Постанова

від 01.08.2013 по справі 801/4899/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2013 р. Справа №801/4899/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу, за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Волкова М.І., довіреність № б/н від 01.02.13 від 01.02.13, представника відповідача 1-Петрищак М. Я., довіреність № 49/101 від 16.04.13,

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Елкор"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим, Управління державної казначейської служби України у м. Сімферополі АРК

про спонукання до виконання певних дій,

Обставини справи: Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Елкор" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим, Управління державної казначейської служби України у м. Сімферополі АРК, в якому просить зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби в порядку, передбаченому пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, надіслати до органів державного казначейства України висновок про повернення позивачу зайво сплаченого податку на прибуток у сумі 725257,26 грн..

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

23.07.2013 на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог. в якому просить зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби в порядку, передбаченому пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, надіслати до органів державного казначейства України висновок про повернення позивачу зайво сплаченого податку на прибуток у сумі 625782,26 грн.; стягнути з Державного бюджету України на відкриті рахунки Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Елкор" зайво сплачені кошти з платежу: "Аванс з податку на прибуток за 2012 рік" за платіжними дорученнями від 21.04.2012 №868 та від 18.06.2012 №948- в загальній сумі 625782,26 грн..

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Представники Головного управління Державної казначейської служби України в АР Крим, Управління державної казначейської служби України у м. Сімферополі АРК у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктами 43.2, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до п. 43.4 ст. 43 ПКУ, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (пункт 43.5 статті 43 Кодексу).

Таким чином, від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми з податку на прибуток платник податку має право подати до контролюючого органу заяву про повернення таких сум, за висновком якого Держказначейство України повертає кошти.

Позивач перебував на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

01 квітня 2013 року ПП "Науково-виробнича фірма "Елкор" подало заяву до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про повернення надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 725257,26 грн. на розрахунковий рахунок.

Судом встановлено, що позивачем було помилково сплачено грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 725257,78 грн., у тому числі:

платіжне доручення від 21.04.2012 №868 №31112009700002 у сумі 617681,00 грн. (аванс на податок на прибуток за 2012 рік);

платіжне доручення від 18.06.2012 №948 №31112009700002 у сумі 248131,00 грн. (аванс на податок на прибуток за 2012 рік).

За результатами звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2013 по 01.04.2013 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби складений акт від 01.04.2013 №1237-20/1746, в якому зафіксовано наявність переплати станом на 01.04.2013 у сумі 725257,78 грн..

За результатами звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2013 по 18.07.2013 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби складений акт від 18.07.2013 №3581-20/48, в якому зафіксовано наявність переплати станом на 18.07.2013 у сумі 625782,26 грн..

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, розглянувши заяву позивача, листом від 17.04.2013 №9223/10/20.2 відмовила в поверненні коштів сплаченого податку на прибуток з причин необхідності отримання узгодження в Державній податковій службі АР Крим.

Суд зауважує, що Податковий кодекс України не ставить право платника податків на повернення зайво сплачених сум у залежність від погодження вищестоящим органом та взагалі не передбачає таких дій.

За таких обставин, приймаючи до уваги акт від 18.07.2013 №3581-20/48 щодо повернення коштів надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 625782,26 грн., суд задовольняє позов цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПІ у м.Сімферополі надіслати до органів казначейства висновок про повернення позивачу зайво сплачених коштів, то суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 3 статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобовязання відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобовязання відповідача субєкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобовязання відповідача вчинити певні дії;

3) зобовязання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства не передбачає наявність у суду повноважень щодо зобовязання відповідача субєкта владних повноважень для захисту порушених прав фізичної чи юридичної особи вчинити певні дії по відношенню до іншого субєкта владних повноважень.

Тому суд відмовляє у задоволенні позову у зазначеній частині.

Відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволений позовних вимог у сумі 73,24 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.08.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 06.08.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного бюджету України на відкриті рахунки Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Елкор" (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Маяковського, 5, кв. 8; р/р26008054909278 в КРУ КБ "Приват банк" м. Сімферополь, МФо 384436, ЄДРПОУ 19003656) зайво сплачені кошти з платежу: "Аванс з податку на прибуток за 2012 рік" за платіжними дорученнями від 21.04.2012 №868 та від 18.06.2012 №948- в загальній сумі 625782,26 грн..

3.Стягнути на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Елкор" судовий збір у розмірі 2259,59 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

4.В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська