Рішення

від 02.08.2013 по справі 915/981/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2013 р. Справа № 915/981/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-виробничий центр",

65029, м. Одеса, вул. Скісна, 27

до відповідача приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка", 54114, Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Берізки

про стягнення заборгованості в розмірі 116631,71 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача - Тащі М. М., довіреність № 592 від 25.12.2012 р.

від відповідача - Глазков А. С., довіреність № 435-10 від 10.07.2013 р.

суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-виробничий центр" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка" (далі - відповідач) на підставі договору купівлі-продажу №23/04-02 ЗЗРТК від 23.04.2012р. грошових коштів у сумі 116631,71 грн., з яких: 45721,93 грн. - основний борг за договором, 6697,39 грн. - пеня за порушення виконання умов договору, 1147,73 грн. - 3% річних, які нараховані на прострочене грошове зобов'язання, 63064,66 грн. - штраф, а також судовий збір в розмірі 2332,63 грн.

Ухвалою від 06.06.2013р. було порушено провадження у справі, а розгляд спору призначено на 01.07.2013р.

Згодом представник позивача уточнив позовні вимоги (а.с.80) та просив стягнути з відповідача загальну суму заборгованості з урахуванням 3% річних та штрафних санкцій в розмірі 112805,76 грн., з яких: 45721,93 грн. - основний борг за договором, 1313,08 грн. - 3% річних, 2706,09 грн. - пеня, 63064,66 грн. - штраф.

Відзивом від 16.07.2013 року відповідач заперечив основний борг, посилаючись на те, що відповідачем було проведено оплату за договором в повному обсязі. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що пеня була обрахована за період, який перевищує шість місяців, що суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України. Також відповідач вказав, що строк позовної давності на стягнення пені минув ще 16.05.2013 року, тоді як позивач звернувся до суду із позовом лише 05.06.2013 року. Крім того, відповідачем було зазначено, що сума застосованого позивачем штрафу є надмірно великою порівняно із сумою основаного боргу, який існує на думку позивача.

У судовому засіданні 02.08.2013р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши всі наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

між сторонами 23.04.2012р. укладено договір купівлі-продажу № 23/04-02 ЗЗРТК (далі - Договір, а.с. 23), за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин (ЗЗР) (далі - товар) відповідно до умов даного договору, додаткових угод та специфікацій до нього.

Пунктом п. 3.1 Договору визначено, що конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до Договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору. Отже, відповідно до специфікації №1 від 23.04.2012р. (а.с. 24) загальна ціна товару за Договором становить 63064,66 грн.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Договір діє з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим Договором (п. 10.1. договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.

Так, у специфікації №1 від 23.04.2012р. до Договору зазначено, що передоплата за поставлений товар здійснюється на поточний рахунок продавця (позивач у справі) у розмірі вказаному у специфікації, на залишок заборгованості позивач надає продавцю (відповідач у справі) товарний кредит з відстрочкою платежу:

- 30% вартості товару необхідно сплатити до 15.05.2012р.;

- 70% необхідно сплатити до 01.09.2012р.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів та підписання накладних на передачу товару.

На виконання умов Договору та специфікації №1 за накладними, які підписані представником відповідача без зауважень, позивач 04.05.2012р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 63064,66 грн. (а.с. 25-26). Вказаний у специфікації №1 товар був отриманий повноважним представником відповідача на підставі довіреності №5 від 25.04.2012р., виданою на ім'я керівника відповідача Маневича А.О. (а.с. 27).

За ствердженням позивача відповідачем 12.11.2012р. на рахунок позивача було перераховано 100000 грн., частину з яких, а саме 17342,73 грн. позивач зарахував в рахунок погашення боргу за Договором №23/04-02 ЗЗРТК від 23.04.2012р. Таким чином, як стверджує позивач, відповідач відповідно до взятих на себе обов'язків не сплатив ані 30 % ціни товару до 15.05.2012р., ані решту суми у розмірі 70% ціни товару до 01.09.2012 р. Згідно заяви про уточнення позову борг відповідача перед позивачем становить 45721,93 грн. (63064,66 грн. - 17342,73 грн.).

Відповідно до копії платіжного доручення №27 від 07.08.2012 року, яке надане відповідачем, ним було сплачено на рахунок позивача 5000 грн. У графі призначення платежу платіжного доручення вказано - заборгованість за насіння.

Відповідно до копії платіжного доручення №73 від 12.11.2012 року, яке надане відповідачем, ним було сплачено на рахунок позивача 100000 грн. У графі призначення платежу вказано - заборгованість за насіння та гербіциди.

