Рішення

від 05.08.2013 по справі 913/1832/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

05 серпня 2013 року Справа № 913/1832/13

Провадження №8пн/913/1832/13

За позовом Прокурора міста Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Острів", м. Луганськ, -

про зобов'язання звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.,

в присутності учасників розгляду спору:

від прокурора (заявника) - Трофименко П.В. - старший прокурор відділу, - посвідчення №008305 від 09.10.2012;

від позивача - Мухіна О.М.- головний спеціаліст юридичного відділу апарату Луганської облдержадміністрації, - довіреність №53 від 10.06.2013;

від відповідача: представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимоги про зобов'язання відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Острів" (далі - ТОВ "Еко-Острів") звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2100 га, розташовану на землях промисловості на відстані 25-30 метрів від породного відвалу колишньої шахти №40 ім. Володарського;

повернути земельну ділянку площею 0,2100 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Свердловській міській раді, позивачу - Луганській обласній державній адміністрації у придатному для використання стані.

Позов мотивовано відмовою відповідача від добровільного здійснення таких дій.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 18.07.2013 до 05.08.2013 - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог суду проб надання документів та доказів.

До початку судового засідання 05.08.2013 від прокурора та позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні вони заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;45).

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: місто Луганськ, кв.Героїв Сталінграду, 10, кв.96 (а.с.2-5), що підтверджується також витягом з ЄДР за №16792429 від 10.07.2013 (а.с.36-38).

Станом на день розгляду цього спору оператор поштового зв'язку не повернув до суду поштові відправлення, у яких суд спрямував на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Прокурор та позивач не заперечили проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши прокурора та позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

З наявних у справі доказів вбачається, що Свердловським міським відділом внутрішніх справ УМВС України у Луганській області (далі - МВ УМВСУ) проводилася дослідча перевірка заяви від 10.04.2012, зареєстрованої в ЖРЗСП за №2337, - за фактом проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Острів" (далі - ТОВ "Еко-Острів") робіт на промисловому майданчику колишньої шахти №40, яка розташована в районі породного відвалу цієї шахти, що знаходиться на території селища Володарського міста Свердловська.

27.06.2012 за вих.№12/12609 Свердловський МВ УМВСУ звернувся до Державної інспекції сільського господарства в Луганській області (далі - Держсільгоспінспекція) з клопотанням про проведення перевірки з питань дотримання земельного законодавства з боку ТОВ "Еко-Острів", в діях якого вбачалися ознаки самовільного зайняття земельної ділянки (а.с.21).

На виконання цього клопотання Держсільгоспінспекцією в особі державного інспектора Лютич С.І. 09.08.2012 була здійснена перевірка питань дотримання земельного законодавства з боку ТОВ "Еко-Острів", за результатами якої 09.09.2012, у присутності представника цього товариства Черноуса В.Є., складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, у якому зазначено, що ТОВ "Еко-Острів" самовільно зайнята земельна ділянка площею 0,21га для розміщення екстакади та тимчасових споруд на землях промисловості Свердловської міської ради в районі породного відвалу колишньої шахти №40 ім.Володарського; правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку у товариства відсутні, - що є порушенням ст.ст.125 та 126 Земельного кодексу України та тягне за собою відповідальністю за ст.53 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУПАП).

Представник ТОВ "Еко-Острів" ознайомився з актом та отримав його примірник, що підтвердив власноручним підписом (а.с.18).

Докази оспорювання, зміни чи скасування акту до справи не надано.

Того ж дня, тобто 09.08.2012, державним інспектором Лютич С.І. складено акт №4 обстеження земельної ділянки, який містить посилання на факти та висновки, аналогічні тим, що викладені у вищезгаданому акті.

09.08.2012 примірник цього акту отримав представник ТОВ "Еко-Острів" Черноус В.Є. (а.с.13).

За результатами перевірки Держсільгоспінспекцією був складений розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, згідно якому вона становить 4694,93 грн., примірник якого 07.08.2012 отримав представник ТОВ "Еко-Острів" Черноус В.Є. (а.с.12).

