Рішення

від 31.07.2013 по справі 905/1789/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2013р. Справа № 905/1789/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіної Л.Д ., судді Тоцького С.В. , судді Уханьової О.О. , при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Протан-Україна»,м.Київ

до відповідача:Приватного підприємства «Ремонтно - строительная фирма «Сван», м.Донецьк

про стягнення 631 543,06 грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Постригань О.В. - представник по довіреності від 17.05.13

від відповідача - Ліндаєв О.С. - представник по довіреності від 01.06.13

Даніленко О.В. - представник по довіреності від 01.06.13

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Протан-Україна», м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Ремонтно - строительная фирма «Сван», м. Донецьк суми основного боргу у розмірі 107 265,80 грн., пені за прострочення оплати товару у розмірі 5 868,12грн., 3% річних у розмірі 1 168,69 грн., інфляційних у розмірі 321,80 грн., штрафу за прострочення строків повернення товару у розмірі 100 000 грн. та неустойки за прострочення строків повернення товару у розмірі 416 918,65 грн. (Усього 631 543,06 грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №20212 від 15.02.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію специфікації від 15.02.2012р., копії графіків постачання та фінансування від 15.02.2012р., копії додаткових угод №1 від 08.10.2012р., №2 від 12.10.2012р., копії видаткових накладних №РН-0000007 від 20.02.2012р., №РН-0000051 від 28.05.2012р., №РН-0000057 від 30.05.2012р., №РН-0000077 від 21.06.2012р., №РН-0000088 від 03.07.2012р., №РН-0000116 від 01.08.2012р., №РН-0000170 від 09.10.2012р., №РН-0000179 від 16.10.2012р., копії довіреностей №69 від 20.02.2012р., №274 від 25.05.2012р., №278 від 25.05.2012р., №330 від 20.06.2012р., №347 від 27.06.2012р., №406 від 01.08.2012р., №502 від 08.10.2012р., №516 від 16.10.2012р., довідку №75 від 05.03.2013р., копії банківських виписок, копію претензії №1 від 24.01.2013р., копію акту звірки станом на 31.12.2012р.

01.04.2013 через канцелярію суду до матеріалів справи від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 26.03.13, в яких позивач зазначив, що відповідач при здійснені оплати за поставлений йому товар посилається на договір, не зазначаючи за поставку якої саме партії здійснюється оплата, у зв'язку з чим позивач зараховував отримані кошти у хронологічному порядку виникнення заборгованості відповідача. Крім того зазначив, що відповідачем залишилась не сплачена партія товару, яка була поставлена на підставі додаткової угоди №2 до договору поставки №20212 від 15.02.2012, а отже основна заборгованість виникла у зв»язку з не оплатою в повному обсязі відповідачем партії товару за накладною №РН-0000179 від 16.10.2012р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 25.04.2013р. у зв'язку із знаходженням судді Подколзіної Л.Д. у відрядженні, справу №905/1789/13-г передано на розгляд судді Захарченко Г.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 29.04.2013, у зв'язку із поверненням судді Подколзіної Л.Д. з відрядження, справу №905/1789/13-г передано на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№81 від 04.06.13 позовні вимоги визнав частково, а саме: визнав суму основного боргу у розмірі 107 265,80 грн., пеню у розмірі 5 868,12 грн., 3% річних у розмірі 1 168,69 грн., інфляційних у розмірі 321,80 грн. Проте, суму штрафу за прострочення строків повернення товару у розмірі 100 000 грн. та неустойку за прострочення строків повернення товару у розмірі 416 918,65 грн., вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони значною мірою перевищують суму основного боргу, а також розраховані з порушенням вимог законодавством та направлені на необґрунтоване отримання прибутку з відповідача.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням відповідача.

Позивач, 01.07.13 через канцелярію суду до матеріалів справи надав письмові заперечення на відзив відповідача від 26.06.13, в яких останній зазначив, що одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу не суперечить нормам діючого законодавства, оскільки у межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Також позивач звертає увагу суду, що обов'язок відповідача з повернення товару жодним чином не пов'язаний зі сплатою коштів. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що саме факт злісного ухилення від виконання відповідачем свого обов'язку, є підставою для нарахування позивачем усіх санкцій за договором поставки №20212 від 15.02.2012.

