Постанова

від 30.07.2013 по справі 826/10795/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 липня 2013 року                      № 826/10795/13-а Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом:Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Приватного підприємства «ТВК-Транс» простягнення заборгованості у розмірі 3  366,00 грн.,– ВСТАНОВИВ: Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «ТВК-Транс» про стягнення заборгованості у розмірі  3  366,00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 12 липня 2013 року відкрито скорочене провадження у даній справі. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач не сплатив до державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 3366,00 грн. Зазначена заборгованість виникла на підставі винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведених камеральних перевірок. Згідно з вимогами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України ДПІ на адресу позивача направлено податкову вимогу № 2165 від 27.11.2012 року, однак вжиті податковим органом заходи не призвели до позитивного результату - погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду. Ухвала про відкриття скороченого провадження була направлена ПП «ТВК-Транс» за наявною в матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та, у зв'язку із поверненням поштового відправлення з незалежних від суду причин, відповідно до ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою. У строк, встановлений ухвалою суду, відповідач не подав заперечення проти позову, не спростував доводів позивача та не надав доказів скасування/оскарження рішень позивача, на підставі яких заявлено вимогу про стягнення грошових сум. Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження на основі наявних у справі доказів. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд прийшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на таке. Приватне підприємство «ТВК-Транс» (далі – відповідач, ПП «ТВК-Транс») зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 10.11.2009 року, підтвердженням чого є наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія №16550618 (а.с.35-39) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що підтверджується довідкою про взяття на податковий облік платника податків №1/14/29-20027 від 31.05.2013р. (а.с.40). Станом на день розгляду спору у відповідача обліковується заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 3366,00 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою у повному обсязі грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями – рішеннями №0002041520 від 25.01.2013 року (застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.), №0044261520 від 18.12.2012р. (застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.),  №0039731520 від 05.11.2012р. (застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.), №0038871520 від 29.10.2012р. (застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.), №0038561520 від 23.10.2012р. (застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.). Відповідно до п. 58.1 ПКУ, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. На виконання вказаних положень законодавства, вказані вище податкові повідомлення-рішення були направлені на адресу відповідача за його податковою адресою, однак повернуті поштовим відділенням з відміткою про відсутність адресата за його місцезнаходженням, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями поштових конвертів (а.с.16, 20, 24, 28, 32). З огляду на зазначене та враховуючи приписи абз. 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України, податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачу. Згідно з пп. 56.17.5, п. 56.18 ст. 56 ПКУ податкові зобов'язання, визначені контролюючими органами, вважаються узгодженими у день закінчення процедури адміністративного оскарження. Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Доказів оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав, відтак визначені податковим органом податкові зобов'язання, відповідно до пп. 56.17.5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ, вважаються узгодженими. Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно ч. 2 п. 57.3 ст. 57 ПКУ у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Доказів сплати вищевказаних податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, відповідач суду не надав. Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом. Враховуючи те, що грошові зобов'язання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПКУ визнаються податковим боргом. У пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Виходячи із зазначених норм законодавства, орган державної податкової служби має право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом після спливу 60 календарних днів з моменту надсилання податкової вимоги такому платнику податків, при цьому додавши до подання такі докази. У разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом виникає після збільшення суми податкового боргу. При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу, зміст якої наведено вище. Відтак, право на звернення податкового органу до суду з позов про стягнення податкового боргу пов'язується з перебігом 60-денного строку після направлення податкової вимоги та/або закінчення строку сплати податкових зобов'язань за «нововиниклим» податковим боргом. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наведених положень Податкового кодексу України ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було направлено відповідачу податкову вимогу форми Ю №2165 від 27.11.2012 р. на суму наявного на той час податкового боргу у розмірі 1326,00 грн., яка з огляду на приписи абз. 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України вважається врученою відповідачу 16.01.2013 р. (а.с.13). Податкова вимога відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржена та є правомірною на час розгляду даної справи. У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу, на чому наголошено також у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12. В даному випадку орган державної податкової служби надав суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги. Станом на момент розгляду справи загальний розмір заборгованості відповідача з податку на додану вартість становить  3  366,00 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу. Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. У відповідності до п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті органом прокуратури та позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 3366,00 грн., зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати податкового боргу, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову  в повному обсязі. Відповідно до ч. 4  ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись вимогами ст. ст.  69 - 71,  94,  158 - 163,  167,  254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного підприємства «ТВК-Транс» (код ЄДРПОУ 36602925, адреса: 02160, м. Київ, вул. Березнева, 10) на користь Державного бюджету України (УДК у Дніпровському районі м. Києва, код 38012871, банк одержувача ГУ УДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 34122999700005) податковий борг у розмірі 3  366,00 гривень (три тисячі триста шістдесят шість грн.). Постанова набирає законної сили відповідно до  статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими  статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Суддя                                                                                                                                                                                                       О.В. Патратій