Постанова

від 07.08.2013 по справі 905/759/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.08.2013 р. справа №905/759/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: Мінаєва О.В. за довіреністю №21 від 25.07.2013р. від відповідача:Швайко М.О. за довіреністю №29 від 10.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуприватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес», м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 25.06.2013р. по справі№905/759/13-г (суддя Мальцев М.Ю.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта», м.Донецьк до приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес», м.Донецьк простягнення 19484,79грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Агровіта", м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес», м.Донецьк про стягнення 19484,79 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 17383,10грн., пені у сумі 1285,87грн., 3% річних у розмірі 815,82грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. позовні вимоги задоволені повністю.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на невідповідність протоколу судового засідання від 25.06.2013р. фактичним обставинам. Зазначає, що матеріалами справи не підтверджена остаточна сума боргу на день винесення рішення.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №11/577 (надалі договір), відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язується передавати протягом строку дії Договору у власність Покупця (відповідача), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати протягом строку дії Договору комбікорм, кормові добавки, вітаміни, ветеринарні препарати, біопрепарати, іменовані надалі Товар, в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в накладних Продавця (п.1.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору поставка товару здійснюється партіями, по мірі надходження заявок от покупця. Товар поставляється в узгоджені сторонами строки при відсутності простроченої заборгованості покупця за раніше поставлений товар (п.3.5 договору).

Пунктом 3.6 договору визначено, що датою поставки вважається дата накладної продавця з відміткою покупця про отримання товару.

Відповідно до пункту 4.1 договору, умовою оплати є 100% передплата.

Згідно з пунктом 4.5 договору, у випадку відпуску товару без передплати, оплата здійснюється покупцем у строк до 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання двома сторонами та діє до 31.12.2011р.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 202813,46грн., що підтверджується накладними №19134 від 06.01.2011р., №675 від 21.01.2011р., №3166 від 04.03.2011р., №3650 від 14.03.2011р., №5377 від 13.04.2011р., №6043 від 22.04.2011р., №7287 від 16.05.2011р., №7976 від 25.05.2011р., №8197 від 27.05.2011р., №8906 від 09.06.2011р., №8922 від 09.06.2011р.з відміткою відповідача про отримання, довіреностями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначеної видаткової накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач вартість отриманого товару оплатив частково у сумі 185 430,36грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 17383,10грн., що не оспорюється відповідачем та підтверджується виписками банку та відповіддю відповідача на претензію від 11.01.2012р. №16, наявними у матеріалах справи.

Отже, відповідач вартість отриманого товару у позивача у строки передбачені договором не оплатив, доказів оплати не надав, заборгованість не спростував.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи, що відповідач вартість отриманого товару у позивача у строки передбачені договором не оплатив, доказів оплати не надав, заборгованість не спростував, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про стягнення основного боргу у розмірі 17383,10грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідач жодним доказом не спростував наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар за договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні статті 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 5.3 договору у випадку прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю за його вимогою, пред'явленою у письмовій формі, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від несплаченої у строк суми за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору (пункт 4.5) за накладними №19134 від 06.01.2011р., №675 від 21.01.2011р., №3166 від 04.03.2011р., №3650 від 14.03.2011р., №5377 від 13.04.2011р., №6043 від 22.04.2011р., №7287 від 16.05.2011р., №7976 від 25.05.2011р., №8197 від 27.05.2011р., №8906 від 09.06.2011р., №8922 від 09.06.2011р. зобов'язання мало бути виконано у термін до 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, пеня за період з 20.06.2011р. по 10.01.2013р. нарахована відповідно до умов договору та приписів законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором, господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 815,82грн.

Виходячи з наведеного позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і обґрунтовано задоволені господарським судом.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на порушення норм процесуального права в частині невідповідності протокола судового засідання фактичним обставинам з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення оголошено в судовому засіданні 25.06.2013р. в присутності представників сторін.

Згідно з частиною 4 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

Будь яких письмових зауважень з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу судового засідання від 25.06.2013р. до нього сторони не надавали.

Таким чином, ствердження апелянта на порушення норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованим та недоведеним.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/759/13-г підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу науково-виробничої компанії «Інтербізнес», м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/759/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2013р. у справі №905/759/13-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСДО