Рішення
від 22.07.2013 по справі 910/8818/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8818/13 22.07.13

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліон ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс»

про стягнення 45 844,84 грн.

та зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліон ЛТД»

про визнання договору поставки № 7-01/11 недійсним

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача за первісним позовом: Білик Д.А. за дов. № б\н від 30.05.2013 р.

від відповідача за первісним позовом: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліон ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс» про стягнення 45 844,84 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 року порушено провадження у справі № 910/8818/13, розгляд справи призначено на 29.05.2013 року.

27.05.2013 року відділом діловодства суду отримано від представника відповідача зустрічну позовну до ТОВ «Аліон ЛТД» про визнання договору поставки № 7-01/11 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс» до ТОВ «Аліон ЛТД» про визнання договору поставки № 7-01/11 недійсним прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.06.2013 року.

29.05.2013 року по справі оголошено перерву до 26.06.2013 року.

26.06.2013 року по справі оголошено перерву до 22.07.2013 року.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 22.07.2013 року заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі, заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.07.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліон ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс» було укладено Договір поставки № 7-01/11.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується в обумовлений договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті відповідно специфікації постачальник (Додаток № 1) та накладних, на умовах та в порядку, визначених договором.

Асортимент, кількість та ціна товару у кожній конкретній партії визначається сторонами у замовленні та вказується в накладних (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна договору складається з усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Згідно п. 4.3 Договору, покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 21 (двадцяти одного) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору встановлено, що поставка здійснюється з застосуванням правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року в обсягу необхідному для виконання умов договору на умовах EXW (франко-склад). Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару (п. 5.5 Договору).

До Договору між сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію.

Згідно видаткових накладних № 8 від 02.01.2013 р., № 9 від 02.01.2013 року, № 29 від 08.01.2013 р., підписаних сторонами та скріплених печатками без зауважень, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 42 363,60 грн..

Відповідно до п. 4.3 Договору, відповідач повинен був оплатити за поставлений товар за видатковою накладною № 8 та № 9 від 02.01.2013 року до 23.01.2013 року, № 29 від 08.01.2013 року до 29.01.2013 року.

З Акту звірки заборгованості підписаного сторонами вбачається, що за період з 01.01.2013 року по 16.04.2013 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 42 363,60 грн., акт підписаний відповідачем без зауважень, та свідчить про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 42 363,60 грн..

В порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар не провів.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 42 363,60 грн.. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції в розмірі 1 411,43 грн., 22 % річних у розмірі 2 070,11 грн..

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про таке.

Первісна позовна заява підлягає до задоволення в повному обсязі з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору поставки № 7-01/11 від 01.11.2012 року між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.3 Договору, покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 21 (двадцяти одного) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Відповідно до умов п. 4.3 Договору, покупець зобов'язаний був здійснити оплату за поставлений товар за видатковою накладною № 8 та № 9 від 02.01.2013 року до 23.01.2013 року, № 29 від 08.01.2013 року до 29.01.2013 року.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу товарів належним чином, про що свідчать підписані відповідачем без зауважень видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, відповідачем порушено умови Договору та не проведено оплату за поставлений.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 22 % річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач вірно проводить нарахування 22% річних від простроченої суми за видатковою накладною № 29 від 08.01.2013 року за період з 30.01.2013 року по 16.04.2013 року в розмірі 631,84 грн., за видатковою накладною № 9 від 02.01.2013 року за період з 24.01.2013 року по 16.04.2013 року в сумі 152,44 грн., за видатковою накладною № 8 від 02.01.2013 року за період з 24.01.2013 року по 16.04.2013 року в розмірі 1285,83 грн..

За таких обставин, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 22% річних від простроченої, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Позивачем правомірно нарахована пеня за зазначеними періодами в розмірі 1 411,43 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, первісний позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Щодо зустрічної позовної заяви про визнання недійсним Договору поставки № 7-01/11 суд зазначає наступне.

У зустрічній позовній заяві ТОВ «Асканія Фроузен Фудс» зазначає, в момент укладення спірного договору сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, зокрема не досягнуто згоди щодо умови про предмет договору, не погоджено ціну договору, що свідчить на його думку про недотримання сторонами вимог ч. 3 ст. 180 ГК України, ч. 1 ст. 632 ЦК України. Зазначає, що Договір не був спрямований не настання реальних правових наслідків, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України та є підставою визнання правочину недійсним згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умова договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається зі змісту частини першої статті 215 Цивільного кодексу України недійсною може бути визнана лише укладена угода, яка не відповідає вимогам закону. У статті 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, зазначені умови, необхідні для укладення угоди - досягнення згоди по всіх істотних умовах, в іншому випадку така угода є неукладеною, а відповідно на встановлює, не змінює, не припиняє цивільні права та обв'язки сторін, що в свою чергу унеможливлює визнання такої угоди недійсною згідно з статтею 215 Цивільного кодексу України. Отже зазначені статті виключають одна одну.

У заяві позивач зазначає, що сторонами не досягнуто згоди щодо умови про предмет договору, не погоджено ціну договору, проте суд не погоджується з зазначеним твердженням з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується в обумовлений договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті відповідно специфікації постачальника (Додаток № 1) та накладних, на умовах та в порядку, визначених договором.

Асортимент, кількість та ціна товару у кожній конкретній партії визначається сторонами у замовленні та вказується в накладних (п. 2.1 Договору). До Договору між сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна договору складається з усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, сторонами визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість товару та ціну товару. Крім того, позивачем за зустрічним позовом поставлений за видатковими накладними товар на загальну суму 42 363,60 грн. прийнятий без зауважень, проте як встановлено судом за первісним позовом залишений без оплати.

За таких обставин посилання позивача за зустрічним позовом, що Договір не був спрямований на настання реальних правових наслідків не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

За таких обставин, Договір відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів, які б доводили викладені в позовній заяві обставини.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним.

Позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а тому вони не підлягають задоволенню.

Оскільки спір за первісною позовною заявою виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача. За зустрічною позовною заявою судовий збір покладається на ТОВ «Асканія Фроузен Фудс».

Керуючись ст. 203, 215, 525, 526, 638, 655, 692,712, ЦК України, ст. 173, 180, 193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліон ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс» про стягнення 45 844,84 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс» (юридична адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, 23 км, код ЄДРПОУ 33882412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліон ЛТД» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5, код ЄДРПОУ 37266998) основну заборгованість за договором № 7-01/11 від 01.11.2012 року в розмірі 42 363 (сорок дві тисячі триста шістдесят три) грн.. 60 коп., пеню в сумі 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн.. 43 грн., 22% річних у розмірі 2 070 (дві тисячі сімдесят) грн.. 11 коп., судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн.. 50 коп..

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Фроузен Фудс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліон ЛТД» про визнання недійсним Договору поставки № 7-01/11 від 01.11.2012 року - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.07.13 р.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата ухвалення рішення22.07.2013
Оприлюднено08.08.2013

Судовий реєстр по справі —910/8818/13

Рішення від 22.07.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 29.05.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шаптала Є.Ю.

Ухвала від 13.05.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Шаптала Є.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні