Рішення

від 01.08.2013 по справі 370/1306/13-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. Справа № 370/1306/13-ц

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Левківському С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Макарів Київської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пунктів договору та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій за іпотечними договорами, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», відповідач), в якому просив визнати недійсними пункти пункти 3.2, 2.1.8 іпотечного договору № 02-10/1936 (з майновим поручителем) від 11.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1, та ПАТ «Укрсоцбанк», та відповідно стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, був укладений Іпотечний договір № 02-10/1936 (з майновим поручителем) від 11.06.2007 року (далі - Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, і зареєстрований в реєстрі за № 2052 для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Траверз-Буд», за укладеним між останнім та відповідачем договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 24-12/123 від 11.06.2007 р.

Відповідно до пункту 3.2 Іпотечного договору, у разі порушення іпотекодавцем умов п.п. 2.1.1. - 2.1.11 цього Договору, іпотекодавець зобов'язаний сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від загальної вартості предмета іпотеки, визначеної в п. 1.2 цього Договору, за кожний випадок. Так пунктами 2.1.1 - 2.11 Іпотечного договору встановлені, окрім інших, наступні зобов'язання позивача: надавати відповідачу можливість перевірки стану і правильності використання предмета іпотеки, надавати йому відповідні документи за першою вимогою (п. 2.1.1); вживати всіх необхідних заходів щодо захисту предмета іпотеки від зазіхань будь-яких третіх осіб (п. 2.1.2); не здійснювати дій, що викликають погіршення (пошкодження) Предмета іпотеки (п.2.1.3); у разі зниження вартості предмета іпотеки, в т.ч. внаслідок його псування, протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя, повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з іпотекодержателем (п. 2.1.8); внести плату за державну реєстрацію обтяження предмета іпотеки іпотекою за цим договором (п. 2.1.9), та деякі інші.

Позивач вважає, що пункт 3.2 Іпотечного договору суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а саме розумності, справедливості, добросовісності, що передбачені п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а також вимогам ч. 2 ст. 549 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним згідно із ст.ст. 203 та 215 ЦК України.

Разом із тим, згідно із підпунктом 2.1.8 Іпотечного договору, позивач зобов'язаний у разі зниження вартості предмета іпотеки, в тому числі внаслідок його псування, протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя, повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з іпотекодержателем.

Вказаний пункт договору, на думку позивача, суперечить ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», ст. 635 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним згідно із ст.ст. 203 та 215 ЦК України.

Відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» заявив зустрічний позов, в якому просив на підставі п.п. 2.1.8, 3.2 Іпотечного договору стягнути з відповідача 9568467,30 грн., штрафних санкцій за порушення умов вказаного договору.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач вказав, що відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору, вартість предмету іпотеки становила 31 894 891 грн. На замовлення відповідача було здійснено оцінку майна, що є предметом іпотеки, відповідно до якої експерт її оцінив у 15 283 000 грн., що на 16 611 891 грн., є меншим від його початкової вартості. 15.03.2013 року позивачу була направлена вимога відповідно до п. 2.1.8 Іпотечного договору про заміну предмету іпотеки майном, вартість якого би відповідача початковій вартості предмета іпотеки, визначеної договором. Проте вказана вимога залишена без задоволення. Таким чином, відповідач вважає, що позивач має йому сплатити штраф у розмірі 5% вартості предмета іпотеки відповідно до п. 3.2 Іпотечного договору.

Заперечуючи проти вимог позивача за первісним позовом, відповідач вказав, що посилання позивача на невідповідність змісту оспорюваних ним пунктів договору вимогам закону є надуманим та необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити із підстав, викладених у позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечив, оскільки задоволення первісного позову повністю виключить задоволення вимог за зустрічним позовом.

Представник відповідача просив суд у задоволенні первісного позову відмовити, задовольнити зустрічний позов із викладений у ньому підстав.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверз-Буд» просив суд первісний позов ОСОБА_1, задовольнити із вказаних у ньому підстав, проти задоволення зустрічного позову банку заперечив, вважаючи його необґрунтованим.

Інші треті особи без самостійних вимог на предмет спору - третейський суддя постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків Ярошовець Василь Миколайович, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Голова постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків Жуков Анатолій Миколайович, Керівник Асоціації Українських банків Сугоняко Олександр Анатолійович, Асоціація Українських банків відповідно до ст. 36 ЦПК України не заявили про свою участь у справі, а тому справа розглядається без їх участі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ПАТ «Укрсоцбанк» як кредитором та ТОВ «Траверз - буд» як позичальником було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №24-12/123 від 11.06.2007 року (з урахуванням додаткових угод до нього).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат між банком та ОСОБА_1, був укладений Іпотечний договір №02-10/1936 від 11.06.2007 року за умовами якого, з урахуванням договору про внесення змін від 27.12.2007 року до вказаного основного договору, останнім було передано в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» нерухоме майно, а саме:

- земельна ділянка загальною площею 2,3468 га, кадастровий номер 3222782600:07:015:0087, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, територія Колонщинської сільської ради;

