Постанова

від 18.12.2006 по справі а7/327-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А7/327-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.11.06р.

Справа № А7/327-06

12 год. 55 хв.

За позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ 

До  Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія", м. Павлоград Дніпропетровської області 

Про стягнення  1 475, 00 грн.

Суддя  Коваль Л.А.

Секретар судового засідання Пелипенко К.В.

Представники сторін:

Від позивача: провідний спеціаліст Іващенко С.Г., дов. № 03-06/22 від 11.01.2006 р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.  Дніпропетровськ) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Асторія” (м. Павлоград, Дніпропетровська область) на свою користь адміністративно-господарські санкції у сумі 1 475, 00 грн.     

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача в 2005 році середньооблікова чисельність працюючих інвалідів була менша, ніж 4% загальної чисельності працюючих (встановлений норматив). На підприємстві повинна була працювати 1 особа–інвалід, а не працювало жодної особи-інваліда. Якщо на підприємстві середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, підприємство щороку сплачує відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Відповідач адміністративно-господарські санкції не сплатив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (повістка вручена 21.10.2006р.).

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Обов'язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків   від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, встановлений частиною 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин (надалі –Закон).

Частина 1 статті 20 цього ж Закону передбачає відповідальність підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, у вигляді сплати щороку відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань),  установ  і організацій незалежно від форми власності та  господарювання,  на  яких  працює  від  8  до  15 осіб, розмір штрафних   санкцій   за   робоче   місце,  не  зайняте  інвалідом, визначається  в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія" (м. Павлоград, Дніпропетровська область) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, наданого Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (м. Дніпропетровськ) 01.03.2006р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу –12 осіб. Відповідно, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону, становить 1 особа (якщо працює від 8 до 25 чоловік). Фактично у відповідача штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не обліковувалися.

Також, відповідно до даних, наведених відповідачем в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, фонд оплати праці штатних працівників –35, 4 тис. грн. Визначена розрахунковим шляхом середньорічна заробітна плата штатного працівника –2 950, 00 грн. Оскільки протягом 2005 року у відповідача повинна була працювати 1 особа, якій  встановлена інвалідність, фактично такі особи не працювали, визначений  розрахунковим шляхом розмір штрафу становить 1 475, 00  грн.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Позивач посилається на ті обставини, що відповідач штрафні санкції не сплатив, що і є причиною спору.

Відповідач доказів оплати штрафних санкцій не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Аналогічний обов'язок щодо працевлаштування інвалідів на певні органи покладає п.10 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314. Так, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

В той же час, державна служба зайнятості, на яку покладено реалізацію державної політики зайнятості населення (п.1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення”), має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, лише при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) (ч. 2 ст. 19 Закону України “Про зайнятість населення” в редакції, що діяв протягом 2005 року). Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій).

За повідомленням Павлоградського міськрайонного центру зайнятості від 18.05.2006р., вих. 653, наданим на запит позивача, відповідач не подавав до центру зайнятості щомісячні звіти форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, в тому числі працівниках - інвалідах.

Відповідачем на вимогу суду також не надано доказів про подання до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості в 2005 році щомісячних звітів форми № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, в тому числі працівниках - інвалідах. Відповідач не надав доказів створення на підприємстві робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та їх атестації. Відповідач також не довів, що звертався до інших органів, на яких законом покладено обов'язок займатися працевлаштуванням інвалідів, з приводу направлення відповідачу інвалідів для працевлаштування.  

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є  вчинене ним  правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладені вище обставини справи, суд вбачає вину саме відповідача в незабезпеченні нормативу працевлаштування інвалідів в 2005 році та наявність підстав для застосування до відповідача господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 475, 00 грн.

Позовні вимоги заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 71, 104, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград,  вул. Полтавська, 129, к. 210, ідентифікаційний номер 32286466, рахунок 26004001576001 в філії АКБ „Надра”, МФО 306016) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 60, к. 18, ідентифікаційний номер 25005978, рахунок 31217230600032 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) адміністративно-господарські санкції в сумі 1 475 (одна тисяча чотириста сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Л. А. Коваль

 Дата складення - 25.12.2006р.