На підставі акту перевірки 09.08.2012 Держсільгоспінспекцією на адресу ТОВ "Еко-Острів" внесено припис №000122 з вимогою про усунення у 30-денний термін виявленого порушення - відповідно до вимог ст.ст.5 та 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та ст. 19 Закону України "Про охорону земель", який того ж дня отримав представник товариства Черноус В.Є. (а.с.15).

09.08.2012 Держсільгоспінспекцією був складений протокол про адміністративне правопорушення №000018, відповідно до якого у діях директора ТОВ "Еко-Острів" Мороза Сергія Олександровича виявлено ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53 1 КУпАП та ст.ст.125,126, а також п."б" ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України, - примірник якого 09.08.2012 отримав представник товариства Черноус В.Є. (а.с.14).

Того ж дня, тобто 09.08.2012, Держсільгоспінспекцією винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №00009, згідно якій на директора Мороза С.О. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 1 КУпАП України, накладено штраф у розмірі 510,00 грн., яку 09.08.2012 отримав представник товариства Черноус В.Є. (а.с.10).

16.08.2012 на підставі квитанції №161/235 директор товариства Мороз С.О. сплатив штраф на користь бюджету (а.с.19), - що суд розцінює за факт визнання ним своєї вини у вчинені зазначеного адміністративного правопорушення, а також порушення вимог ст.ст.125,126 та 211 Земельного кодексу України.

Як вбачається з наданих до справи доказів, 24.09.2012 Держсільгоспінспекцією була проведена перевірка факту виконання її вимог, викладених у приписі №000122 від 09.08.2012, за результатами якої встановлено, що виявлені правопорушення товариством не усунуто (а.с.32-38).

За таких обставин 24.09.2012 інспекцією на адресу відповідача повторно внесено припис №000212 з вимогою у 30-денний термін усунути виявлені порушення чинного законодавства (а.с.28), який того ж дня отримав вищезгаданий представник ТОВ "Еко-Острів".

24.09.2012 інспекцією щодо директора цього товариства Мороза С.О. також був складений протокол про адміністративне правопорушення №000190 - про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188 5 КУПАП України, - який того ж дня отримав представник Черноус В.Є. (а.с.27), а також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №00017 за вчинення зазначеного вище правопорушення у вигляді штрафу у сумі 510,00 грн. (а.с.26), яку у день її складення отримав представник Черноус В.Є.

Оцінивши вищеописані дії Держсільгоспінспекції, суд дійшов висновку, що вони вчинені у межах повноважень, наданих їй чинним законодавством.

Так, абзацом а) підпункту 1 пункту 4 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011, вона відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. за дотриманням юридичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 5 вищеназваного Положення інспекція має право:

складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності;

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації усіх форм власності, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, для проведення перевірок з питань, що належать до компетенції Держсільгоспінспекції України.

Дослідження судом документів, складених Держсільгоспінспекцією в ході проведення вищезгаданих перевірок, показало, що перевірка від 09.08.2012 мала характер позапланової та здійснена у відповідності до приписів пунктів 3,4, 5 та 6 Порядку №312.

Перевірка, здійснена інспекцією 24.09.2012, вчинена з дотриманням тих же пунктів Порядку №312.

З долучених до справи доказів видно, що відповідач визнав факт спричинення ним шкоди шляхом самовільного зайняття спірної земельної ділянки, оскільки сплатив її у повному обсязі, що підтверджено наданими до справи квитанціями №2510.95.1 від 28.08.2012 на суму 2000,00 грн. (а.с.19) та №2800841 від 26.09.2012 на суму 2694,93 грн.(а.с.20).

В той же час наявними у справі доказами підтверджено, що відповідач не вжив заходів до повернення власнику самовільного зайнятої земельної ділянки, - що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши прокурора та позивача, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності державі, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська обласна державна адміністрація.

Статтею 93 Земельного кодексу визначено загальні підстави щодо права користування земельною ділянкою, а порядок надання її у користування врегульовано статтями 122-126 цього Кодексу, при цьому основоположним правилом у даному випадку є приписи ст. 123 ЗКУ, відповідно до яких надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих за результатами розгляду заяви особи, яка має бажання отримати земельну ділянку у користування, на підставі розробленого, узгодженого та затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою щодо її відведення.

Право на земельну ділянку посвідчується документами, зазначеними у статті 126 ЗК України, у т.ч. оренди земельної ділянки - відповідним договором.

