Рішення

від 30.07.2013 по справі 901/1850/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.07.2013 Справа № 901/1850/13 за позовом Заступника прокурора м. Феодосії

(вул. Українська, 5, м. Феодосія, АР Крим, 98100)

в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі

(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)

Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»

(вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001)

в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»

( вул. О. Невського, 1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_1, 64300)

(АДРЕСА_2, 98500)

про зобов'язання до виконання певних дій та стягнення 196 409.42 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Прокурор: Аледінов Назім Енверович, прокурор відділу Прокуратури м. Сімферополя, посв.№013067 від 14.11.12;

Від позивачів: не з'явився, Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі;

не з'явився, Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»;

Від відповідача: не з'явився, ФОП ОСОБА_2;

Суть спору: Заступник прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі позивачів Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, із позовом про стягнення з відповідача на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі суму боргу з орендної плати у розмірі 40954.88 грн, пеню - 2917.44 грн., штраф 10% - 4095.49 грн., 3% річних - 1101.27 грн., стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі суму боргу за договором суборенди у розмірі 1689.77 грн. та пеню в розмірі 130.57 грн.. Також просить суд зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути Українському державному підприємству «Укрпошта» в особі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» нежитлові приміщення № 10, 11, 12 та частину приміщення № 7, загальною площею 53.7 кв.м., в будівлі відділення поштового зв'язку Коктебель Феодосійського центру поштового зв'язку № 5 УДППЗ «Укрпошта», розташованою за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 145 520.00 грн., шляхом підписання акту прийому - передачі майна.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна в частині повного та своєчасного внесення орендної плати та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України та статті 193, 230 Господарського кодексу України.

Прокурор позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 16377338 від 25 квітня 2013 року (а.с. 25), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 2, 43, 54).

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою про неможливість вручення судової кореспонденції «у зв'язку із закінченням строку зберігання».

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Зважаючи на вказані обставини, а також враховуючи сплив строку розгляду спору суд відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України визнав за можливе розглянути справу за відсутності нез'явившегося представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам позивача та прокурору роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників позивача та прокурора, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, суд -

встановив:

21 травня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування об'єкт нерухомо майна - нежитлові приміщення № 10, 10а, 11, 12, загальною площею 53.7 кв.м. в будівлі відділення поштового зв'язку Коктебель Феодосійського центру поштового зв'язку № 5 УДППС "Укрпошта" розташованої за адресою : АДРЕСА_3, що перебуває на балансі Кримської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» , вартість об'єкта нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку на 30 листопада 2009 року і становить без врахування ПДВ 145520.00 грн. (а.с. 13-15).

Відповідно до пункту 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкта із продажу окулярів, лінз і стекол.

Згідно з пунктом 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.4 договору обов'язок щодо складання акта приймання - передачі покладається на сторону, що передає майно іншій стороні договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди - квітень 2010 року - 2553.88 грн.. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316, Інструктивного листа Фонду державного майна України від 22 квітня 2009 року № 10-16-5581, застосувати в період з 01 травня 2009 року до 01 січня 2011 року оренду ставку в розмірі 45% установленого обсягу відповідно додатка 1а за базовий місяць квітень 2010 року - 1149.25 грн..

Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним.

Згідно з пунктом 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору сторони визначили, що у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у співвідношенні, визначеному в пункті 3.6 цього договору.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар протягом 15 календарних днів сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавачі включно (пункт 3.11 договору).

Пунктом 5.3 договору сторони визначили обов'язок орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати оренду плату.

Відповідно до пункту 10.1 договору він укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21 травня 2010 року по 21 квітня 2013 року включно.

Згідно з пунктом 10.6 договору його чинність припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.9 договору).

Додатковою угодою № 1 від 20 липня 2010 року до договору оренди нерухомого державного майна № 1048 від 21 травня 2011 року сторонами було визначено, що в оренду передається об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення № 10, 11, 12 та частина приміщення № 7 (а.с. 16).

Додатковою угодою № 2 від 25 лютого 2011 року було доповнено розділ 6 договору оренди нерухомого державного майна № 1048 від 21 травня 2011 року пунктом 6.4 , яким сторони визначили право орендаря за згодою орендодавця здавати майно в суборенду. Суборенду плату в розмірі, що не перевищує орендної плати за об'єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до державного бюджету (а.с. 17).

21 травня 2010 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було підписано акт приймання - передачі орендованого майна (а.с. 26).