Згідно письмових заперечень на відзив відповідача представник позивача відзначив, що між позивачем та відповідачем було укладено два договори, а саме №23/04-02 ЗЗРТК та №23/04-01 СТК від 23.04.2012 р. Відповідач за вказаними договорами здійснив лише дві сплати за вищевказаними ним платіжними дорученнями, якими повністю сплатив вартість отриманого товару за договором №23/04-01 СТК та частково оплатив вартість товару за договором № 23/04-02 ЗЗРТК.

Розподіл коштів, які перераховані відповідачем, позивач здійснив, керуючись п. 4.7. Договору. Відповідно до умов цього пункту Договору покупець (відповідач) зобов'язаний здійснюючи оплату за товар, вказувати у призначенні платежу конкретне зобов'язання, тобто №, дату Договору купівлі-продажу в рамках якого здійснюється оплата та № специфікації до Договору. У цьому ж пункті договору визначено, якщо покупець (відповідач) цього не дотримується, то продавець (позивач) має право сам на власний розсуд визначити по якому договору купівлі-продажу та специфікації зарахувати оплату покупця.

На підтвердження своїх доводів та неправильність позиції відповідача позивач надав копію договору 23/04-01СТК від 23.04.2012 року, предметом якого є купівля-продаж насіннєвого матеріалу.

Однак, як було вказано вище предметом Договору № 23/04-02 ЗЗРТК є купівля- продаж засобів захисту рослин.

Як видно з платіжного доручення №27 від 07.08.2012 року відповідачем були перераховані кошти позивачу саме за насіння, а не за засоби захисту рослин.

Як видно з платіжного доручення №73 від 12.11.2012 року відповідачем були перераховані кошти позивачу і за насіння, і за засоби захисту рослин - гербіциди.

При цьому, відповідачем в порушення умов п. 4.7. Договору не зазначено у платіжних дорученнях №, дату Договору купівлі-продажу в рамках якого здійснюється оплата та № специфікації до Договору.

Враховуючи вищевикладене позивачем цілком правомірно було розподілено кошти, які надійшли на його рахунок від відповідача, на власний розсуд.

У своїх поясненнях наданих після відзиву на позовну заяву відповідач наявну суму заборгованості в розмірі 45721,93 грн. вже не заперечував.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У специфікації № 1 до Договору позивачем та відповідачем було погоджено конкретні терміни оплати товару відповідними частками - 30% не пізніше 15.05.2012р., 70 % - не пізніше 01.09.2012 р.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так як, відповідач не розрахувався за отриманий товар, позивач 04.10.2012р. звернувся до відповідача з претензією № 466 про сплату боргу, в якій прохав відповідача здійснити розрахунок за поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій та 3% річних до 12.10.2012р. (а.с 28-29). Відповіді на вказану претензію позивачем не отримано.

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині своєчасного проведення розрахунків за отриманий товар належним чином не виконував, тому позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача основний борг в розмірі 45721,93 грн., з урахуванням часткової оплати.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Порядок застосування штрафних санкцій встановлений ст. 232 ГК України, згідно з ч. 6 якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, на підставі ст. 232 ГК України та п. 6.1 Договору, позивач просить застосувати до відповідача господарські санкції у вигляді пені.

Так, відповідно до п. 6.1 Договору у разі порушення покупцем (відповідач у справі) термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до Договору, він оплачує продавцю (позивачеві) неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати та штрафну санкцію у розмірі, який наведений в специфікаціях до Договору.

На підставі наведених норм, на думку позивача, сума пені за період прострочення становить 2706,09 грн., а саме:

- за період з 16.05.2012 р. по 01.09.2012р. на суму 18919,40 грн. (30 % від ціни товару, які відповідач повинен був сплатити до 15.05.2012 р.) пеня складає 845,17 грн.

- за період з 02.09.2012р. по 12.11.2012р. на суму 63064,66 грн. (100 % ціни товару, які відповідач повинен був сплати до 01.09.2012 року) пеня складає 1860,92 грн.

Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 2706,09 грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення пені, як різновиду неустойки, встановлено спеціальну позовну давність в один рік.

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення.

Представник відповідача звернувся до суду з проханням застосувати строк позовної давності, який передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Заява представника відповідача є обґрунтованою, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню, яка нарахована за період з 16.05.2012р. по 01.09.2012р. на суму передоплати у розмірі 30 % від ціни товару. Тобто, з урахуванням положень ч.2 ст. 258 ЦК України позивач повинен був звернутися до суду із позовом не пізніше 16.05.2013 р. Однак, позивач звернувся до суду із позовною заявою лише 05.06.2013р., тобто після спливу річного строку позовної давності.

При цьому, вказаний строк позовної давності не переривався, так як відповідачем нарахована сума пені не визнавалася і не сплачувалася.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несплату 30 % від ціни товару за період з 16.05.2012 року по 01.09.2012 року в сумі 845,17 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1860,92 грн., яка нарахована за період прострочення грошового зобов'язання, а саме з 02.09.2012р. по 12.11.2012р. за несплату відповідачем 100 % ціни товару, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Так, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач нарахував 3% річних за 385 днів прострочення:

- за період з 16.05.2012р. по 01.09.2012р. на суму 18919,40 грн. - 169,50 грн.;

- за період з 02.09.2012р. по 12.11.2012р. на суму 63064,66 грн. - 373,20 грн.;

- за період з 13.11.2012р. по 05.06.2013р. на суму 45721,93 грн. - 770,38 грн.

Розрахунок 3% річних здійснений позивачем без урахування того, що кількість днів у 2012 році становить - 366 днів, а у 2013 році - 365 днів.

Враховуючи це, суд не погоджується з розрахунком позивача і наводить власний розрахунок.

Розрахунок 3% річних за період:

- з 16.05.2012р. по 01.09.2012р. сума 3% річних дорівнює 169,03 грн. (18919,40 грн.*3% :366 (кількість днів у році)*109 днів);

- з 02.09.2012р. по 12.11.2012р. сума 3% річних дорівнює 372,18 грн. (63064,66 грн.*3% :366 (кількість днів у році)*72 днів);

- з 13.11.2012р. по 31.12.2012р. сума 3% річних дорівнює 183,64 грн. (45721,93 грн.*3% :366 (кількість днів у році)*49 днів);

- з 01.01.2013р. по 05.06.2013р. сума 3% річних дорівнює 582,48 грн. (45721,93 грн.*3% :365 (кількість днів у році)*155 днів).

Таким чином, сума 3% річних за розрахунком суду становить 1307,33 грн., а не 1313,08 грн., як обрахував позивач.

Як зазначалося вище, окрім застосування пені, сторони погодили відповідальність покупця (відповідача) у вигляді штрафу, розмір якого передбачається специфікацією до Договору (п. 6.1. договору).

Згідно специфікації № 1 до Договору штрафна санкція (штраф у розумінні ЦК України) за порушення покупцем термінів оплати дорівнює 63064,66 грн.

Враховуючи, що відповідач дійсно порушив взяті на себе обов'язки за Договором щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар позивач вимагає стягнути на свою користь з відповідача штраф в розмірі 63064,66 грн.

Відповідач не погодився з сумою штрафу, вказує на те, що позивачем не враховано проведення часткової оплати за Договором, а відтак вважає штраф таким, що значно перевищує суму основну боргу. У судовому засіданні представник відповідача просив суд зменшити суму штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частинами 1, 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи відсутність збитків, викликаних простроченням виконання зобов'язання, та беручи до уваги, що розмір основної заборгованості менший у порівнянні із сумою штрафу, яка заявлена до стягнення , суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу у три рази, тобто до 21021,55 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку із чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають кошти у сумі 69911,73 грн., з яких: 45721,93 грн. - сума основного боргу за Договором, 1860,92 грн. - пеня, 1307,33 грн. - 3% річних та 21021,55 грн. - штраф.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; зайве сплачений позивачем судовий збір у сумі 76,51 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-виробничий центр" - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка" (54114, Миколаївська область, Кривоозерський район, с. Берізки; ідентифікаційний код 03764904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-виробничий центр" (65029, м. Одеса, вул. Скісна, 27; ідентифікаційний код 31622177) грошові кошти в сумі 69911,73 грн. (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот одинадцять грн. 73 коп.), з яких: 45721,93 грн. - сума основного боргу, 1860,92 грн. - пеня, 1307,33 грн. - 3% річних та 21021,55 грн. - штраф та 2239,09 грн. (дві тисячі двісті тридцять дев'ять грн. 09 коп.) - судового збору.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-виробничий центр" (65029, м. Одеса, вул. Скісна, 27; ідентифікаційний код 31622177) судовий збір в розмірі 76,51 грн. (сімдесят шість грн. 51 коп.), сплачений за платіжним дорученням №68 від 19.04.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову щодо стягнення з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Берізка" пені в розмірі 845, 17 грн., 3% річних в розмірі 5,75 грн., штрафу в розмірі 42043, 11 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. 91, 93 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 07 серпня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв