Рішення

від 29.07.2013 по справі 916/1586/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2013 р.Справа № 916/1586/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Корчевний О.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Швейна фабрика „Грегорі Арбер" про стягнення заборгованості в сумі 8500,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Швейна фабрика „Грегорі Арбер" про стягнення заборгованості в сумі 8500,24 грн. за надані послуги за договором на вивіз твердих побутових відходів № 05305/1/СОО/1/О від 01.01.2011 р., посилаючись на наступне.

01.01.2011 р. між ТОВ „Швейна фабрика „Грегорі Арбер" та ТОВ „РАФ-Плюс" був укладений договір на вивіз твердих побутових відходів № 05305/1/СОО/1/О, згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язується своїми силами та засобами протягом усього терміну дії договору виконувати комплекс послуг (робіт) по вивозу твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються в процесі господарської діяльності замовника і розміщуються останнім у надані та встановлені виконавцем контейнери для ТПВ, а замовник зобов'язується приймати виконувані виконавцем послуги (роботи) і своєчасно їх оплачувати.

Так, у відповідності з додатком № 2 від 01.01.2011 р. до договору щомісячна вартість спорожнення контейнерів, транспортування та захоронення ТПВ складає 2 125,06 грн. Оплата згідно з п. 4.4 договору щомісяця здійснюється замовником шляхом передоплати не пізніше 5 числа місяця, у якому надається послуги (роботи).

Так, за ствердженням позивача, послуги за договором виконувались з січня 2011 р. по грудень 2012 р., загальна вартість яких складає 48876,38 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, підписаних обома сторонами. При цьому позивач зазначив, що ТОВ „РАФ-Плюс" деякі акти виконаних робіт по вивозу ТПВ не були повернуті замовником, але водночас замовник частково сплачував суму боргу, що виникла за цими актами виконаних робіт. В свою чергу виконавець - ТОВ „РАФ-Плюс" надіслав цінним листом із повідомленням на адресу відповідача для підписання акти виконаних робіт за минулі місяці з супровідним листом № 257 від 17.05.2013 р.

На думку позивача, та згідно п. 5.6 договору у разі не підписання замовником акта наданих послуг у терміни, зазначені в п. 2, п. 3.3 цього договору, а також не направлення на адресу виконавця вмотивованої відмови від підписання акту наданих послуг впродовж 5 днів з моменту його отримання - послуги (роботи) з вивозу ТПВ також вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником.

Наразі позивачем було зазначено, що замовник всупереч п. 3.3, п. 4.4 договору, неналежним чином виконував свої обов'язки з оплати наданих послуг і розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, що спричинило поточну заборгованість перед виконавцем. Так, позивач відмітив, що загалом відповідачем було сплачено за надані послуги 40376,14 грн.

Таким чином, внаслідок порушення зобов'язань з належної оплати послуг заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 14.06.2013 р. становить 8 500,24 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2013 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1586/13, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 60). Проте згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Швейна фабрика „Грегорі Арбер" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс" (виконавець) був укладений договір на вивіз твердих побутових відходів № 05305/1/СОО/1/О (а.с. 10-13), згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язується своїми силами та засобами протягом усього терміну дії договору виконувати комплекс послуг (робіт) по вивозу твердих побутових відходів (ТПВ), що утворюються в процесі господарської діяльності замовника і розміщуються останнім у надані та встановлені виконавцем контейнери для ТПВ, а замовник зобов'язується приймати виконувані виконавцем послуги (роботи) і своєчасно їх оплачувати.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець встановлює замовнику необхідну кількість контейнерів для ТПВ. Виконавець здійснює передачу контейнерів замовнику в користування на протязі 10 робочих днів з моменту отримання оплати на розрахунковий рахунок виконавця, відповідно до п. 4.6 договору. Факт передачі контейнера супроводжується підписанням акту приймання-передачі контейнера (п. 2.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити надані виконавцем послуги (роботи) у відповідності з умовами дійсного договору, а також на протязі 5 календарних днів підписувати надані виконавцем акти виконаних робіт.

