Рішення
від 29.07.2013 по справі 910/10697/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10697/13 29.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник - 7"

про стягнення 172 547, 60 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гогітідзе В.Ф.

від відповідача: Расюк С.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник - 7" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 450081 від 02.07.2012 р. у розмірі 161 235, 93 грн., а також 114, 46 грн. - інфляційних втрат, 1 815, 76 грн. - 3 % річних та 9 381, 45 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10697/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі сторонами подано заяву про затвердження мирової угоди у справі № 910/10697/13, а також мирову угоду, підписану Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Житлово-будівельним кооперативом "Буревісник - 7".

Розглянувши вищевказану заяву, дослідивши зміст поданої сторонами мирової угоди, суд відмовив у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 78 Господарського процесуального кодексу України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується обома сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Мирова угода є одним із способів вирішення господарського спору та може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову.

Відповідно до п. 3.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

В той же час, подана на затвердження суду мирова угода містить альтернативні вимоги, зокрема, пункт 8, яким передбачено, що за умови належного виконання відповідачем мирової угоди, позивач відмовляється від стягнення пені, 3 % та інфляційних втрат.

Також пунктами 9, 10 вказаної мирової угоди передбачено наслідки невиконання відповідачем такої мирової угоди, в той час як відповідно до п. 3.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подана сторонами мирова угода не відповідає вимогам чинного законодавства України та не підлягає затвердженню судом.

У даному судовому засіданні представник позивача подав заяву, у якій зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості та просить стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник - 7" борг у розмірі 54 958, 96 грн., 3 % річних на суму 1 815, 76 грн., інфляційні втрати у розмірі 114, 46 грн. та 9 381, 45 грн. - пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши зміст вищевказаної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", суд дійшов висновку, що фактично позивачем зменшено розмір позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Тож, зважаючи, що подана позивачем заява не суперечить положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі та визнав суму основного боргу в розмірі 54 958, 96 грн. а також заперечив проти решти заявлених вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Житлово-будівельним кооперативом "Буревісник - 7" укладено договір № 450081 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов'язався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідача теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач - приймати її та своєчасно оплачувати на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору постачання теплової енергії здійснюється на межу балансової належності.

Згідно з п. 5.1. договору облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності відповідача та Акціонерної компанії "Київенерго", у відповідності до "Тимчасових" правил обліку відпускання і споживання теплової енергії. Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується актом постановки на комерційний облік приладів. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

У відповідності до п. 5.9. договору облік поставленої теплової енергії виконується відповідачем з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця.

Згідно п. 6.1 договору розрахунки з відповідачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для "Енергопостачальної організації" за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1Гкал). Тарифи можуть змінюватися у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо а також в інших випадках передбачених діючим законодавством та нормативними актами). У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов даного Договору. Діючи на час укладення договору тарифи (без урахування ПДВ) на теплову енергію обумовлені додатком № 4 до договору

Відповідно до п. 6.4 договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від "Енергопостачальної організації", виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Положеннями п. 6.5 договору визначено, що відповідач щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції відповідач повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції енергопостачальної організації.

Договір, відповідно до п. 10.1., укладений на термін з 01.07.2012 р. до 30.06.2013 р. і вважається подовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що на виконання умов договору № 450081 від 02.07.2012 р. ним поставлено відповідачу теплову енергію у гарячій волі на загальну суму 482 916, 28 грн., в той час як відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за вищевказаним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 54 058, 96 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 715 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується самими сторонами, позивач у відповідності до умов договору № 450081 від 02.07.2012 р. здійснив постачання Житлово-будівельному кооперативу "Буревісник - 7" теплової енергії за період з 01.07.2012 р. до 01.05.2013 р. на загальну суму 482 916, 28 грн.

В той же, час судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату отриманих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 54 058, 96 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, приймаючи до уваги вищенаведене, зважаючи, що відповідач визнав позов в частині основного боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 54 058, 96 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних на суму 1 815, 76 грн., інфляційні втрати у розмірі 114, 46 грн. та 9 381, 45 грн. - пені.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 9.2 договору в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення сум 3 % річних, інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що зазначені розрахунки Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" за період з 26.07.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 01.05.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) арифметично здійснено вірно.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у повному обсязі, а саме: заборгованість у розмірі 54 058, 96 грн., 1 815, 76 грн. - 3 % річних, 114, 46 грн. - інфляційні втрати та 9 381, 45 грн. - пені.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник - 7" (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 17, код ЄДРПОУ 22864066), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість у розмірі 54 058, 96 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятдесят вісім грн. 96 коп.) грн., 1 815, 76 (одна тисяча вісімсот п'ятнадцять грн. 76 коп.) грн. - 3 % річних, 114, 46 (сто чотирнадцять грн. 46 коп.) грн. - інфляційних втрат, 9 381, 45 (дев?ять тисяч триста вісімдесят одна грн. 45 коп.) грн. - пені та 1 307, 41 (одна тисяча триста сім грн. 41 коп.) грн.. - судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 37739041) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 143, 54 (дві тисячі сто сорок три грн. 54 коп.) грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення29.07.2013
Оприлюднено08.08.2013
Номер документу32847666
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/10697/13

Рішення від 29.07.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пригунова А.Б.

Ухвала від 07.06.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пригунова А.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні