Постанова

від 23.07.2013 по справі 801/6767/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2013 р. (о 09:50) Справа №801/6767/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря Цатурян С.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився ;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАСА"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005651501 та № 0007281502 від 08.04.2013 року .

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "РАСА" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005651501 та № 0007281502 від 08.04.2013 року .

Представник позивача в судове засідання 23.07.2013 р. не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, про дату, час, та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005651501 та № 0007281502 від 08.04.2013 року, визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 13.06.2013 року № 420-15, визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополь АР Крим ДПС про опис майна у податкову заставу, а також просить суд розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2013 р. не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, про дату, час, та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАСА" зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 19.04.2000 року, ідентифікаційний код юридичної особи 30848774, місцезнаходження: 95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Рубцова, б. 44, що підтверджується, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 433335, довідкою АА № 527945 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАСА" взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 24.04.2000 року за № 8407, на час розгляду справи перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі.

Позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість 15.05.2000 року, індивідуальний податковий номер - 308487701280, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100024075 від 22.02.2007 р.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі від 18.02.2013 року № 810 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "РАСА" код за ЄДРПОУ 30848774 з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель - плюс» (ЄДРПОУ 31263808) за квітень 2009 р., листопад 2009 р., а також з червня 2010 р. по грудень 2010 р.

За результатами вищенаведеної перевірки було складено акт № 1689/15.2/30848774 від 18.03.2013 року, у якому встановлено:

- порушення п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/9-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 4 989 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2009 р.-353 грн., 4 квартал 2009 р. -16 грн., 2 квартал 2010 р.-834 грн., 3 квартал 2010 р. -265 грн. 4 квартал 2010 р. - 1 521 грн.

З урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI належить до сплати з податку на прибуток в бюджет у сумі 4 620 грн.

- п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VIзі змінами і доповненнями, встановлено заниження ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму у розмірі 3 992 грн., а саме по періодах: квітень 2009 р. - 282 грн., листопад 2009 р.- 14 грн.(усього на суму 296 грн.); червень 2010 р. - 667грн., липень 2010 р. - 1335 грн., серпень 2010 р- 40 грн., вересень 2010 р. - 437 грн., жовтень 2010 р. - 908 грн., листопад 2010 р. - 150 грн., грудень 2010 р. - 159 грн., ( усього 3696 грн.), що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму у розмірі 3696 грн.

На підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0005651501 від 08.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 5 775,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 4620,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 1155,00 грн.; № 0007281502 від 08.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 620,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 3 696,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 924,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся зі скаргами 18.04.2013 року до Державної податкової служби АРК, 21.05.2013 року до Міністерства доходів і зборів України.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0005651501, № 0007281502 від 08.04.2013 року позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, та встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між БВП «Строитель-плюс» та ТОВ «РАСА» 30.06.2010 р., 19.07.2010 року, 29.07.2010 року, 16.09.2010 року 19.10.2010 року були укладені договори поставки товарів, за умовами яких постачальник зобов'язується поставляти (передавати) товар у власність покупця, для використання його в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах договору. Предметом поставки є будівельні матеріали.

На виконання зазначених договорів БВП «Строитель-плюс» виписано на ім'я позивача: 30.06.2010 року рахунок-фактуру № 2590, видаткову накладну № 2590, податкову накладну № 2590 на загальну суму 3 999,84 грн., у тому числі ПДВ 666,64 грн., 19.07.2010 року рахунок-фактуру № 2857, видаткову накладну № 2967, податкову накладну № 2967 на загальну суму 5 399,78 грн., у тому числі ПДВ 899,96 грн., 29.07.2010 року рахунок-фактуру № 3155, видаткову накладну № 2975, податкову накладну № 2975 від 29.07.2010 року на загальну суму 2 609,89 грн., у тому числі ПДВ на суму 434,98 грн.; 16.09.2010 року рахунок-фактуру № 4263 від 16.09.2010 року, видаткову накладну № 4775 , податкову накладну № 4775 на загальну суму 2 619,90 грн., у тому числі ПДВ на суму 436,65 грн.; 19.10.2010 року рахунок-фактуру № 5589, видаткову накладну № 5589, податкову накладну № 5589 на загальну суму 5 449,79 грн., у тому числі ПДВ 908,30 грн.