Вартість наданих виконавцем на протязі місяця послуг (робіт), визначається в „Розрахунках вартості послуг (робіт) з вивезення ТПВ". Замовник щомісячно здійснює 100% передоплату наданих виконавцем послуг (робіт). Оплата здійснюється не пізніше 5 числа місяця, в якому надавалися послуги (п. 4.2, 4.4 договору).

За умовами п. 5.1 договору послуги вважаються наданими виконавцем в момент здійснення ним фактичного збору та вивезення ТПВ, розміщених замовником у контейнері. У разі не підписання замовником акту виконаних робіт в строки, вказані в п. 2 п. 3.3 договору, а також не направлення на адресу виконавця вмотивованої відмови від підписання акту виконаних робіт на протязі 5 днів з моменту його отримання, послуги (роботи) з вивезення ТПВ також вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником (п. 5.6 договору).

Вказаний договір укладено строком на три роки, а саме з моменту його підписання та до 01.01.2014 р. (п. 9.1 договору).

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір надання послуг є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до норм ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як з'ясовано судом, на виконання умов зазначеного договору позивачем надавались послуги з вивезення твердих побутових відходів з січня 2011 р. по грудень 2012 р., загальна вартість яких складає 48876,38 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 18-41).

При цьому як вказано позивачем, що деякі акти виконаних позивачем робіт по вивозу ТПВ не були повернуті замовником, але водночас замовник частково сплачував суму боргу, що виникла за цими актами виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „РАФ-Плюс" надіслав цінним листом із повідомленням на адресу відповідача для підписання акти виконаних робіт за минулі місяці з супровідним листом № 257 від 17.05.2013 р., що підтверджується наявними описом вкладення до цінного листа та фіскального чеку № 9947 від 17.05.2013 р. (а.с. 43-45).

Згідно п. 5.6 договору у разі не підписання замовником акта наданих послуг у терміни, зазначені в п. 2, п. 3.3 цього договору, а також не направлення на адресу виконавця вмотивованої відмови від підписання акту наданих послуг впродовж 5 днів з моменту його отримання - послуги (роботи) з вивозу ТПВ також вважаються наданими виконавцем та прийнятими замовником.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем від позивача наданих останнім послуг з вивезення твердих побутових відходів є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Наразі, як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, надані позивачем послуги на загальну суму з січня 2011 р. по грудень 2012 р. на загальну суму 48876,38 грн. було сплачено відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків лише в сумі 40376,14 грн., що не спростовано відповідачем та підтверджується наявними в матеріалами справи банківськими виписками про сплату відповідачем вказаних послуг. Відтак, сума боргу відповідача склала 8500,24 грн. (48876,38 грн. - 40376,14 грн.), яка виникла за надані послуги у вересні 2012 року а сумі 2125,06 грн., у жовтні 2012 року - 2125,06 грн., у листопаді 2012 року - 2125,06 грн., у грудні 2012 року - 2125,06 грн. Вказана сума боргу також зазначена у складеному позивачем акту звірки взаєморозрахунків станом на 25.04.2013 р. (а.с.42), який не підписано відповідачем.

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами вказаного договору визначено, що розрахунки за надані послуги щомісяця здійснюється замовником шляхом передоплати не пізніше 5 числа місяця, у якому надаються послуги (роботи).

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив повної оплати за надані йому послуги у передбачений договором строк.

Між тим заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, несплатою позивачу вказаної суми за надані послуги з вивозу ТПВ згідно вище вказаного договору відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 8500,24 грн.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс" цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Швейна фабрика „Грегорі Арбер" про стягнення заборгованості в сумі 8500,24 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Швейна фабрика „Грегорі Арбер" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111; код ЄДРПОУ 32093819, п/р № 26006311061401 в АБ „Південний", МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „РАФ-Плюс" (65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30-а; код ЄДРПОУ 31185987, п/р № 26004313717 в АБ „Південний" м. Одеси, МФО 328209) суму заборгованості за договором № 05305/1/СОО/1/О від 01.01.2011 р. в розмірі 8500/вісім тисяч п'ятсот/грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720/одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2013 р.

Суддя Петров В.С.