Рішення

від 30.07.2013 по справі 174/672/13-ц

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 липня 2013 р. Справа № 174/672/13-ц

п/с 2/174/405/2013

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Кудіній Н.І.

з участю: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області, ОСОБА_2, про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та спонукання вчинити нотаріальну дію, третя особа у справі: ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 15.07.2013 р., позивач, керуючись ст. ст.3,109 ЦПК України, ст.50 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.81,126 ЗК України, ст.ст.11,16, 1216,1218,1258,1261 ЦК України, прохає:

1. Визнати недійсною та скасувати постанову приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу, ОСОБА_2, від 18.05.2013 року про відмову їй у вчиненні нотаріальної дії у вигляді видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, розташовані на території Малоолександрівської сільської ради, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області (пай № 299 площею 6,2935 га для ведення товарного сільського господарського виробництва, та площею 1.000 га для ведення особистого селянського господарства);

2. Зобов'язати приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округа, ОСОБА_2 видати їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її сина, ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 1.000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 12211086600-01-026-0012, та на земельну ділянку (пай № 299) площею 6.2935 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221086600-01-029-0299, розташованих на території Малоолександрівської сільської ради, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області;

В обгрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Вільногірську Дніпропетровської області помер її син, ОСОБА_5, в зв'язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої увійшли дві спірні земельні ділянки, розташовані на землях Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області: земельний пай № 299 площею 6.2935 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221086600-01-029-0299, та земельна ділянка площею 1.000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 12211086600-01-026-0012.

Після смерті сина і відкриття спадщини було чотири спадкоємця за законом першої черги: вона (мати спадкодавця), третя особа, ОСОБА_3, (дружина спадкодавця), ОСОБА_6 (батько спадкодавця), ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (син спадкодавця та третьої особи).

У встановлений законом строк вона, треті особи, ОСОБА_3, та ОСОБА_6 подали заяви до відповідача, приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу, ОСОБА_2 Вона, подала заяву про прийняття спадщини, ОСОБА_6 - заяву про відмову від спадщини на її користь, і третя особа, ОСОБА_3, про відмову від спадщини на користь свого малолітнього сина, ОСОБА_4 Таким чином спадщину після смерті її сина прийняли вона та її малолітній онук, і відповідно кожному із них повинно належати по ? частці спадкового майна, в тому числі спірних земельних ділянок.

Однак 18.05.2013 року відповідач, приватний нотаріус Вільногірського міського нотаріального округу, ОСОБА_2 винесла постанову про відмову їй у вчинені нотаріальних дії у вигляді видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначені земельні ділянки, оскільки за своє життя спадкодавець, начебто, не зареєстрував своє право власності на зазначені земельні ділянки в органі державної реєстрації, а тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки це суперечить Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованому в Мінюсті України 22.02.2012 р. № 282/20595.

Однак така відмова відповідача у вчиненні нотаріальної дії підлягає визнанню незаконною у судовому порядку, а відповідач повинна бути у примусовому порядку зобов'язана судом вчинити нотаріальну дію у вигляді видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат", нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Відмовляючи їй у вчиненні нотаріальної дії, відповідач послався на пункти 4.15, 4.19 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованому в Мінюсті України 22.02.2012 р. № 282/20595.

У свою чергу, згідно п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованому в Мінюсті України 22.02.2012 р. N9 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Вона надала відповідачу документи, які свідчать про право власності її покійного сина на спадкове майно, а саме: свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.09.2012 року, видані державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, Малашовою Г.В. на земельні ділянки.

Тобто її покійний син, ОСОБА_5, за своє життя отримав у власність спірні земельні ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.09.2012 року, виданого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, Малашовою Г.В. на земельну ділянку площею 1.000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 12211086600-01-026-0012, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.09.2012 року, виданого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори, Малашовою Г.В. на земельний пай № 299 площею 6.2935 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221086600-01-029-0299. Відповідно до п. г) ч.І ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: прийняття спадщини.

Згідно ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ч.І ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі: державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом. При цьому після видачі свідоцтв про право на спадщину на спірні земельні ділянки державний нотаріус, ОСОБА_7, зробила на державних актах про право власності на ці земельні ділянки, які були спочатку видані на ім'я колишнього власника, ОСОБА_8, відмітки про те, що право власності на ці земельні ділянки переходить її сину, ОСОБА_5, на підставі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 Такі дії були передбачені «Порядком здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку», затвердженого постановою КМУ від 06 травня 2009 року № 439 - відмітка про перехід права власності на земельну ділянку здійснюється на сторінках державного акта, де знаходиться план зовнішніх меж земельної ділянки, план меж земельної ділянки, починаючи з верхнього лівого кута зверху вниз, зліва направо. Нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки, видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з державного реєстру земель проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.

Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, - Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Доказами правомірності її позовних вимог є: два свідоцтва про право на спадщину на ім'я покійного сина, державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 179910, державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ N° 483021, постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18.05.2013 року, свідоцтво про народження її сина, свідоцтво про смерть її сина.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обгрунтування, що викладені в позовній заяві, підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, проте про час, дату та місце судового засідання була повідомлена належним чином, отримавши судовий виклик під особисту розписку (а.с.16), разом з тим, надала письмові заперечення на позов, із яких витікає, що вона заперечує проти вказаного позову в повному обсязі заявлених позовних вимог та вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.

До неї, приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу, ОСОБА_2, звернулася ОСОБА_1 для видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, що розташовані на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Нею було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, який був спадкоємцем до майна ОСОБА_8. На день його смерті залишилось спадкове майно, яке складається, зокрема, із земельних ділянок, що розташовані на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 надала свідоцтво про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки, видане на ім'я померлого ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_9 та державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_9, з відміткою нотаріуса про видачу вищевказаних свідоцтв про право на спадщину за законом.

Відмітки Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності на вищевказані земельні ділянки на ім'я ОСОБА_5 - відсутні.

З відділу Державного земельного кадастру Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, було отримано відповідь про те, що Державні акти на вищевказані земельні ділянки на ім'я померлого ОСОБА_5 не видавались, право власності на його ім'я на ці земельні ділянки не реєструвалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі, їх виникнення та перехід підлягають державній реєстрації. Згідно вимог ч. 2 ст. 182 ЦК України, державна реєстрація прав на нерухомість здійснюється відповідним органом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 1299 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Крім того, згідно п.п. 4.15, 4.18 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає крім правовстановлюючого документа, документи підтверджуючі реєстрацію права власності.

Згідно п. 2 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

У зв'язку з цим, враховуючи те, що на момент смерті ОСОБА_5 право власності на вищевказані земельні ділянки не було за ним зареєстровано, нею, приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу, ОСОБА_2, було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, що розташовані на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Керуючись ст.ст. 182, 1299 ЦК України, відповідач прохає відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Згідно ст.ст.169, 224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень з боку позивача проти винесення заочного рішення у справі, суд на місці ухвалив - розгляд справи проводити заочно, за відсутності відповідача, яка не з'явилася в судове засідання без поважних причин.

Третя особа у справі, ОСОБА_3, в судове засідання не з'явилася, та надала заяву про розгляд справи за її відсутності. (а.с.22)

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли із факту оспорювання позивачем правомірності відмови приватним нотаріусом, відповідачем, у вчиненні нотаріальних дій стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до цих правовідносин, враховуючи обгрунтування позову позивачем, письмові заперечення відповідача, та внаслідок дослідження в судовому засіданні всіх представлених доказів: квитанції від 15.07.2013 року, згідно якої позивач сплатила судовий збір в сумі 114.00 грн. (а.с. 1); копії паспорту, згідно якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 5-6); копії свідоцтва про народження, згідно якого ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4, батьками його зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.7); копії свідоцтва про смерть, згідно якого ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8); копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.05.2013 р., згідно якої позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки (а.с.9-10); копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.09.2012 р., згідно якого ОСОБА_5 отримав у спадщину від ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, земельну ділянку (пай № 299) (а.с.11); копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.09.2012 р., згідно якого ОСОБА_5 отримав у спадщину від ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, земельну ділянку площею 1.000 га (а.с.12); копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.12.2009 р., згідно якого ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 1.000 га, на якому є відмітка державного нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 14.09.2012 р., реєстровий номер 3527 (а.с.13); копії державного акту на право власності на земельну ділянку від 27.10.2005 р., згідно якого ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 6.2935 га, пай № 299, на якому є відмітка державного нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 14.09.2012 р., реєстровий номер 3524 (а.с.13); та оцінки їх в сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності на нерухомі речі, їх виникнення та перехід підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 182 ЦК України, державна реєстрація прав на нерухомість здійснюється відповідним органом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1299 ЦК України: 1. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). 2. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Згідно п/п 1.4 п. 1 глави 2 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, в редакції Наказу Міністерства юстиції № 888/5 від 15.05.2013, право власності на земельну ділянку підтверджується документами, оформленими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно п/п 4.18 п.4 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно п/п 4.20 п.4 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру.

Згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: 1. Державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно ст. 3. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

1. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

2. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

3. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

4. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно п. «г» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч.2 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно ст. 46 ЗУ «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Згідно п. 2 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

Згідно ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Згідно «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. за N 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, яке діяло до 14.12.2012 р., передбачено було обов'язковість та порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Суд вважає встановленим, що спадкодавець, ОСОБА_5, отримавши 14.09.2012 р. два свідоцтва про право на спадщину за законом, в виді вищезазначених земельних ділянок, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_5 після смерті ОСОБА_8, не здійснив державної реєстрації свого права на спадщину, яка складалася з нерухомого майна, тобто, двох вищезазначених земельних ділянок, до настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3; внаслідок цих подій, відповідно до вищезазначених правових норм, право власності на успадковані земельні ділянки у ОСОБА_5 за його життя не виникло, зокрема, згідно ст. 125 Земельного Кодексу України; внаслідок цих подій у нотаріуса, відповідача у справі, виявилася неможливість отримати витяг із Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності на вищевказані земельні ділянки на ім'я ОСОБА_5, в зв'язку з чим нотаріусом було на законних підставах відмовлено 18.05.2013 р. позивачу у вчиненні нотаріальної дії, тобто у видачі свідоцтва про право на спадщину, відповідно до вимог ст. 49 ЗУ «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», судові витрати у справі в виді судового збору в сумі 114.70 грн. слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215,218, 222-233, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відмовити у визнанні недійсною та скасуванні постанови приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області, ОСОБА_2, від 18.05.2013 року про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у вигляді видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, розташовані на території Малоолександрівської сільської ради, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області (пай № 299 площею 6,2935 га для ведення товарного сільського господарського виробництва, та площею 1.000 га для ведення особистого селянського господарства).

Відмовити у зобов'язанні приватного нотаріуса Вільногірського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області, ОСОБА_2, видати ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її сина, ОСОБА_5, на земельну ділянку площею 1.000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 12211086600-01-026-0012, та на земельну ділянку (пай № 299) площею 6.2935 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1221086600-01-029-0299, розташованих на території Малоолександрівської сільської ради, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області.

Судові витрати у справі, в виді судового збору в сумі - 114.70 грн., покласти на позивача ОСОБА_1, яка сплатила його при подачі позову до суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з дати виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.