Так, 01 березня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та Кримським Регіональним управлінням ПАТ «ПриватБанк» (суборендатор) було укладено договір суборенди № 1, відповідно до пункту 1.1 якого орендатор з письмового дозволу орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, передає, а суборендар приймає в суборенду нежитлове приміщення, загальною площею 6.5 кв.м., № 10, в будівлі відділення поштового зв'язку Котктебель Феодосійського центру поштового зв'язку № 5 УГППС «Укрпошта», розташоване за адресою: АДРЕСА_3, яке використовується ФОП ОСОБА_2 з метою розміщення торговельного об'єкту по продажу окулярів, лінз та стекол на праві договору оренди державного майна № 1048 від 21 травня 2010 року.

Відповідно до пункту 2.2 договору передача майна в суборенду не тягне за собою передачі суборендатору права власності на це майно. Власником суборендованого майна є орендодавець, а суборендар користується ним протягом строку суборенди до 31 грудня 2011 року.

Згідно з пунктом 3.1 договору розмір орендної плати за користування суборендованим майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, зі змінами.

Плата за суборенду з 01 березня 2011 року складає 489.68 грн. та перераховується суборендарем орендарю не пізніше 12 числа поточного місяця (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 9.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

Однак, відповідач взяті за договорами зобов'язання не виконав та орендну плату за період користування майном з 01 липня 2011 року по 21 квітня 2013 року за договором оренди та за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року за договором суборенди не сплатив, в результаті чого за ним створилась заборгованість в сумі 40 954.88 грн. та 1689.77 грн. відповідно.

30 квітня 2013 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі на адресу відповідача було направлено лист із проханням орендаря звільнити об'єкт оренди та повернути його за актом приймання - передачі балансоутримувачу у зв'язку із закінченням терміну дії договору (а.с. 24), однак на даний час майно залишається неповернутим, у зв'язку з чим прокурором заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути його.

Викладене з'явилося підставою для звернення заступника прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до господарського суду із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивачів та прокурора, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку порушенням умов договору оренди нерухомого майна, вони регулюються положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та статтею 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні умови передбачені пунктом 3.6 договору, яким сторони визначили, що орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним.

Також, додатковою угодою № 2 від 25 лютого 2011 року до договору оренди нерухомого державного майна № 1048 від 21 травня 2011 року сторони визначили право орендаря за згодою орендодавця здавати майно в суборенду а також те, що суборендну плату в розмірі, що не перевищує орендної плати за об'єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до державного бюджету (а.с. 17).

Відповідно до пункту 2 статті 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Згідно з пунктом 4 статті 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.

Пунктом 18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, розмір плати за суборенду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна розраховується в порядку, встановленому цією Методикою для розрахунку розміру плати за оренду зазначеного майна.

Орендна плата за нерухоме майно, що передається в суборенду, визначається з урахуванням частки вартості такого майна у загальній вартості орендованого майна у цінах, застосованих при визначенні розміру орендної плати, і погоджується з орендодавцем.

Плата за суборенду майна у частині, що не перевищує орендної плати за майно, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно.

Різниця між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар, погоджується з орендодавцем і перераховується орендарем до державного бюджету.

Різниця між нарахованою платою за кожний наступний місяць суборенди і тією її частиною, що отримує орендар, визначається шляхом коригування різниці за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Контроль за перерахуванням зазначеної різниці до державного бюджету здійснюється орендодавцем.

Договори оренди та суборенди за своєю суттю є платними договорами та з їх змісту випливає обов'язок орендаря вносити орендну плату до Державного бюджету. Також необхідно враховувати, що розмір орендної плати був встановлений договорами, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обов'язку.

Так, прокурор вимагає стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період користування майном з 01 липня 2011 року по 21 квітня 2013 року за договором оренди та за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року за договором суборенди в сумі 40 954.88 грн. та 1689.77 грн. відповідно.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості з орендної та суборендної плати відповідачем надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01 липня 2011 року по 21 квітня 2013 року за договором оренди в розмірі 40 954.88 грн. та за період з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року за договором суборенди в сумі 1689.77 грн..

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача пеню за договором оренди за період з 16 квітня 2012 року по 20 травня 2013 року включно у сумі 2239.05 грн. та пеню за період з 16 квітня 2011 року по 15 липня 2012 року у сумі 130.57 грн. за договором суборенди № 1 від 01 березня 2011 року.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.3 договору оренди у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом було перевірено розрахунок пені, проведений позивачем за договором оренди (а.с. 10), та встановлено, що позивач нараховує пеню понад шість місяців.

Так, згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року за № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 3.7 договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати. Нарахування пені за несвоєчасне або в неповному обсязі перерахування орендної плати, припиняється через рік з дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Відповідно до пункту 6 листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21 листопада 2011 року № 01-06/1624/2011, якщо укладеним сторонами договором оренди передбачено більш тривали ніж встановлений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором .

Аналогічну позицію викладено також у листах Вищого господарського суду України від 24 листопада 2011 року № 01-06/1642/2011 та 13 липня 2012 року № 01-06/908/2012 та постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2012 року по справі № 5002-26/2148-2012.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені за договором оренди № 1048 від 21 травня 2010 року за період з 16 квітня 2012 року по 20 травня 2013 року включно у сумі 2239.05 грн., оскільки сторони у договорі передбачили, що нарахування пені за несвоєчасне або в неповному обсязі перерахування орендної плати, припиняється через рік з дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Однак, вимоги прокурора щодо стягнення пені за договором суборенди № 1 від 01 березня 2011 року суд вважає такими, що задоволенню не підлягають, у зв'язку з наступним.

Так, згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Однак, доказів укладення такого правочину прокурором та сторонами суду надано не було.

Неспроможними є доводи позивача про те, що згоди щодо цього виду відповідальності сторони дійшли у договорі оренди № 1048, оскільки в пункті 3.7 передбачено можливість нарахування пені тільки за прострочення внесення орендних, а не суборендних платежів.

Таким чином, вимоги про стягнення пені в сумі 130.57 грн. за договором суборенди задоволенню не підлягають.

Також, прокурор просив стягнути з відповідача штраф в сумі 4095.49 грн., нарахований на суму заборгованості.

Так, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 по справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), а також Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.12.

У пункті 3.8 договору сторони визначили, що у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір штрафу, розраховано правильно та складає 4095.49 грн., у зв'язку з чим саме у цій сумі підлягає стягненню.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 4095.49 грн. штрафу.

Також, прокурор просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1101.27 грн., нарахованих на суму заборгованості з орендної плати за період з 16 серпня 2011 року по 20 травня 2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок, встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано вірно, складає 1101.27 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Одночасно, прокурор просив суд зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 повернути Українському державному підприємству поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» нежитлові приміщення, які, на думку суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами за договором оренди № 1048 від 21 травня 2010 року було досягнуто згоди стосовно строку його дії, а саме пунктом 10.11 договору визначено, що він діє до 21 квітня 2013 року.

Отже, судом було встановлено, що строк дії договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем у даній справи сплинув 21 квітня 2013 року, в той час коли доказів його продовження сторонами суду надано не було.

Статтею 291 Господарського кодексу України та статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачений вичерпний перелік підстав припинення договору оренди, зокрема, він припиняється, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.6 договору обумовлено, що дія даного договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на якій його було укладено.

Відповідно до частини 4 статті 491 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 5.10 договору обумовлено, що орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю та балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати ( повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, а також враховуючи наявність такого обов'язку у відповідача, який був передбачений у договорі оренди, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог прокурора щодо зобов'язання відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 повернути Українському державному підприємству поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» нежитлові приміщення.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову заступника прокурора м. Феодосії.

Судові витрати, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом віднесені на відповідача, у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 05 серпня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 64300; АДРЕСА_2, 98500, ІНН НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008, р/р 31116094700024, ЄДРПОУ 37986011, банк ГУДКСУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач - державний бюджет м. Феодосія) суму боргу з орендної плати у розмірі 40 954.88 грн., пеню - 2 917.44 грн., штраф 10% - 4095.49 грн., 3 % річних -1101.27 грн., суму боргу за договором суборенди у розмірі 1689.77 грн..

3. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 64300; АДРЕСА_2, 98500, ІНН НОМЕР_1) повернути Українському державному підприємству поштового зв'язку «Укрпошта» (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Кримської дирекції державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ( вул. О. Невського, 1, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, код ЄДРПОУ 01185562) нежитлові приміщення № 10,11,12 та частину приміщення № 7, загальною площею 53.7 кв.м., в будівлі відділення поштового зв'язку Коктебель Феодосійського центру поштового зв'язку №5 УДППС «Укрпошта», розташовані за адресою : АДРЕСА_3, вартістю 145 520.00 грн., шляхом підписання акту приймання - передачі майна.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 64300; АДРЕСА_2, 98500, ІНН НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 2 867.50 грн. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. В стягненні 130.57 грн. пені за договором суборенди в позові - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська