Постанова

від 30.07.2013 по справі 801/5677/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2013 р. (16:04) Справа №801/5677/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В. представника позивача - Репіної І.С., довіреність № б/н від 20.05.13, представника відповідача - Петришак М.Я., довіреність № 49/10-1 від 16.04.13, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, визнання не чинною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про:

- визнання протиправними дій щодо направлення позивачу податкової вимоги від 08.01.2013 року №78 про податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями на суму 56009,15 грн., у тому числі: податок на прибуток підприємств у сумі 485,85 грн., податок на доходи фізичних осіб 7107,29 грн., орендна плата з юридичних осіб 48416,01 грн. та рішення №36/19.1 від 14.01.2013 року про опис майна у податкову заставу;

- визнання не чинним та скасування податкової вимоги від 08.01.2013 року №78 про податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями на суму 56009,15 грн., у тому числі: податок на прибуток підприємств у сумі 485,85 грн., податок на доходи фізичних осіб 7107,29 грн., орендна плата з юридичних осіб 48416,01 грн. та рішення №36/19.1 від 14.01.2013 року про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на безпідставність направлення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки суми грошових зобов'язань не є узгодженими та граничний строк сплати не настав у зв'язку з оскарженням податкових повідомлень-рішень у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В письмовому запереченні представник відповідача зазначив, що посилання позивача на подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим та направлення її копії до податкового органу без надходження ухвали про відкриття провадження по справі, не може свідчити про неузгодження суми грошового зобов'язання, а відповідно не можуть слугувати підставою для виведення вказаної суми з карток особового рахунку платника податків. У зв'язку із зазначеним, на момент винесення податкової вимоги сума грошового зобов'язання вважалась узгодженою, а відтак такою, що підлягає стягненню.

З моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справу після закінчення граничного строку сплати, податковий орган, керуючись пп.4.4. п.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2010 року №985), суму грошового зобов'язань було виключено із картки особового рахунку платника податків та перенесено до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили. З моменту виключення з картки особового рахунку суми грошового зобов'язання на підставі рішення суду, податкова вимога, на думку представника відповідача, вважається автоматично відкликаною. Представник відповідача пояснив, що винесене на підставі податкової вимоги рішення про опис майна у податкову заставу не несе правових наслідків для позивача, а тому не порушує його права.

Дослідивши надані докази у справі та оцінивши їх у сукупності, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" є юридичною особою (ідентифікаційний код 32219318), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.35-36).

Посадовою особою відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" з питань дотримання з 01.10.2010 року до 30.09.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року, про що складено акт від 17.12.2012 року №10195/22-8/32219318 (а.с.52).

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесено податкові повідомлення-рішення від 28.12.2012 року №0013032204, №0013022204, №0013042204, №0020931702, №0013052204, які були отримані позивачем 28.12.2012 року.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач надіслав 05.01.2013 року рекомендованим листом позовну заяву до Окружного адміністративного суду АР Крим про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та скасування.

Листом вих.№398 від 09.01.2013 року позивач повідомив відповідача про направлення до Окружного адміністративного суду АР Крим позовної заяви(а.с.34).

На підстави вищезазначених податкових повідомлень-рішень, посадовою особою сформовано податкову вимогу від 08.01.2013 року №78 та на підставі податкової вимоги прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №36/19.1 від 14.01.2013 року(а.с.8,9).

Податкову вимогу та рішення про опис майна було відправлено позивачу 18.01.2013 року. Згідно до виписки з журналу реєстрації вхідної кореспонденції, позивач отримав зазначені документі 24.01.2013 року.

Не погодившись із рішеннями та діями відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Порядок визначення, узгодження та оскарження рішення податкового органу, яким визначені платнику податків грошові зобов'язання регулюється Податковим кодексом України (далі ПК України, зі змінами на момент існування спірних правовідносин).

Підпунктом 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, ПК України визначено, що грошове зобов'язання, яке визначено контролюючим органом, є неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Крім того, зі змісту вищевказаної норми слідує, що оскаржене до суду рішення податкового органу яким визначені грошові зобов'язання є неузгодженим з моменту звернення платника податків до суду, а не з моменту відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим докази надіслання позовної заяви до суду є достатньою підставою вважати суму грошових зобов'язань неузгодженою.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 05.01.2013 року звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, 09.01.2013 року податковий орган було повідомлено про подання позову, надані копія адміністративного позову та докази його надіслання до суду, а й отже з даного моменту податковий орган дізнався, що сума грошового зобов'язання визначена на підставі податкових повідомлень-рішень є неузгодженою у розумінні Податкового кодексу України.

