індивідуального будівництва, з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення.

23.12.2011 р. Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі та 10.09.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства у м. Севастополі було проведено перевірки дотримання вимог земельного господарства, за результатом яких складено акт №1678 від 23.12.2011 р. та акт №14 від 10.09.2012 р.

Вказаними актами встановлено, що земельна ділянка площею 0,1000 га по вул. Воєнних строітелей, 109 знаходиться в межі 50-метрової прибережної захисної смуги Чорного моря, що підтверджується Схемою розташування земельної ділянки відносно меж прибережної захисної полоси Чорного моря згідно з генеральним планом м. Севастополя.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) навколо морів, а також морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 кілометрів від урізу води, яка в межах існуючих населених пунктів встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) розмір та межі прибережної захисної смуги навколо морів, а також морських заток і лиманів в межах населених пунктів встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Містобудівною документацією, відповідно до ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного на час прийняття рішення ради) є генеральний план населеного пункту.

Генеральним планом міста Севастополя, затвердженим рішенням Севастопольської міської ради № 4114 від 13.12.2005 р., встановлено розмір прибережної смуги уздовж Чорного моря із спеціальним режимом, який в умовах реконструкції на забудованих територіях становить 50 метрів від урізу води.

Статтею 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду, до яких належать і прибережні захисні смуги, не можуть передаватися у приватну власність.

В наявному в матеріалах справи висновку державної експертизи землевпорядної документації № 119/09 від 18.02.2009 р. зазначено, що по даним розробника документації спірна земельна ділянка розміщена поза межами прибережної захисної смуги уздовж Чорного моря, розмір якої згідно Генплану м. Севастополя складає 50м від узрізу води, та встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства України.

Однак, з актів перевірки Головного управління Держкомзему у м. Севастополі № 1678 від 23.12.2011 р. та Державної інспекції сільського господарства у м. Севастополі №14 від 10.09.2012 р., а також доданої схеми розміщення земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка площею 0,1000 га по вул. Воєнних строітелей, 109 знаходиться в межах прибережної захисної смуги уздовж Чорного моря.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть надаватися громадянами виключно на умовах оренди.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У відповідності до п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. за № 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

В пункті 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За таких обставин, рішення Севастопольської міської ради №6720 від 14.04.2009 р. є таким, що прийняте всупереч приписам Земельного кодексу України та Водного кодексу України.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову прокурора в частині визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради №6720 від 14.04.2009 р. «Про передачу у власність гр. Вербицькій Н.Є. земельної ділянки площею 0,1000 га по вул. Воєнних строітелей, 109 для індивідуального будівництва».

Крім того, прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним державного акту серії ЯЕ №895993 про право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в м. Севастополь, вул. Воєнних строітелей, 109.

Відповідно до позиції, викладеної у п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 р. державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Оскільки судом встановлено наявність підстав для визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради №6720 від 14.04.2009 р., суд вважає за можливе задовольнити вимогу прокурора про визнання недійсним державного акту серії ЯЕ №895993 про право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в м. Севастополь, вул. Воєнних строітелей, 109, виданого на підставі рішення №6720 від 14.04.2009 р.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з п. 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №459/2011, державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №770 від 23.12.2011 р., встановлено, що державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.

Пунктом 4.1 вказаного положення передбачено, що Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Враховуючи викладене, Севастопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Державної інспекції сільського господарства у місті Севастополі.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Севастопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у місті Севастополі задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Севастопольської міської ради №6720 від 14.04.2009 р. «Про передачу у власність гр. Вербицькій Н.Є. земельної ділянки площею 0,1000 га по вул. Воєнних строітелей, 109 для індивідуального будівництва».

3. Визнати недійсним державний акт серії ЯЕ №895993 про право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в м. Севастополь, вул. Воєнних строітелей, 109, виданий 16.07.2009 р. Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010965901069.

4. Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3; ідентифікаційний код 24872845) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.07.2013 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді Р.В. Бойко

Д.В. Мандичев