- земельна ділянка загальною площею 2,7086 га, кадастровий номер 3222782600:07:015:0086, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, територія Колонщинської сільської ради;

- земельна ділянка загальною площею 2,0598 га, кадастровий номер 3222782600:07:010:0085, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, територія Колонщинської сільської ради;

- земельна ділянка загальною площею 6,4900 га, кадастровий номер 3222782600:07:010:0084, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, територія Колонщинської сільської ради;

- земельна ділянка загальною площею 2,0600 га, кадастровий номер 3222782600:07:010:0081, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, територія Колонщинської сільської ради;

- земельна ділянка загальною площею 2,3800 га, кадастровий номер 3222782600:07:014:0032, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, територія Колонщинської сільської ради;

При цьому сторонами за взаємною згодою (пункт 1.2. договору про внесення змін від 27.12.2007 року) було визначено вартість земельних ділянок, що є предметом іпотеки, яка склала 31 894 891,00 гривень.

Згідно положень пункту 2.1.8 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний у разі зниження вартості предмета іпотеки, в тому числі внаслідок його псування, протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя, повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з іпотекодержателем.

Пунктами 2.1.1 - 2.11 Іпотечного договору встановлені, окрім інших, наступні зобов'язання позивача: надавати Відповідачу можливість перевірки стану і правильності використання предмета іпотеки, надавати йому відповідні документи за першою вимогою (п. 2.1.1); вживати всіх необхідних заходів щодо захисту предмета іпотеки від зазіхань будь-яких третіх осіб (п. 2.1.2); не здійснювати дій, що викликають погіршення (пошкодження) предмета іпотеки (п. 2.1.3); у разі зниження вартості предмета іпотеки, в т.ч. внаслідок його псування, протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя, повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно за погодженням з іпотекодержателем (п. 2.1.8); внести плату за державну реєстрацію обтяження предмета іпотеки іпотекою за цим договором (п. 2.1.9), та деякі інші.

Також згідно п. 2.4.5 Іпотечного договору іпотеко держатель має право за погодженням з іпотекодавцем здійснювати переоцінку предмета іпотеки у зв'язку зі змінами кон'юнктури ринку, інших факторів, а також у разі пролонгації дії основного зобов'язання.

Пунктом 3.2. договору іпотеки встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем умов п.п. 2.1.1 - 2.1.11 договору, іпотекодавець зобов'язаний сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від загальної вартості предмета іпотеки, визначеної в п. 1.2. цього договору, за кожний випадок.

На замовлення ПАТ «Укрсоцбанк» було здійснено оцінку майна, яке було передано в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1

У відповідності до звіту про оцінку вартості майна, зробленому ТОВ «КФ «Ріва» (ліцензія Державного комітету України із земельних ресурсів на проведення робіт з землеустрою, земле оціночних робіт від 02.09.2010 року, серія АВ №553731) вартість земельних ділянок за Іпотечним договором №02-10/1936 від 11.06.2007 року складає 15 283 000,00 гривень.

Таким чином зменшення вартості іпотечного майна за Іпотечним договором №02-10/1936 від 11.06.2007 року становить 16 611 891,00 гривень (31 894 891,00 - 15 283 000,00).

На виконання вимог пункту 2.1.8 договору іпотеки ПАТ «Укрсоцбанк» було направлено на адресу відповідача вимогу, в якій вимагалося протягом трьох днів з моменту надходження вимоги замінити (за погодженням з ПАТ «Укрсоцбанк») предмет іпотеки надавши замість земельних ділянок майно, вартість котрого відповідала б обумовленій сторонами у договорі іпотеки сумі.

Зазначена вимога №08.6-186/96-3420, була направлена ОСОБА_1, 15.03.2013 року.

Втім в порушення вимог пункту 3.2. договору іпотеки відповідач не здійснив жодних дій на виконання своїх обов'язків передбачених статтею 2.1.8. договорів іпотеки.

Вирішуючи вимоги за первісним позовом ОСОБА_1, до банку про визнання недійсними п. 2.1.8, 3.2 Іпотечного договору, суд керується наступним.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Як на підставу позову, позивач за первісним позовом вказував, що оспорювані пункти правочину не відповідають закону, а саме загальним засадам цивільного законодавства як розумності, справедливості, добросовісності, що передбачені п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а вимогам ч. 2 ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», ст. 635 ЦК України.

Однією з загальних засад цивільного законодавства, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

Однак ці принципи використовують за відсутності конкретних правових норм, що регулюють відповідні відносини, або в разі нечіткості, суперечності (юридичної колізії) таких спеціальних норм, чи явної несправедливості формально правильної норми.

Так, на думку суду, позивач не довів, що оспорювані ним пункти договору іпотеки суперечать загальновизнаним нормам обороту, або ж є нечіткими, суперечать іншим нормам договору, або ж є явно несправедливими формально правильній поведінці учасника відносин.

Виконання зобов'язань має спиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості, що зазначено у ч. 3 ст. 550 ЦК України.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 659 ЦК України).

Позивач, враховуючи викладене, при підписанні договору іпотеки мав ознайомитися із його умовами, у разі непогодження із ними, міг висловити свої зауваження, застереження тощо. Також враховуючи, що договір посвідчувався нотаріально, нотаріусом мали б бути роз'яснені права і обов'язки сторін за вказаним договором.

Відтак, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваних пунктів договору недійсними з цієї підстави.

Що стосується відповідності оспорюваних пунктів правочину вимогам ч. 2 ст. 549 ЦК України, відповідно до якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, то суд вважає, що цих підстав також не можна визнати їх недійсними, оскільки розмір штрафу в іпотечному договорі встановлений саме у відсотках від вартості предмету іпотеки, що відповідає вимогам вказаної норми ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Однак, вказана норма не виключає можливості, враховуючи диспозитивність цивільного законодавства, вносити до іпотечного договору умови щодо відповідальності іпотекодавця перед іпотекодержателем за невиконання умов саме іпотечного договору, а тому суд не погоджується із посиланням позивача на те, що оспорювані пункти договорів суперечать вказаній правовій нормі.

Що ж до відповідності оспорюваних пунктів іпотечного договору ст. 635 ЦК України, то жодним чином останні не суперечать вказаним вимогам закону, а відтак не можуть бути визнані недійсними із вказаних підстав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи вимоги за зустрічним позовом, суд керується наступним.

Як передбачено ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Зміст договору застави передбачений у ст. 584 ЦК України, відповідно до якої у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Вказана норма кореспондується із положеннями ст. 659 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, оскільки відповідач за зустрічним позовом порушив п. 2.1.8 іпотечного договору, укладеного між сторонами, за що п. 3.2. вказаного договору передбачена відповідальність у виді штрафу, суд вважає позовні вимоги банку про стягнення із ОСОБА_1, штрафних санкцій доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Сума штрафних санкцій які підлягають стягненню з ОСОБА_1, на користь ПАТ «Укрсоцбанк» складає 9 568 467,3 гривні, що вбачається із розрахунку штрафних санкцій, доданого до зустрічної позовної заяви банком, який є обґрунтованим та з яким суд погоджується.

Посилання представника ОСОБА_1, на те, що стягнення штрафних санкцій виходить за межі відповідальності іпотекодавця, встановлених ст. 11 Закону України «Про іпотеку» та ст. 589 ЦК України суд не вважає обґрунтованим, оскільки, як вже було зазначено вище, відповідальність іпотекодавця перед іпотекодержаталем за невиконання боржником своїх зобов'язань не виключає можливості відповідальності іпотекодавця перед іпотекодержаталем за укладеним між ними договором застави (іпотеки). Крім того, сума, яка стягується із іпотекодавця не виходить за межі вартості предмета іпотеки за договором.

Посилання представника позивача за первісним позовом на відсутність вини його довірителя як на обов'язкову умову настання цивільно-правової відповідальності, судом також визнаються необґрунтованими, оскільки штраф виникає не внаслідок знецінення земельних ділянок, що є предметом іпотеки, а внаслідок неналежної поведінки (бездіяльності) сторони договору щодо виконання його умов (заміни предмету іпотеки).

Посилання представника позивача за первісним позовом в судовому засіданні на те, що заміна предмета іпотеки можлива лише у разі знищення предмета іпотеки судом відхиляється, оскільки відповідно до ст. 579 ЦК України предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо посилання представника позивача за первісним позовом в судовому засіданні на порушення порядку оцінки предмета іпотеки, а саме порушення п. 2.4.5 Іпотечного договору, який передбачає обов'язкове погодження іпотекодавця на проведення такої переоцінки, то суд з цим не погоджується, оскільки вказаний пункт передбачає лише право іпотекодержателя на таке погодження а не обов'язок.

Щодо третейського застереження в Іпотечному договорі слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 Іпотечного договору, усі спори та непорозуміння, які можуть виникнути у зв'язку з укладенням та виконанням положень цього договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників.

За змістом п. 5.2 Іпотечного договору у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (пункт 7 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди»).

Таким чином, оскільки даний спір між сторонами виник з приводу іпотечного договору, предметом якого є земельні ділянки, незважаючи на п.п. 5.1 та 5.2 Іпотечного договору справа підвідомча загальним судам України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, сплачені позивачем за первісним позовом стягненню з відповідача не підлягають. Натомість, судові витрати, сплачені ПАТ «Укрсоцбанк» за подання зустрічного позову підлягають стягненню з ОСОБА_1, у розмірі 3441 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним пунктів договору - залишити без задоволення .

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій за іпотечними договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 12.04.1996 року Московським РУГУ МВС України у м. Києві, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 9568467,30 грн., штрафних санкцій за договором № 02-10/1936 від 11.06.2007 року, а також 3441 грн., судового збору, а всього 9571908,30 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з моменту його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні при його проголошенні - з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.

Головуючий О.В.Тандир