Відповідач в підтвердження своєї позиції надав клопотання б/н від 01.07.13 разом з додатками.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 15.07.2013 справу №905/1789/13-г передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Подколзіна Л.Д., суддя Тоцький С.В., суддя Уханьова О.О.

11 червня 2013р. через канцелярію суду від відповідача до матеріалів справи надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій б/н від 10.07.13р.

На виконання вимог суду позивачем надані додаткові пояснення від 24.07.2013р. з чітким вказанням періодів нарахування та методики, якою він користувався при здійсненні розрахунків штрафних санкцій, 3% річних, а також інфляційних, які розглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

15 лютого 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Протан-Україна», м. Київ (далі по тексту-Постачальник) та Приватним підприємством «Ремонтно - строительная фирма «Сван», м. Донецьк (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №20212, згідно умов якого Постачальник зобов"язався поставити і передати у власність покупцю покрівельні матеріали-ПВХ мембрана Протан та комплектуючі відповідно до специфікації, а Покупець зобов»язався прийняти цей товар та здійснити його оплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №20212 від 15.02.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація від 15.02.2012р. та графіки постачання, фінансування від 15.02.2012р.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару із зазначенням умов її поставки, найменування, кількості, якісних показників. Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата товару по даному договору здійснюється в українських гривнах в безготівковій формі шляхом прямого грошового переказу на розрахунковий рахунок постачальника згідно графіку фінансування, який доданий до даного договору та є його невід»ємною частиною.

Як вбачається із графіку фінансування від 15.02.2012р. сторони передбачили 100% передоплату, отже на протязі 14-ти. робочих днів з моменту письмової заявки покупця та за умови 100% передплати, продавець повинен був поставити товар покупцю.

Проте, додатковими угодами сторони погодили особливі умови поставки окремих партій товару та їх оплати.

Так, відповідно до спірної додаткової угоди №2 від 12.10.2012р. постачальник зобов»язався здійснити поставку партії ПВХ мембрани Protan SE 1,2мм в об»ємі 1600кв.м. по ціні 62,54грн./кв.м., ПВХ мембрани Protan G 1,5мм в об»ємі 480кв.м. по ціні 85,86грн./кв.м на умовах EXW (Інкотермс 2000).

В свою чергу покупець зобов»язався оплатити дану поставку до 19.10.2012р.

В разі порушення строків оплати, покупець зобов»язаний за свій рахунок до 22.10.2012р. повернути відвантажену партію товару на склад постачальника за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, 16в.

Пунктами 10.1-10.2 договору встановлений строк його дії -з моменту підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов»язань по договору.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що у відповідності до вище вказаної специфікації, на виконання умов Договору, по накладним №РН-0000007 від 20.02.2012р., №РН-0000051 від 28.05.2012р., №РН-0000057 від 30.05.2012р., №РН-0000077 від 21.06.2012р., №РН-0000088 від 03.07.2012р., №РН-0000116 від 01.08.2012р., №РН-0000170 від 09.10.2012р., №РН-0000179 від 16.10.2012р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 1 361 697,71грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача у накладних в графі „Отримав", що співпадає з підписом зазначеним у довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей №69 від 20.02.2012р., №274 від 25.05.2012р., №278 від 25.05.2012р., №330 від 20.06.2012р., №347 від 27.06.2012р., №406 від 01.08.2012р., №502 від 08.10.2012р., №516 від 16.10.2012р. виданих відповідачем, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Частково відповідач сплатив одержану продукцію на суму 1 254 431,91грн., що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок та довідкою №75 від 05.03.2013р. Як пояснив позивач ці кошти були зараховані, як оплата товару який поставлявся за договором поставки №20212 від 15.02.2012р. за додатковою угодою №1 та частково за додатковою угодою №2.

