Рішення

від 07.08.2013 по справі 902/984/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2013 р. Справа № 902/984/13

Провадження № 7/902/29/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Поліського комунального підприємства "Добробут", с.Поліське, Коростенський район, Житомирська область

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямі Лімітед", смт.Турбів, Липовецький район, Вінницька область

про стягнення 51809,85 грн. заборгованості

при секретарі судового засідання Грушецькій В.В.

за участю представників:

позивача: Жмаченко Ю.В., начальник, наказ № 24 від 06.04.2009 року.

Кириленко В.П., довіреність б/н від 02.04.2013 року, паспорт ВМ № 203635 виданий 12.08.1996 року Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Поліським комунальним підприємством "Добробут" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямі Лімітед" про стягнення 51 809,85 грн., з яких 47 900,00 грн. боргу, 1 779,10 грн. 3 % річних, 2 130,75 грн. пені в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу від 03.04.2012 року № 03.04.2012.

Ухвалою від 09.07.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/984/13 та призначено до розгляду на 24.07.2013 року.

Ухвалою від 24.07.2013 року розгляд справи відкладено до 07.08.2013 року в зв'язку з неявкою сторін та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання 07.08.2013 року відповідач не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 24.07.2013 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул. Миру, 147, смт. Турбів, Вінницька область, 22513.

Згідно з інформації отриманої з офіційної веб-сторінки Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" в мережі Інтернет місцезнаходженням відповідача значиться вул. Миру, 147, смт. Турбів, Вінницька область, 22513, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дійшовши такого висновку суд врахував, що відповідачем отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення 1 779,10 грн. 3 % річних та 2 130,75 грн. пені.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

03.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ямі Лімітед" (Продавець) та Поліським комунальним підприємством "Добробут" укладено договір купівлі-продажу № 03.04.2012, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується виготовити, а Покупець зобов'язується оплатити і прийняти: Євроконтейнер, місткістю 0,96 м 3 (оцинкований) для збору ТПВ, в кількості 15 шт., по ціні за одиницю 2 800,00 грн.; Контейнер для збору паперу, місткістю 0,96 м 3 (оцинкований), в кількості 7 шт., по ціні за одиницю 2 950,00 грн.; Контейнер для збору ПЕТ-пляшок, місткістю 0,96 м 3 (оцинкований), в кількості 5 шт., по ціні за одиницю 2 500,00 грн.; Контейнер для збору скла, місткістю 0,96 м 3 (оцинкований), в кількості 5 шт., по ціні за одиницю 2 950,00 грн. (а.с.10-11, т.1).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що загальна вартість товару становить 89 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % 14 983,33 грн..

Згідно п.3.1 Договору оплата товару здійснюється Покупцем шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця, вказаній у відповідному рахунку та на підставі видаткових накладних.

Термін виконання замовлення Продавцем - 40 робочих днів з моменту отримання коштів на рахунок Продавця (п.4.2 Договору).

Із матеріалів справи слідує, що згідно платіжного доручення № 1 від 05.04.2013 року позивачем на рахунок відповідача було перераховано 89 900,00 грн. (а.с.17, т.1).

Суд зауважує, що в графі "Призначення платежу" у вказаному платіжному дорученні, з поміж іншого, здійснено посилання на договір від 03.04.2012 року № 03.04.2012, що переконливо свідчить про перерахування грошових коштів за умовами саме вказаного договору.

В свою чергу на виконання вимог договору від 03.04.2012 року № 03.04.2012 відповідачем передано позивачу частину товару, а саме 15 Євроконтейнерів для збору ТПВ на суму 42 000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р549 від 14.08.2012 року (а.с.16, т.1).

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по поставці решти контейнерів у строки обумовлені договором позивачем 27.11.2012 року заявлено претензію № 66 про поставку товару, яку отримано контрагентом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи (а.с.12-14, т.1).

У відповіді на вказану претензію (лист від 04.04.2013 року № 001/01-04/125) відповідач повідомив, що зобов'язується поставити товар - Контейнер для збору паперу, місткістю 0,96 м 3 (оцинкований), в кількості 7 шт., на загальну суму 20 650,00 грн.; Контейнер для збору ПЕТ-пляшок, місткістю 0,96 м 3 (оцинкований), в кількості 5 шт., на загальну суму 12 500,00 грн.; Контейнер для збору скла, місткістю 0,96 м 3 (оцинкований), в кількості 5 шт., на загальну суму 14 750,00 грн. - 18.04.2013 року (а.с.15, т.1).

Слід вказати, що із порівняння змісту відповіді відповідача та п. 1.1 Договору вбачається, що останнім фактично виконано зобов'язання по поставці Євроконтейнерів, місткістю 0,96 м 3 (оцинкований) для збору ТПВ, в кількості 15 шт. на загальну суму 42 000,00 грн..

Доказів поставки решту товару чи повернення залишку попередньої оплати матеріали справи на момент прийняття рішення не містять.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 47 900,00 грн. (89 900,00 - 42 000,00).

Невиконання відповідачем взятих за договором від 03.04.2012 року № 03.04.2012 зобов'язань по поставці товару спонукало позивача звернутись з позовом до суду про повернення залишку попередньої оплати.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу від 03.04.2012 року № 03.04.2012 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо проведення розрахунку в сумі 47 900,00 грн. на день розгляду справи відповідач не надав позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та правомірні.

Також суд розглянув заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення 1 779,10 грн. 3 % річних за період з 07.06.2012 року по 04.07.2013 року та 2 130,75 грн. пені за період з 05.07.2012 року по 02.01.2013 року дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чим-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 1 779,10 грн. 3 % річних за період з 07.06.2012 року по 04.07.2013 року та 2 130,75 грн. пені за період з 05.07.2012 року по 02.01.2013 року приймається судом, оскільки відмова від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз'яснені процесуальні наслідки їх дії.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача Кириленком В.П. у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності б/н від 02.04.2013 року.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо повернення попередньої оплати в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

07.08.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, ч.ч.1, 3, 5 ст. 49, ст.78, п. 4 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямі Лімітед", вул.Миру, 147, смт. Турбів, Вінницька область, 22513 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 23103566) на користь Поліського комунального підприємства "Добробут", вул.Молодіжна, 8, с.Поліське Коростенський район Житомирська область, 11155 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 36105361) - 47 900 грн. 00 коп. боргу, 1 590 грн. 66 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2 130 грн. 75 коп. та 3 % річних в сумі 1 779 грн. 10 коп. , провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 07 серпня 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - вул. Миру, 147, смт. Турбів, Вінницька область, 22513