Правовідносини, які виникають між власником землі та орендарем, крім Земельного кодексу України, врегульовані спеціальним Законом України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі".

Відповідач не дотримався вищенаведених вимог чинного земельного законодавства.

Цей факт незаперечно встановлено Держсільгоспінспекцією відповідно до повноважень, наданих їй статтею 6 Закону України від 19.06.03 року №963-ІУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Згідно ст. 1 цього Закону самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Суд дійшов висновку, що дії Держсільгоспінспекції в ході вищеописаних перевірок були вчинені у відповідності до приписів ст.ст.187 та 188 Земельного кодексу України та іншого чинного законодавства.

Обидві вищезгадані перевірки нею здійснені з дотриманням приписів пунктів 3,4,5 та 6 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 №312.

З наданих до справи документальних доказів вбачається, що вона, встановивши факт порушення земельного законодавства, вжила заходів, передбачених частиною 1 ст. 10 Закону "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у т.ч. шляхом складання актів перевірок та протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, внесення приписів про усунення порушень земельного законодавства, звернення до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частни 3 цієї статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Позивач є власником самовільно зайнятої земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 7 частини 1 ст.13 та пунктом 2 частини 1 ст. 21 Закону України від 09.04.1999 року №586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації" до компетенції місцевих державних адміністрацій віднесено використання землі, у т.ч. розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 6 названого Закону визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Таким чином, відповідач з метою отримання в оренду спірної земельної ділянки був зобов'язаний отримати відповідне розпорядження Луганської обласної державної адміністрації, але не зробив цього, - що підтверджує, що він здійснив її самовільне зайняття.

Частиною 1 ст. 153 Земельного кодексу встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Як сказано вище у цьому рішенні, статтею 152 названого Кодексу визначено способи захисту прав власника землі.

Відповідно до ст.211 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за низку зазначених у ній порушень, у т.ч. - за самовільне зайняття земельних ділянок (п."б" ч.1 ст. 211).

В силу статті 212 цього Кодексу самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За таких обставин позов про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,2100 га, яка знаходиться на землях промисловості на відстані 25-30 метрів від породного відвалу колишньої шахти №40 ім. Володарського та за даними Державного земельного кадастру враховується у Свердловській міській раді Луганської області, а також привести її у придатний для використання стан, - підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44 ст. 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

З обставин справи слідує, що прокурор звернувся до господарського суду з позовними двома вимогами немайнового характеру.

Згідно п/п 2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" за подання до господарського суду позову немайнового характеру на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством станом на 1 січня 2013 року (1147,00 грн.).

Таким чином, загальна сума судового збору становить 2294,00 грн. (1147,00 грн. х 2).

Судом взято до уваги те, що на підставі п.11 ст.5 Закону "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави.

На підставі викладеного, ст.ст. 93,123-126,152,153,156,157,187,188,211 та 212 Земельного кодексу України; ст.ст.6, 13 та 21 Закону України від 09.04.1999 року №586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації"; ст. 1,6 Закону України 19.06.03 року №963-ІУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,32-34,36,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Острів", ідентифікаційний код 36006295, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Героїв Сталінграду, 10, кв. 96, - звільнити земельну ділянку площею 0,2100 (нуль цілих двадцять одна сота) га, яка знаходиться на землях промисловості на відстані 25-30 метрів від породного відвалу колишньої шахти №40 ім. Володарського та за даними Державного земельного кадастру враховується у Свердловській міській раді Луганської області; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Острів", ідентифікаційний код 36006295, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Героїв Сталінграду, 10, кв. 96, - привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,2100 (нуль цілих двадцять одна сота) га, яка знаходиться на землях промисловості на відстані 25-30 метрів від породного відвалу колишньої шахти №40 ім. Володарського та за даними Державного земельного кадастру враховується у Свердловській міській раді Луганської області; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Острів", ідентифікаційний код 36006295, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Героїв Сталінграду, 10, кв. 96, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, банк - ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013; отримувач коштів: УДКС у м. Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області, код ОКПО 37991503 , ККД - 22030001, символ - 206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Державній податковій інспекції у Артемівському районі міста Луганська.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 05.08.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 07 серпня 2013 року.

Суддя А.П. Середа