Постанова

від 01.08.2013 по справі 1308/4223/12, 2а-444/29/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа №5039/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Курильця А.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 04 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

20.12.2012 (здано на пошту) ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до міського голови м.Дубляни Попович Василя Юрійовича (далі - міський голова) про визнання протиправним дії посадової особи органу місцевого самоврядування Дублянської міської ради Жовківського району Львівської області (далі - міська рада) - міського голови щодо не винесення на розгляд чергової сесії клопотання позивача в порядку ч.6 ст.118 ЗК України, про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, зобов'язання відповідача винести на засідання чергової сесії міської ради та розглянути подане ним вказане клопотання і відшкодувати завдану протиправними діями шкоду в розмірі 700грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04.10.2012 у порядку ч.6 ст.118 ЗК України звернувся до міської ради із зазначеним клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами, стосовно його гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки. Просив визначити йому земельну ділянку без його погодження, орієнтовною площею до 0,10 га в межах м.Дубляни із вказаним цільовим призначенням. Листом від 12.10.2012 №661 за підписом міського голови у задоволені його клопотання було відмовлено, мотивуючи це тим, що міською радою на даний момент проводиться коригування генерального плану м.Дубляни, що нібито унеможливлює встановлення місця розташування земельної ділянки, на яку позивач претендує по закону. Такі твердження відповідача суперечать самій суті генерального плану міста. На повторну заяву від 18.10.2012 міська рада листом від 31.10.2012 №710 надала невмотивовану відповідь. Вважає дії міського голови неконституційними та неправомірними. Надіслане клопотання було складене та оформлене відповідно до законодавства фахівцями за 700грн, а неналежний його розгляд на черговій сесії міської ради заподіяв позивачу шкоду на вказану суму.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 04 лютого 2013 року в справі №1308/4223/2012 в задоволенні позову ОСОБА_1 до міської ради про оскарження дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин неправомірно застосовано Закон України «Про звернення громадян», а не ч.7 ст.118 ЗК України, щодо строків розгляду відповідного клопотання, оскільки таке розглянуто у встановлено порядку на сесії міської ради лише 23.11.2012. Через неправомірні дії відповідача був змушений неодноразово звертатися за правовою допомогою на що витратив відповідні кошти.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на звернення позивача міською радою йому надана відповідь у строк встановлений Законом України «Про звернення громадян», сесія міської ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу в квартал, тому таке звернення було розглянуто лише 23.11.2012 з винесенням відповідного рішення. Позивачем не надано доказів того, що діями міської ради йому завдано моральної шкоди.

Однак з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

У п.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2012 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» цей суд роз'яснив, що за змістом ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Цим вимогам оскаржене судове рішення не відповідає.

Як вбачається із поданої позивачем позовної заяви (а.с.2-5) ним заявлено позов до міського голови, виклад обставин, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги та зміст позовних вимог зводиться до протиправності дій саме міського голови. Протягом всього часу судового розгляду справи позивач не змінював позовних вимог, не заявляв клопотання про заміну первинного відповідача, а суд не залучав міську раду як другого відповідача, в судовому засіданні 04.02.2013 позивач підтримав позовні вимоги у заявленому вигляді. Разом з тим, суд одержавши позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі та розглянув її до відповідача - міської ради (а.с.16). Позивачем вказано міського голову як відповідача і в апеляційній скарзі (а.с.47).

За змістом п.п.7, 9 ч.1 ст.3 КАС України відповідачем у адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суд відкрив провадження в адміністративній справі, розглянув її та прийняв постанову в цій справі до відповідача, який не був зазначений таким позивачем та належним чином залучений до розгляду справи судом, тобто з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо заявленого позову до міського голови, то слід зазначити таке.

Згідно ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с.6).

04.10.2012 позивач (його представник ОСОБА_2. на підставі договору про надання юридичних послуг від 27.09.2012 №35/09/12) у порядку ст.118 ЗК України звернувся до міської ради з клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами в якому просив у порядку реалізації його гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, визначити йому без його погодження та виділити земельну ділянку орієнтованим розміром до 0,10га в межах м.Дубляни з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Просив розглянути таке питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об'єктивного та обґрунтованого рішення (а.с.8, 12).

Листом від 12.10.2012 №661 за підписом міського голови, міська рада повідомила, що на даний час на території м.Дубляни відсутні вільні земельні ділянки для зазначених потреб. Після корегування генплану м.Дубляни з розширенням меж міста будуть розроблятись детальні плани нових кварталів для індивідуальної житлової забудови, буде проведене громадське обговорення та виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва про що ОСОБА_1 буде повідомлено (а.с.9).

