Постанова

від 29.07.2013 по справі 2а-7887/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року № 2а-7887/09/1370

о 16 год., 58 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат», представник - Кордонець М.Г. (довіреність від 13.05.2013 року) до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, представник - Томашівський О.Г. (довіреність № 4339/268/10-017 від 18.03.2013 року) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000702320/0/8924/23-3 від 27.03.2009 року, №0000702320/1/14575/23-2 від 17.06.2009 року, №0000702320/4/20190/10/23-2 від 27.08.2009 року, №0000702320/2/22151/10 від 23.09.2009 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнат» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, позивач просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0000702320/0/8924/23-3 від 27.03.2009 року, №0000702320/1/14575/23-2 від 17.06.2009 року, №0000702320/4/20190/10/23-2 від 27.08.2009 року, №0000702320/2/22151/10 від 23.09.2009 року, № 000702320/3/30483/10/23-2 від 29.12.2009 року.

Згідно ст. 55 КАС України, судом проведено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року встановлено їх завищення всього у сумі 168688,30 грн., у тому числі за І квартал 2008 року в сумі 105772,00 грн., за ІІ квартал 2008 року в сумі 63971,00 грн., у зв'язку і з тим, що на думку податкового органу, на підприємстві ТОВ «Магнат» рахується сум кредиторської заборгованості по суб'єктах підприємницької діяльності в сумі 202246,00 грн., в тому числі перед ТОВ «Екклезиаст» в сумі 126926,00 грн. та перед ТОВ «Модус» ВОІ «СОІУ» в сумі 75000,00 грн.

Вказаний висновок податкового органу позивач вважає необґрунтованим, оскільки при визначенні бази оподаткування позивач діяв згідно п.п. 12.1.5. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка встановлює, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (безнадійної заборгованості). А тому, сума непогашеної заборгованості позивачем була правомірно, на його думку, відображена у збільшенні валових витрат у І та ІІ кварталах 2008 року та збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та оподатковано у відповідних звітних періодах.

Позивач вважає, що визначення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, що у позивача рахується сума непогашеної кредиторської заборгованості по суб'єктах підприємницької діяльності в сумі 202426,00 грн., в тому числі перед ТОВ «Екклезиаст» в сумі 126926,00 грн. та перед ТОВ «Модус ВОІ» СОІУ в сумі 75000,00 грн. Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У зв'язку з чим, позивачу, на думку відповідача, необхідно було зменшити валові витрати на вартість попередньо отриманих товарів, суми по яких на протязі попередніх звітних періодів були включені до складу валових витрат та відобразити їх зі знаком (-) у рядку 05 у поданих деклараціях. Відтак, на думку відповідача, позивачем в порушення п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» протиправно завищено валові витрати в сумі 168688,00 грн., в тому числі за І квартал 2008 року в сумі 105772,00 грн., за ІІ квартал 2008 року в сумі 62917,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав додаткові пояснення, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

16.03.2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Магнат» з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 115/23-2/23883373.

Проведеною перевіркою, крім іншого, встановлено порушення п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим занижено податок на прибуток всього на у сумі 42172,00 грн., у тому числі за І квартал 2008 року в сумі 26443,00 грн., за ІІ квартал 2008 року в сумі 15729,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

Перевіркою встановлено, що на підприємстві ТОВ «Магнат» рахується сума непогашеної кредиторської заборгованості по суб'єктах підприємницької діяльності в сумі 202426,00 грн., в тому числі по ТОВ «Екклезиаст» в сумі 126926,00 грн. та по СПД Модус ВОІ «СОІУ» в сумі 75000,00 грн. В бухгалтерському обліку кредиторська заборгованість відображена на рахунку 631. Дана кредиторська заборгованість включена до складу валових доходів за І квартал 2008 року в сумі 126926,00 грн., за ІІ квартал 2008 року в сумі 75000,00 грн., відображена в рядку 01.06. Декларації «інші доходи, крім визначених у 01.1 - 01.5». При оприбуткуванні товарів (до здійснення оплати) підприємство на підставі п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 та п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включило вартість таких товарів до складу валових витрат у попередніх періодах (04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств). На підставі п. 5.9. ст. 5 цього ж Закону, підприємство суму приросту балансової варто запасів відображає у рядку 01.2 Декларації про прибуток підприємств. Після списання кредиторської заборгованості, вартість вищезазначених товарів залишається не оплаченою. У зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат не має, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному в п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вартість таких товарів, що була попередньо відображена у рядку 04.1 Декларації про прибуток підприємств, відображається зі знаком (-) у рядку 05 Декларації «Коригування валових витрат». ТОВ «Магнат» повинно було зменшити валові витрати на вартість попередньо отриманих товарів, суми по яких на протязі попередніх звітних періодів були включені до складу валових витрат та відобразити їх зі знаком (-) у рядку 05 Декларації «Коригування валових витрат».

