Рішення

від 22.07.2013 по справі 922/2323/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р.Справа № 922/2323/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Державного науково - дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва, м. Харків до ТОВ "Інститут кріогенних технологій", м. Харків про стягнення 78378,95 грн. за участю представників:

позивача - Стаднік Г.О. за довіреністю № 01-100 від 19.03.2013 р.

відповідача - Трухан В.Ф. за довіреністю № б/н від 10.01.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут кріогенних технологій" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь основної суми заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та прибудинкових територій № 18/01/Б від 01.11.2006 р. у розмірі 64005,32 грн.; 3% річних в сумі 2393,62 грн., пені в сумі 11980,01 грн., всього - 78378,95 грн., у зв'язку з не виконанням відповідачем належним чином своїх зобов'язань за договором.

Ухвалою суду по справі від 10.06.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "16" липня 2013 р. о 11:40.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 16.07.2013 р., через канцелярію господарського суду 16.07.2013 р. за вх. № Д495/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Державний реєстратор, через канцелярію господарського суду 21.06.2013 р. за вх. № 22977, надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача, який господарським судом долучений до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 11.07.2013 р. за вх. № 25141, надав відзив на позовну заяву з додатком, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 12.07.2013 р. за вх. № 25328, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 16.07.2013 р. за вх. № 25785, надав копію листа позивача № 05-28 від 17.01.2012 р., яка господарським судом долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 16.07.2013 року була оголошена перерва до 22.07.2013 року о 11:00.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 22.07.2013 р., через канцелярію господарського суду 22.07.2013 р. за вх. № Д516/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01.08.2001 р. між сторонами був укладений договір оренди № 18/01 нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, що знаходяться на балансі позивача.

Також, 01.11.2006 р. між сторонами був укладений договір № 18/01/Б на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та прибудинкових територій (надалі - договір).

Згідно з п. 3.2.3. договору відповідач зобов'язувався своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги на утримання приміщення та ділянки згідно з наданим рахунком.

Згідно позову позивач вказує, що ним згідно додатку № 7 до договору було змінено п. 2.1. договору та викладено його в наступній редакції: "Орендар щомісячно відшкодовує Балансоутримувачу частку витрат на утримання будівлі, інженерних мереж і прибудинкових територій у розмірі 6416,26 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ - 20%, і сплачує за фактично отримані комунальні послуги згідно з розрахунком-фактурою, та здійснює передоплату за електричну і теплову енергію (за 10 днів до початку розрахункового періоду)". Проте, своїх зобов'язань за договором відповідач належним чином не виконав, станом на 01 травня 2013 року він має заборгованість в розмірі 64005,32 грн., про що орендарю були виставлені відповідні рахунки.

30 квітня 2013 року між сторонами була складена додаткова угода № 7 до договору відповідно до умов якої сторони вирішили припинити дію договору № 18/01/Б від 01.11.2006 р. за взаємною згодою з 01.05.2013 р.

Пунктом 6.2. договору було передбачено, що зміни або доповнення до цього договору, крім умов, передбачених пунктом 2.1. договору, допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються сторонами протягом 20 днів з дати їх подання на розгляд іншою стороною.

Відповідно до п.2.2. договору розмір витрат, які відшкодовуються, переглядається у випадку змін цін та тарифів, методик розрахунків та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Проте, суд зазначає, що доказів змін цін та тарифів, методик розрахунків та іншого, у зв'язку з чим розмір витрат, які відшкодовуються, було переглянуто позивачем згідно з додатком № 7 до договору, в матеріалах справи не міститься.

Крім того, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що наданий позивачем до суду розрахунок заборгованості у розмірі 64005,32 грн. за договором № 18/01/Б на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та прибудинкових територій від 01.11.2006 р. був зроблений ним, зокрема на підставі акту виконаних робіт, якого в матеріалах справи не міститься та складання якого не було передбачено умовами договору № 18/01/Б на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та прибудинкових територій від 01.11.2006 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що позовні вимоги позивача не підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є не доведеними та не обґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.07.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.