18.10.2012 позивач звернувся до міської ради із заявою в якій просив повідомити в межах якого періоду відбудеться коригування генерального плану м.Дубляни і відповідно розглянуте по суті його зазначене вище клопотання (а.с.10).

Листом від 31.10.2012 №710 за підписом міського голови, міська рада повідомила, що коригування генерального плану м.Дубляни з розширенням меж території міста планується провести в 2013 році. Після затвердження нових меж міста буде розроблятись проектна документація кварталу індивідуальної забудови. Погоджена проектна документація буде підставою для виділення громадянам земельної ділянки для індивідуального будівництва. Точної дати розробки такої документації на даний час міська рада вказати не може, так як все залежить від фінансування коригування генерального плану міста (а.с.11).

Додатково встановлено, що 27.12.2012 позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа регіональних видань «ВАРТА» (ідентифікаційний код 36107699) (далі - ТОВ) в особі директора ОСОБА_2, договір №35/09/12 про надання юридичних послуг (далі - Договір), за яким ТОВ надає йому на платній основі юридичні послуги по видах та об'ємі, передбачених у додатках (Замовлення) до цього договору та з метою захисту прав чи інтересів позивача. Замовленням від цієї ж дати №1 сторони узгодили надання правової допомоги - надання пакету документів для реалізації права на землю (а.с.12-13).

Квитанціями від 21.09.2012 та 18.11.2012 позивач сплатив на рахунок ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 відповідно 218,23грн та 500грн, призначення платежу - перевід приватних коштів (а.с.14).

Пунктом 9 рішення 21 сесії 6 демократичного скликання від 23.11.2012 №42 «Про розгляд заяв громадян про виділення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (БОЖБ і ГБ) за період з 01.07.2012 по 23.11.2012р.» (далі - Рішення) міська рада вирішила у проханні позивача (заява від 05.09.2012 - в рішенні помилка в даті) стосовно отримання земельної ділянки для вказаних потреб відмовити у зв'язку з відсутністю розроблених кварталів індивідуальної забудови (а.с.24-25).

За змістом ст.13, ч.1 ст.17 «Регламенту Дублянської міської ради», затвердженого рішенням міської ради від 28.12.2010 (далі - Регламент) передбачено, що сесія ради скликається міським головою в міру необхідності, але не менше одного разу в квартал (а.с.31-37).

Разом з тим, згідно ч.5 ст.46 Закону сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

За змістом п.34 ст.26 Закону виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У відповідності змісту ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни,зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Сторонами не заперечується, що зазначене клопотання позивача було розглянуто та з його приводу було прийнято Рішення на черговій, після його надходження, сесії міської ради.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в межах позовних вимог, не встановлено протиправності дій чи бездіяльності міського голови, щодо розгляду у відповідності до ч.7 ст.118 ЗК України поданого позивачем клопотання, оскільки питання дотримання передбаченого цією правовою нормою місячного строку його розгляду покладається на міську раду. Доказів, що позивач вчиняв протиправну бездіяльність, щодо не внесення поданого позивачем клопотання на розгляд чергової сесії міської ради немає.

За змістом ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки).

Згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

В абзаці 1 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) Пленум роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.440, 450 ЦК(ст.ст.1166, 1187 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини».

При наведеному, оскільки не встановлено протиправності дій чи бездіяльності відповідача, немає фактичних та юридичних підстав для покладення на останнього майнової відповідальності у вигляді стягнення спірної суми.

Принагідно слід зазначити, що відповідний Договір позивач уклав з ТОВ, однак 718,23грн перерахував на особистий рахунок ОСОБА_2 - директора ТОВ, що не дає підстав вважати, що вони перераховані ТОВ в межах виконання Договору. Крім того, слід зазначити, що 218,23грн були перераховані згідно квитанції від 21.09.2012 ще до укладення договору.

У відповідності до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.2 ст.11 цього Кодексу суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною 1 ст.138 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо дотримання позивачем законодавчого встановленого права та обов'язку, щодо скликання сесії міської ради в міру необхідності, а в даному випадку - в міру необхідності, але не рідше ніж один раз на місяць, то виходячи з предмета позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і змісту позовних вимог (який спосіб захисту свого права він обрав), суд апеляційної інстанції не вбачає в цій справі підстав та потреби для виходу за межі позовних вимог.

Відповідні позовні вимоги можуть бути предметом окремого позову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 04 лютого 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до міського голови міста Дубляни Попович Василя Юрійовича про оскарження дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя А.Р. Курилець