Постанова

від 25.07.2013 по справі 805/7494/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 р. Справа №805/7494/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:37

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О. за участю секретаря Кушнерьовій К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Приватного акціонерного товариства "АО Техніка" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з податку на прибуток № 0000661501 від 17.04.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з податку на прибуток № 0000661501 від 17.04.2013 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач неправомірно визнав права позивача на формування валових витрат за операцією з придбання товарів в рамках господарських правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ Формат" (далі - ТОВ "ІТ Формат") за договором б/н від 30.11.2012 у зв'язку з нікчемністю останнього.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірне податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим.

Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "АО Техніка" (далі - ПрАТ "АО Техніка") - є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради, ЄДРПОУ 22009846, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з 19.09.1994 року.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України - є суб'єктом владних повноважень.

В період з 19 по 21 лютого 2013 року посадовими особами відповідача була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам та розрахункам з ТОВ "ІТ Формат"(ЄДРПОУ 34242623) за період: листопад 2012 року, за результатами якої складений акт від 25.02.2013 року № 86/22-2/22009846, яким зафіксовані порушення, які оспорюються у межах цієї адміністративної справи, а саме:

- пункт 187.1 статті 187, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: підприємством ПрАТ "АО Техніка" (ЄДРПОУ 22009846) у листопаді 2012 року завищено податковий кредит на суму ПДВ 109915,00 гривень, завищено податкові зобов'язання у листопаді 2012 року на суму ПДВ 56569,00 гривень, у грудні 2012 року на суму ПДВ 1385,00 гривень, у січні 2013 року на суму ПДВ 1157,00 гривень, що привело до заниження податку на додану вартість у листопаді 2012 року на суму 50804,00 гривень;

- стаття 135, стаття 137, підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що привело до заниження податку на прибуток за 2012 рік (4 квартал) на суму 53345,00 гривень.

Спірним питанням цієї справи є правомірність визначення позивачем права на формування валових витрат у листопаді 2012 року, внаслідок відображення позивачем наслідків здійснення господарських операцій на підставі укладеного договору із ТОВ "ІТ Формат".

Також податковий орган акті перевірки зазначає, що позивач сформував валові витрати за операцією з придбання товару в рамках господарських правовідносин з ТОВ "ІТ Формат" за договором б/н від 30.11.2012 у зв'язку з нікчемністю цього правочину. На обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на те, що: у зв'язку із відсутністю документів на транспортування (товарно-транспортної накладної, як основного документа на перевезення) неможливо підтвердити фактичне постачання товару від ТОВ "ІТ Формат" на адресу позивача.

Податковим органом в акті перевірки встановлено нікчемність правочину укладеного між Позивачем та ТОВ "ІТ Формат".

За висновками вищезазначеного акту, заступником начальника податкового органу (відповідача у справі) 17 квітня 2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000661501 про нарахування податку на прибуток на загальну суму 104612,75 грн., з яких основний платіж - 60851,00 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями ( штрафами) - 43761,75 грн.

30 листопада 2012 року між ТОВ "ІТ Формат" (постачальник) та ПрАТ "АО Техніка" (покупець) був укладений договір б/н.

Згідно умов зазначеного договору постачальник зобов'язався поставити покупцю на умовах "склад Постачальника, розташований в м. Києві" товар в асортименті, кількості та за цінами зазначеними у відповідній видатковій накладній на чергову партію товару. Загальна сума договору склала 659490,00 гривень. Оплата товару здійснюється в безготівковій формі, підставою платежу є умови договору, видаткова накладна та/або рахунок-фактура.

30 листопада 2012 року за видатковою накладною № РН-0000114 ТОВ "ІТ Формат" передала позивачу товар на загальну суму 659490,00 гривень.

30 листопада 2012 року ТОВ "ІТ Формат" видало позивачу податкову накладну на загальну суму 659490,00 гривень, в тому числі ПДВ 109915,00 гривень.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься витяг з журналу довіреностей за 2012-2013 роки.

Згідно подорожнього листа №1902 від 29 листопада 2012 року товар, отриманий від ТОВ "ІТ Формат", був перевезений транспортом позивача з міста Києва до міста Донецьк.

7 грудня 2012 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "ІТ Формат" 659490,00 гривень в якості оплати за товар.

Не заперечується сторонами в судовому засіданні, що товар, придбаний у ТОВ "ІТ Формат", був реалізований позивачем суб'єктам господарювання та фізичним особам в роздріб; податкова накладна, яка була видана ТОВ "ІТ Формат" позивачу як покупцю товарів за укладеним договорам, зареєстрована в "Єдиному реєстрі податкових накладних", також в цьому реєстрі зареєстровані податкові накладні видані позивачем покупцям товару.

За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін .

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок визначення та склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, встановлені статтею 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством у відповідності до статті 2 цього Закону.

В статті 9 Закону №996-ХІV зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні документи (договір, подорожній лист, видаткова накладна, податкова накладна, рахунок-фактура, платіжне доручення), надані позивачем на підтвердження здійснення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат.

З приводу підтвердження реальності здійснення господарської операції між Позивачем та ТОВ «ІТ Формат» суд зазначає наступне.

Позивач на праві власності має вантажні та інші автомобілі, що підтверджується в матеріалах справи копіями технічних паспортів на транспортні засоби та штатні одиниці водіїв для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи містяться копії наказів про відрядження водіїв, копії посвідчень на відрядження, копії наказів про закріплення за водіями транспортних засобів, свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортні засоби,.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться договори поставки іншим контрагентам, що підтверджує реалізацію придбаного товару у "ІТ Формат" в подальшій господарській діяльності.

Посилання відповідача на нікчемність правочину вчиненого позивачем із посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом договору купівлі-продажу товарів вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку -на ухилення від сплати податків).

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Суд звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь -яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Разом з тим, відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ "ІТ Формат" безпосередньо при здійсненні спірних операцій.

Нікчемність вказаного договору та безтоварність спірної господарської операцій між позивачем та ТОВ "ІТ Формат", відповідач обумовлює відсутністю документів на транспортування (товарно-транспортної накладної, як основного документа на перевезення) та не відповідністю подорожного листа, наданого до перевірки, "Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні".

Дані висновки відповідача є помилковими з огляду на наступне.

По-перше, згідно "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 року №620, "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, товарно-транспортна накладна не є необхідною.

По-друге, згідно вказаного Переліку для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу. Подорожній лист №1902 від 29 листопада 2012 року, поданий до перевірки позивачем, містить відмітки про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

По-третє, відсутність в подорожньому листі відомостей, про які зазначено в Акті відповідача, не є імперативною ознакою його невідповідності "Правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, в редакції наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 22 травня 2006 року №493, оскільки внесення подібних відомостей до подорожнього листа не передбачено наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля".

В-четвертих, відсутність в подорожньому листі відомостей, які на думку відповідача мають в ньому бути, не може розцінюватися як беззаперечне свідчення нікчемності господарської операції, здійсненої позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України, щодо не підтвердження здійснення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, у зв'язку з придбанням товару за договором, укладеним з ТОВ "ІТ Формат".

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "АО Техніка" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби з податку на прибуток № 0000661501 від 17.04.2013 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 0000661501 від 17.04.2013 року про нарахування податку на прибуток на загальну суму 104612,75 грн., з яких основний платіж - 60851,00 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями ( штрафами) - 43761,75 грн

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "АО Техніка" судовий збір в сумі 1046,13 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 25 липня 2013 року.

Постанова в повному обсязі складена 29 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Аканов О.О.