Постанова

від 31.07.2013 по справі 5017/3826/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 5017/3826/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О. Є.(доповідач у справі) суддів:Коваленка В. М., Хандуріна М. І. розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року у справі№ 5017/3826/2012 за заявою доОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском 2012" пробанкрутство За участю представників: від ОСОБА_4 - ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском 2012" на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Одеської області від 08.02.2013 року у справі №5017/3826/2012 (суддя: Грабован Л.І.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Транском 2012" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском 2012" припинено.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити без змін (в силі), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Банкрутство відсутнього боржника - категорія справ по яким застосовується спрощена процедура банкротства.

Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Оскільки, у справі про банкрутство за спрощеною процедурою відсутня така стадія, як розпорядження майном та підготовче засідання, в якому суд перевіряє обґрунтованість та з'ясування неплатоспроможності боржника, то задача суду в підсумковому засіданні полягає в остаточній перевірці всіх доказів, які підтверджують відсутність боржника, припинення ним підприємницької діяльності і наявність заборгованості.

Підсумковим документом такого засідання за наявності підстав, є постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а вразі їх відсутності ухвала суду про припинення провадження у справі.

Чинне законодавство передбачає певний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, ч. 11, ч. 12 названої статті, встановлено, що, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7572 від 08.09.2008 року, на цей час законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор в підтвердження відсутність за місцезнаходження боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском 2012" послався на довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.12.2012 року в якій зазначено про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском 2012" за місцезнаходженням та вказано, що державна реєстрація боржника відбулась 28.02.2012 року.

Тобто строк для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу настане - 28.03.2013 року.

Належним чином дослідивши обставини справ, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що оскільки, ст. 19 Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлений відповідний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, який у даному випадку порушений, так як строк подачі боржником реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, встановлений Законом, не настав на момент звернення до суду з заявою про банкрутство боржника, тому надана ініціюючим кредитором довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не є належним доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

Окрім того судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транском 2012" постійно подає податкові декларації, а остання податкова декларація з податку на додану вартість була подана в грудні 2012 року.

Також судом встановлено, що 03.07.2012 року та 31.10.2012 року боржник надав реєстратору опис документів для проведення реєстраційної дії про внесення змін про відомості про юридичну особу, що не пов'язанні зі змінами в установчих документах.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, у відповідності до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які б свідчили про припинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Транском 2012" підприємницької діяльності та відсутності за місцезнаходженням.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належним чином, перевіривши фактичні обставини справи та підстави порушення провадження у справі, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо припинення провадження у справі з огляду на те, що боржник не є відсутнім.

Враховуючи вище викладене, постанова апеляційної інстанції прийнята судом у відповідності до вимог процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року у справі № 5017/3826/2012 залишити без змін.

Головуючий: О. Є. Короткевич

Судді: В. М. Коваленко

М. І. Хандурін