Таким чином, як вбачається з представленого розрахунку, неоплаченою залишається партія товару, яка поставлялась за додатковою угодою №2 до договору поставки і була оформлена накладною №РН-0000179 від 16.10.2012р. на суму 128 768,80грн., яка частково оплачена в сумі 21 503грн.

Станом на 31.12.2012р. відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 107 265,80 грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526, 530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 107 265,80грн.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 107 265,80 грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків станом на 31.12.2012р., а також відзив на позовну заяву вих.№81 від 04.06.13р.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних за період з 20.10.2012р. по 01.03.2013р. та інфляційних за період з листопада 2012р. -січень 2013р. включно проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в додатковій угоді №2 до договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних та інфляційних відповідно до накладної з урахуванням часткових оплат, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 1 168,69 грн. 3% річних та інфляційних у сумі 321,80 грн., в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 5 868,12 грн. пені за період з 20.10.2012р.-01.03.2013р., яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 11.3 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вказаний період згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 2 142,56грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з пункту 4 додаткової угоди №2 від 12.10.2012р. до договору, в разу порушення строку оплати, покупець зобов»язаний за свій рахунок до 22.10.2012р. повернути відвантажену партію товару на склад постачальника за адресою: м.Київ, вул.Куренівська, 16в.

Товар не був повернутий відповідачем у вказаний строк, у зв»язку з чим позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення строків повернення товару у розмірі 100 000 грн. та неустойки за прострочення строків повернення товару у розмірі 416 918,65 грн. відповідно до п.5 додаткової угоди №2 від 12.10.2012р. до договору.

Умовами даного пункту додаткової угоди сторони передбачили, що в разі порушення строку повернення товару (22.10.2012р.) покупець сплачує постачальнику:

- разовий штраф у розмірі 100 000грн.;

- неустойку в розмірі 3% вартості неповернутого товару за кожний день порушення строку повернення.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, дана відповідальність та її розмір узгоджені сторонами у договорі. Отже, у межах одного виду відповідальності позивачем застосововано різний набір санкцій.

Проте, відповідачем в процесі розгляду справи була заявлена заява про зменшення розміру неустойки та штрафу до домірного. На підтвердження наведеного, відповідачем було надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна, копію витягу з державного реєстру іпотек, копію витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна, копії рішень від 27.03.2013р., від 27.09.2012р., копію претензії ТОВ «Азімут 2001» від 22.01.2013р., копію позовної заяви ТОВ «МК «Євро Люкс» від 19.03.2013р., копію вимогу про оплату поставленого товару ТОВ «Інструмент Донбасу» від 14.04.2013р., копію договору підряду №878/10 від 27.10.2011р. з ТОВ «СК Вира», копію акту звірки.

В обґрунтування заявлених клопотань відповідач посилається на те, що належні до сплати штраф за прострочення строків повернення товару у розмірі 100 000 грн. та неустойка за прострочення строків повернення товару у розмірі 416 918,65 грн. надмірно великі порівняно із збитками кредитора: розмір основного боргу ПП «РСФ «СВАН» перед позивачем складає 107265,80грн., сума боргу разом з пенею та 3% річних складає 114624,41 гривень. Таким чином, нарахована сума штрафу за несвоєчасне повернення товару на склад позивача у розмірі 100000грн. складає трохи менше самої суми боргу разом з нарахованими штрафними санкціями за прострочення оплати вартості товару. По-друге, посилається на те, що протягом строку дії Договору № 20212 від 15.02.2012року відповідач належним чином виконував свої обов'язки по цьому Договору, у належні строки здійснювало оплату вартості отриманої продукції. Прострочення оплати вартості отриманого товару було допущено тільки за товар, отриманий за додатковою угодою № 2 від 12.10.2012 року, що було пов'язане із заборгованістю за будівельні послуги, що виникла у ТОВ «Будівельна компанія «Віра» перед ПП «РСФ «СВАН» за договором № 878/10 від 27.10.2011року. Придбаний в позивача товар був використаний саме на будівельному об'єкті ТОВ «Будівельна компанія «Віра» для монтажу покрівлі, й заборгованість за оплату послуг, наданих ПП «РСФ «СВАН» й призвела у свою чергу до заборгованості останнього перед позивачем. По-третє, звертає увагу на те, що дебіторська заборгованість складає 361200грн., у яку входить у т.ч. й заборгованість ТОВ «Будівельна компанія «Віра», а кредиторська заборгованість - 3419900грн., тобто майже ніж у 10 разів перевищує дебіторську. На усе рухоме та нерухоме майно ПП. «РСФ «СВАН» було накладено арешт, у т.ч. на нерухомість, машини й механізми, товари на складі, грошові кошти на рахунках. Таким чином майновий стан відповідача на даний час є вкрай тяжким й надмірно завищені штрафні санкції ще більше його ускладнюють, не надаючи можливості погашення основного боргу. Крім того, порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