Позивачем відповідно до вимог договору проведено оплату послуг за договорами поставки товарів від 30.06.2010 р., 19.07.2010 року, 29.07.2010 року, 16.09.2010 року 19.10.2010 року, що підтверджується банківськими виписками.

16.08.2010 року між ТОВ «РАСА» (Замовник) та БВП «Строитель-плюс» (Виконавець) укладено договір № 937, за умовами якого Виконавець надає Замовнику будівельні машини та механізми для виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах Змовника, а також надає послуги з вивезення будівельного сміття.

На виконання вимог договору БВП «Строітель-плюс» виписано на ім'я ТОВ «Раса» рахунок-фактуру № 4024 від 30.08.2010 року, податкову накладну № 4557 від 30.08.2010 року на загальну суму 240,01 грн., у тому числі ПДВ 40,00 грн., рахунок фактуру № 5628 від 22.11.2010 року, податкову накладну № 6615 від 22.11.2010 р. на загальну суму 900 грн., у тому числі ПДВ 150,00 грн., рахунок-фактуру № 6298 від 27.12.2010 р., податкову накладну від 27.12.2010 року на загальну суму 954,50 грн., у тому числі ПДВ 159,08 грн.

Виконання умов договору підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт.

Зазначені вище податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Використання позивачем отриманих від БВП «Строитель-плюс» товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (накладними, податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт).

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94ВР (далі - Закон № 334/94), який діяв на час спірних взаємовідносин, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9.п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Перелік витрат, що не включаються до складу валових надано у п. 3 ст. 3 Закону № 334/94, у тому числі за даним пунктом не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищевказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі Закон № 168) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно п.п. 7.5. Зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.7.1. Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСА» (податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (, банківські виписки) підтверджується факт здійснення господарських операцій з поставки, оплати та використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), придбаних у БВП «Строитель-плюс» зазначених в акті перевірки.

Таким чином, висновки акту ДПІ у м. Сімферополі № 1689/15.2/30848774 від 18.03.2013 року щодо заниження податку на прибуток на суму 4 620 грн., заниження податку на додану вартість в загальній сумі 3 696,00 грн. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Крім того, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2013 року у справі № 801/1976/13-а визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС № 810 від 18.02.2013 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСА».

За таких умов, податкові повідомлення-рішення № 0005651501, № 0007281502 від 08.04.2013 року є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Також, судом встановлено, що позивачем 27.06.2013 року було отримано податкову вимогу від 13.06.2013 року № 420-15 на загальну суму 5 813,06 грн., у тому числі 2 809,45 грн. за основним платежем, 1 155,00 грн. за штрафними санкціями, 1 848,61 грн. - пеня.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено,що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Судом встановлено, що з 19.04.2013 року по 18.06.2013 року позивач звертався зі скаргами на податкові повідомлення-рішення № 0005651501 від 08.04.2013 року, № 0007281502 від 08.04.2013 року до Державної податкової служби в АР Крим, Міністерства джоходів і зборів України, тобто відбувалась процедура адміністративного оскарження.

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкова вимога від 13.06.2013 року № 420-15 є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пп 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що зобовязання ТОВ "РАСА" не є узгодженим, у підприємства не існує податкового боргу, та відповідно, відсутні підстави для прийняття податковим органом рішення про опис майна у податкову заставу.

За таких обставин, рішення № 98/15.1 від 13.06.2013 р. прийнято ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС протиправно та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РАСА" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005651501 та № 0007281502 від 08.04.2013 року, визнання протиправною та скасування податкової вимоги ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 13.06.2013 року № 420-15, визнання протиправним та скасування рішення ДПІ в м. Сімферополь АР Крим ДПС про опис майна у податкову заставу є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94,158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0005651501 від 08.04.2013 року, № 0007281502 від 08.04.2013 року.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 13.06.2013 року № 420-15.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в м. Сімферополь АР Крим ДПС про опис майна у податкову заставу від 13.06.2013 року № 98/15.1.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСА» (ЄДРПОУ 30848774) витрати зі сплати судового збору у сумі 138,36 грн.(сто тридцять вісім грн. тридцять шість коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.