Позовна заява до суду позивачем була подана до спливу десятиденного строку, з моменту не тільки отримання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а з моменту їх прийняття, а відтак визначені в оскаржуваних рішеннях відповідача податкових повідомленнях-рішеннях суми грошових зобов'язань є неузгодженими.

Відповідно до п.59.1 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Відповідно до 59.3 ПК України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З положень зазначених норм вбачається, що зазначена у податковій вимозі сума грошового зобов'язання повинна бути узгодженою.

Оскільки зазначені у оскаржувані вимозі суми грошового зобов'язання не були узгодженими, така податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Окрім того, юридичне значення має не тільки момент складання податкової вимоги, як правового акту індивідуальної дії, а також і момент її надіслання(вручення).

Таких висновків суд дійшов на підставі того, що відповідно до п.95.2.ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, дії щодо направлення вимоги мають правові наслідки для платника податку у вигляді можливого стягнення коштів та продажу його майна, а відтак такі дії можуть бути оскаржені окремо від податкової вимоги, яка є правовим актом індивідуальної дії.

Оскільки оскаржувану податкову вимогу було надіслано 18.01.2013 року, тобто після отримання відомостей про подання до суду позовної заяви про оскарження податкових повідомлень-рішень, а відтак дії відповідача з надіслання позивачеві податкової вимоги №78 від 08.01.2013 року є безпідставними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, а тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача як на підставу своїх заперечень на ту обставину, що оскільки позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення до суду, суми грошового зобов'язання які ними були визначені є неузгодженими, а відтак податкова вимога автоматично є відкликаною, у зв'язку із чим така вимога не порушує прав позивача.

Відповідно до п.60.1 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Визначений пунктом 60.1 ст.60 ПК України перелік випадків відкликання податкової вимоги є вичерпним.

Проте, до вказаного переліку не віднесені випадки направлення податкової вимоги на суму неузгодженого податкового зобов'язання, а відтак оскаржувана вимога до моменту розгляду цієї справи не є відкликаною, у зв'язку із чим породжує правові наслідки для позивача.

Таким чином враховуючи, що суми грошових зобов'язань які викладені в оскаржуваній вимозі є неузгодженими, дії відповідача з її направлення є протиправними, а також, що податковою вимогою на платника податків покладається обов'язок погасити податковий борг, якій на момент її направлення відсутній, суд вважає, що позивні вимоги в частині визнання не чинною та скасування податкової вимоги №78 від 08.01.2013 року є обґрунтованими.

Проте, відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №78 від 08.01.2013 року.

Щодо позовних вимог, що стосуються прийняття відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу від №36/19.1 від 14.01.2013 року та дій з направлення його позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України).

Як свідчать матеріали справи оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу №36/19.1 від 14.01.2013 року прийнято на підстави висновків податкового органу про узгодженість суми грошового зобов'язання та направлення податкової вимоги №78 від 08.01.2013 року.

Однак, судом встановлено, що сума грошового зобов'язання яка зазначена у оскаржуваній вимозі не є узгодженою, а податкова вимога №36/19.1 від 14.01.2013 року прийнята відповідачем, безпідставно, необґрунтовано та в супереч нормам чинного законодавства, тому дії відповідача з направлення позивачу рішення про опис майна у податкову заставу №36/19.1 від 14.01.2013 року є протиправними та підлягає скасуванню.

У позовні заяві позивач просить суд визнати не чинним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №36/19.1 від 14.01.2013 року.

Керуючись частиною 2 ст.11, п.1 ч.2 ст. 162 КАС України та враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №36/19.1 від 14.01.2013 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 560,09 грн., які сплачені до бюджету квитанцією №69 від 28.05.2013 року, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.07.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 05.08.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби з направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" податкової вимоги №78 від 08.01.2013 року про податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями на суму 56009,15 грн., у тому числі: податок на прибуток підприємств у сумі 485,85 грн., податок на доходи фізичних осіб 7107,29 грн., орендна плата з юридичних осіб 48416,01 грн.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" рішення №36/19.1 від 14.01.2013 року про опис майна у податкову заставу.

4. Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №78 від 08.01.2013 року про податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями на суму 56009,15 грн., у тому числі: податок на прибуток підприємств у сумі 485,85 грн., податок на доходи фізичних осіб 7107,29 грн., орендна плата з юридичних осіб 48416,01 грн.

5. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №36/19.1 від 14.01.2013 року про опис майна у податкову заставу.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Сервіс-Шипінг" (ідентифікаційний номер 32219318) витрати зі сплати судового збору у розмірі 560,09 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. М. Залки, буд.1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Москаленко С.А.