На підставі викладеного, просить суд зменшити розміру штрафу за несвоєчасне повернення товару на склад позивача з 100 000грн. до справедливого й економічно обґрунтованого розміру. Даним розміром вважає разовий штраф у сумі 10 000гривень. Крім того, просить суд зменшити розмір суми неустойки до законодавчо обґрунтованого розміру виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафу за прострочення строків повернення товару у розмірі 100 000 грн. та неустойки за прострочення строків повернення товару у розмірі 416 918,65 грн. підлягаючими задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне право надано суду нормами ст. 233 ГК України, причому, згідно ч. 2 ст. 233 ГК України таке право є безумовним у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків кредитору.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в 3.17.4 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд вважає можливим зменшити розмір неустойки та штрафу, оскільки їх стягнення у повному об'ємі може привести до більш важких наслідків. По-друге, сума нарахованого штрафу у розмірі 100 000грн. та неустойки у розмірі 416 918,65грн. є надмірно великими порівняно із основним боргом. Отже, штраф складає трохи менше самої суми боргу разом з нарахованими штрафними санкціями за прострочення оплати вартості товару, а сума нарахованої неустойки більше ніж у 4 рази перевищує основну суму боргу. По-третє, позивачем не представлено будь-яких доказів понесення ним збитків, пов"язаних з простроченням виконання ПП «Ремонтно - строительная фирма «Сван» своїх зобов"язань по договору. Як вбачається з наданих відповідачем документів на усе його рухоме та нерухоме майно було накладено арешт, у т.ч. на нерухомість, машини й механізми, товари на складі, грошові кошти на рахунках. Таким чином, майновий стан відповідача на даний час є вкрай важким й надмірно завищені штрафні санкції ще більше його ускладнять.

Однак, суд відхиляє прохання відповідача щодо зменшення розміру суми неустойки виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, оскільки такий розмір встановлений до грошових зобов»язань, а у даному випадку у відповідача виник обов»язок щодо повернення товару позивачу.

Таким чином, суд вважає за потрібним зменшити розмір неустойки на свій розсуд.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 416 918,65 грн. та штрафу у розмірі 100 000 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме у наступному розмірі: неустойка -40 000грн., штраф - 10 000грн.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.526, 546, 549, ч. 3 ст. 551, ст.ст.625, 627 ЦК України, п. 1 ст. 193, ч.1 ст.230, ч. 2 ст. 233 ГК України, ст.ст. 4 6 , 33, 43, 44, 49, 78, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Протан-Україна», м.Київ до Приватного підприємства «Ремонтно - строительная фирма «Сван», м. Донецьк про стягнення 631 543,06 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Ремонтно - строительная фирма «Сван», м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Протан-Україна», м.Київ суму основного боргу у розмірі 107 265,80 грн., пеню за прострочення оплати товару у розмірі 5 868,12грн., 3% річних у розмірі 1 168,69 грн., інфляційні у розмірі 321,80 грн., штрафу за прострочення строків повернення товару у розмірі 10 000грн., неустойку за прострочення строків повернення товару у розмірі 40 000грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 12 630,86грн.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.07.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2013р.

Головуючий суддя Л.Д. Подколзіна

Суддя О.О. Уханьова

Суддя С.В. Тоцький