27.03.2009 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000702320/0/8924/23-2, яким на підставі акта перевірки № 115/23-2/23883373 від 16.03.2009 року встановлено порушення п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, усього 57468,00 грн., в тому числі за основним платежем - 42172,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15296,00 грн.

Крім цього, відповідачем за результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення № 0000702320/1/14575/23-2 від 17.06.2009 року, № 0000702320/4/20190/10/23-2 від 27.08.2009 року, № 0000702320/2/2215/10 від 23.09.2009 року та № 0000702320/3/30483/10/23-2 від 29.12.2009 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії:

- Декларацій позивача з податку на прибуток підприємств за І та ІІ квартали 2008 року;

- Договору № 1401/4 від 12.01.2004 року укладеного між Підприємством «Модус» ВОІ «СОІУ» (як постачальником) та позивачем (як покупцем);

- Договору № 5 купівлі - продажу від 15.01.2003 року, укладеного між Українсько ізраїльським ТОВ «Екклезиаст» (як продавцем) та позивачем (як покупцем);

- накладної № 136 від 27.06.2003 року виданої ТОВ «Екклезиаст» позивачу із значенням ціни та найменування товару; рахунку - фактури № 841 від 27.06.2003 року.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2009 року у справі № 2а-870/09/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000892320/0/7801 та № 0000631730/0/7807 від 04.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та нечинними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000892320/0/7801 та № 0000631730/0/7807 від 04.04.2008 року.

Вказаною постановою встановлено: «орган державної податкової служби при перевірці правильності визнання податку на прибуток не взяв до уваги момент коли платник податків дізнався про ліквідацію його контрагента. Статтею 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначено обов'язку позивача включати до валових доходів суму безнадійної заборгованості за наявності обставин ліквідації контрагента та за відсутності спливу строків позовної давності.

Згідно п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно п. 1.25. ст. 1 цього ж Закону, безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності та заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається статтею 12 цього ж Закону.

З договору купівлі - продажу № 5 від 15.01.2003 року вбачається, що продавець Українсько-ізраїльське ТОВ «Екклезиаст» зобов'язується передати у власність предмет договору покупцю (позивачу), а останній зобов'язується прийняти предмет договору та оплатити його. На виконання п. 3.2. цього договору, на підставі рахунку-фактури № 841 від 27.06.2003 року позивачу, згідно платіжного доручення № 228 від 07.07.2003 року позивач перерахував контрагенту 70000,00 грн.

27.06.2003 року позивачу, згідно накладної 136 було поставлено ПЕТ - гранулят.

Договором передбачено, що оплата 126926,00 грн. від вартості товару проводиться по факту поставки, але не пізніше 1200 банківських дні з моменту поставки товару.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відтак, перебіг строку позовної давності за даним договором починається зі спливом 1200 банківських дні з моменту поставки товару.

Також ЦК України не містить правового інституту припинення строку позовної давності.

Відповідач у акті перевірки не посилається на ознаку безнадійної заборгованості, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності). Крім цього, ст. 12 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» не визначає порядку врегулювання безнадійної заборгованості по відношенню до позивача. А тому, відповідач безпідставно визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосував штрафні (фінансові) санкції.»

Таким чином, обставини встановлені у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2009 року спростовують висновки відповідача щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції. Відповідач, у свою чергу, жодними належними та допустимими доказами не підтвердив висновків акту перевірки щодо заниження податку на прибуток за І та ІІ квартали 2008 року та правомірності прийняття вищевказаних рішень, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог повністю.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в постанові від 30.01.2013 року у справі № К-32084/10.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень №0000702320/0/8924/23-3 від 27.03.2009 року, №0000702320/1/14575/23-2 від 17.06.2009 року, №0000702320/4/20190/10/23-2 від 27.08.2009 року, №0000702320/2/22151/10 від 23.09.2009 року, № 000702320/3/30483/10/23-2 від 29.12.2009 року, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними і скасування податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0000702320/0/8924/23-3 від 27.03.2009 року, №0000702320/1/14575/23-2 від 17.06.2009 року, №0000702320/4/20190/10/23-2 від 27.08.2009 року, №0000702320/2/22151/10 від 23.09.2009 року, № 000702320/3/30483/10/23-2 від 29.12.2009 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат» (ЄДРПОУ 23883373, вул. Медової Печери, 38а/89, м. Львів) 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 05.08.2013 року.

Суддя Гавдик З.В.