Рішення

від 31.07.2013 по справі 927/795/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

31.07.2013 справа №927/795/13

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи порушеної

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Т Престиж",

вул. Власенка, буд. 16, кв. 5, м. Харків, 61157;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДК-Лидер",

вул. Щорса, 2а, кв. 1, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: стягнення 16 149,00 грн

за участю представників сторін від:

позивача: С.В. Анісімов, представник за довіреністю б/н від 13.07.2013;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 31.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДК-Лидер" про стягнення 15 346,00грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки №2/16-01-13 від 16.01.2013, 803,00грн пені та відповідного судового збору.

Ухвали про порушення провадження у справі від 26.06.2013 та про відкладення розгляду справи від 16.07.2013 надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, повернулись до суду не врученими з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

З долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням ТОВ «ДК-Лидер» станом на 10.07.2013 є: 14000, Чернігівська область, м. Чернігів, Новозаводський район, вулиця Щорса, будинок 2а, квартира 1, тобто адреса, зазначена позивачем у позовній заяві та на яку судом надсилались процесуальні документи.

Згідно п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 №3) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Нормами статті 22 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані добросовісно ними користуватися, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

В свою чергу, статтею 69 ГПК України визначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Враховуючи, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, а також враховуючи положення статті 69 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути даний позов за наявними у справі документами, на підставі ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача подав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи розрахунку пені та належних доказів надсилання претензії відповідачу.

В усних поясненнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого товару.

Розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд, встановив:

16.01.2013, сторонами укладено Договір поставки №2/16-01-13 (надалі - Договір).

Статтею 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.п. 1.1. - 1.2. Договору, постачальник повинен поставляти, а покупець приймати та оплачувати постачальнику кондитерські вироби в асортименті, надалі Товар, на умовах передбачених дійсним договором. Кількість наданого товару та його асортимент визначаються, згідно накладним на фактичне відвантаження товару в термін дії Договору.

Пунктами 2.1. - 2.2. Договору передбачено, що ціна товару визначається згідно прайс-аркушу постачальника. Загальна вартість існуючого Договору визначається згідно фактично відвантаженого товару в термін дії існуючого Договору.

Розділом 3 Договору встановлено, що постачання товару здійснюється постачальником або шляхом самостійного вивозу товару покупцем зі складу постачальника за згодою сторін. Постачальник зобов'язаний відвантажити товар в термін 3-х денного строку з моменту одержання заявки від покупця на умовах виконання наступним статті 4 існуючого Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов спірного Договору передано, а відповідачем прийнято товар відповідно до видаткових накладних №РН-0000231 від 21.01.2013 на суму 5652,86грн; №РН-0000341 від 28.01.2013 на суму 4587,16грн та №РН-0000459 від 04.02.2013 на суму 5106,58грн.

Відповідачем товар отримано, будь-яких заперечень не надано, отже, враховуючи положення ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до розділу 4 Договору, розрахунок за одержаний товар здійснюється покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переводу на рахунок постачальника. Оплата здійснюється від поставки до поставки, але строк оплати не може бути більш ніж 21 календарний день з моменту кожної поставки.

Тобто, за видатковою накладною №РН-0000231 від 21.01.2013 на суму 5652,86грн відповідач мав розрахуватись до 11.02.2013 включно; за накладною №РН-0000341 від 28.01.2013 на суму 4 587,16грн - до 18.02.2013 включно та за видатковою накладною №РН-0000459 від 04.02.2013 на суму 5 106,58грн - до 25.02.2013 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті поставленого товару за видатковими накладними №РН-0000231 від 21.01.2013 на суму 5 652,86грн, №РН-0000341 від 28.01.2013 на суму 4 587,16грн та №РН-0000459 від 04.02.2013 на суму 5 106,58грн в строк не виконав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору, закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Оскільки відповідач за отриманий товар своєчасно не розрахувався, господарський суд, доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 15 346,60грн.

Одночасно, п.8.2. Договору сторони узгодили, що покупець у випадку несвоєчасної оплати товару по п. 4.2. сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в даний період, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 802,53грн за період з 12.02.2013 по 03.06.2013 (згідно розрахунку поданого суду 31.07.2013).

Господарський суд скориставшись своїм правом здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку пені і дійшов висновку, що розрахунок позивача не відповідає чинному законодавству України та матеріалам справи.

Так, відповідно до Постанови Національного банку України від 21.03.2012 №102 з 23.03.2012 облікову ставку НБУ встановлено у розмірі 7,500%.

Тому дана вимога підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 663,79грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню 1 705,67грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ДК-Лидер" вул. Щорса, 2а/1, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 36823582, (р/р 26001000046684 в ПАТ „Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 300023) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Т Престиж" вул. Власенка, буд. 16, кв. 5, м. Харків, 61157, код ЄДРПОУ 34955200 (р/р 26009301026648 в ПАТ „ТЕРРА БАНК" м. Харків, МФО 380601) 15 346,60грн боргу, 663,79грн пені та 1 705,67грн витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя А.В. Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2013

Суддя А.В.Романенко