Постанова

від 15.07.2013 по справі 826/10420/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 15 липня 2013 року                    10:27             справа №826/10420/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Паперовий Змій-опт” доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 03 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Паперовий Змій-опт” (далі по тексту – позивач, ТОВ  “Паперовий Змій-опт”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2013 року №0000362202. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10420/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 липня 2013 року. В судове засіданні 11 липня 2013 року не прибув представник позивача, попередньо подавши клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неприбуття представника позивача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 11 липня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.  Києва від 11 січня 2013 року №0000362202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3  статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ  “Паперовий Змій-опт” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 291  339,00 грн., у тому числі за основним платежем на 233  071,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –  58  268,00  грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 26 грудня 2012 року №1231/22-2/32982646 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ  “Паперовий Змій-опт”, код ЄДРПОУ 32982646, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ “Тревел Онлайн”, код за ЄДРПОУ 36885214, за період з 01.02.2012 по 30.04.2012” (далі по тексту – Акт перевірки). У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6  статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 233071,00 грн., у тому числі за лютий 2012 року – 56  815,00 грн., березень 2012 року – 98  099,00 грн., за квітень 2012 року – 78  157,00 грн. Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: за даними акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача – ТОВ  “Тревел Онлайн” встановлено, що останнє мало взаємовідносини із підприємствами, звірку яких неможливо провести, та які мають ознаки фіктивності. Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що ТОВ  “Паперовий Змій-опт” здійснювало діяльність, спрямовану на надання вигоди третім особам, правочини, укладені між ТОВ  “Паперовий Змій-опт” та ТОВ  “Тревел Онлайн” здійснені без волевиявлення уповноваженої особи, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету та є нікчемними; тому податкові накладні, складені ТОВ  “Тревел Онлайн”, не можуть підтверджувати правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість. Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ  “Паперовий Змій-опт”, виходячи з наступних мотивів. Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ  “Паперовий Змій-опт” та ТОВ  “Тревел Онлайн”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість). Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ  “Паперовий Змій-опт” (покупець) та ТОВ  “Тревел Онлайн” (продавець) укладено договір поставки від 29  серпня 2011 року №1-2908, відповідно до якого продавець продає самокопіюючий папір, дизайнерські картон та папір, бланкову продукцію та інші матеріали в асортименті та кількості, вказаними в накладних. 01 серпня 2011 року між ТОВ  “Паперовий Змій-опт” (замовник) та ТОВ  “Тревел Онлайн” (перевізник) укладено договір перевезення вантажів №2-0108, за умовами якого перевізник здійснює перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення, визначений замовником. Відповідно до видаткових накладних ТОВ  “Тревел Онлайн”, як продавець, протягом лютого-квітня 2012 року поставило ТОВ  “Паперовий Змій-опт” обумовлені договором канцелярські товари, папір та бланки та, як перевізник, відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних здійснило перевезення вантажу (папір, бланки, канцтовари) по місту Києву, всього на з суму 1  398  426,00 грн. ТОВ  “Тревел Онлайн” виписало позивачу податкові накладні, датовані лютим-квітнем 2012 року, на загальну суму 1  398  426,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 233  071,00  грн. Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий-квітень 2012 року, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ  “Тревел Онлайн”, у зв'язку з придбанням товарів та послуг. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ  “Тревел Онлайн” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1  статті 201  Податкового кодексу України. Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Судом встановлено, що ТОВ  “Паперовий Змій-опт” здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі, виробництва паперових канцелярських виробів та реалізує паперово-білову продукцію, рекламну продукцію, блокноти та конверти тощо. Матеріали справи підтверджують, що придбані у ТОВ  “Тревел Онлайн” канцелярські вироби в подальшому реалізовані позивачем на адресу третіх осіб (ТОВ “АД Павер Груп”, ТОВ “КОД”, ПП “ЛТ-Офіс”, ТОВ “Бі Ту Сі Україна” та ін.), послуги з перевезення замовлялись з метою перевезення придбаного товару, на підтвердження чого позивач надав суду копії відповідних видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних. Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з між ТОВ  “Паперовий Змій-опт” та ТОВ  “Тревел Онлайн” здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ  “Тревел Онлайн”, суд звертає увагу на наступне. Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету. Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті  69  Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом. Суд звертає увагу, що відповідних судових рішень про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ  “Тревел Онлайн”, матеріали справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не відомо. При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ  “Тревел Онлайн”, було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано. Судом відхиляються посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ  “Тревел Онлайн”, оскільки такий акт не може підтверджувати факти порушення податкового законодавства, більше того, з урахуванням принципу персональної відповідальності платників податків, не є підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ  “Паперовий Змій-опт” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ  “Тревел Онлайн” а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.  Києва від 11 січня 2013 року №0000362202 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ  “Паперовий Змій-опт” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Паперовий Змій-опт” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 11  січня 2013 року №0000362202. 3.  Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Паперовий Змій-опт” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2  294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                    В.А. Кузьменко