Рішення

від 23.07.2013 по справі 346/4095/13-ц

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/4095/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Калинюка О.П.

з участю секретаря Чернової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Коломиї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та встановлення порядку користування житлом, -

в с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду з названим позовом.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 2/5 частини в житловому будинку АДРЕСА_1 належали на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування, а 3/5 частини вищевказаного житлового будинку належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2 теж на підставі договору дарування. ОСОБА_4 також належала земельна ділянка площею 0,0353 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина за законом, яка складається із вказаних 2/5 частин житлового будинку та земельної ділянки. Спадкоємцем за законом на спадщину є позивачка як внучка померлого. оскільки дочка померлого та мати позивачки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а рідний брат позивачки - відповідач ОСОБА_3 на спадщину не претендує, про що подав відповідну заяву нотаріусу.

Однак, державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки в поданих правовстановлюючих документах на спадкове майно - договорі дарування та Державному акті на право власності на земельну ділянку є розбіжності. Зокрема, в Державному акті кадастровий номер земельної ділянки вказано «261060000017007006», тоді як у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку її кадастровий номер - 2610600000170070006, в договорі дарування зазначена площа кімнати 21,8 кв.м., а у технічному паспорті - 21,6 кв.м.

Тому позивачка, посилаючись на ст.ст.346, 391, 392 ЦК України, просить визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно, а саме 2/5 частини будинку та зазначену земельну ділянку, а також встановити порядок користування зазначеним будинком.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати в її відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, звернулися до суду із спільною письмовою заявою, в якій зазначають, що позовні вимоги визнають, а справу просять розглядати у їх відсутності.

Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінюючи досліджені докази в сукупності, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Крім того, згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 13.01.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, актовий запис № 22 (а.с.8).

Із копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 та свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_3, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 року відділом реєстрації актів цивільного стану Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, вбачається, що вона була дочкою ОСОБА_4 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, актовий запис № 631. (а.с.9,10).

Згідно копій свідоцтв про народження позивачки та укладення нею шлюбу вона є дочкою ОСОБА_5 та в зв'язку з одруженням змінила своє прізвище із «ОСОБА_5 на «ОСОБА_5» (а.с.12,13).

Тому суд приходить до висновку, що позивачка є внучкою ОСОБА_4.

Судом встановлено, що згідно договору дарування, посвідченого нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори 11.06.1976 року та зареєстрованого в реєстрі за № Д-484, померлому ОСОБА_4 належали на праві власності та зареєстровані за ним 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу 17.08.2004 року та зареєстрованого в реєстрі за № Д-679, належать 3/5 частини цього ж будинку (а.с.17-21).

Судом також встановлено, що померлому ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0,0353 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1, що стверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим 22.09.2006 року та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010629700606 (а.с.23).

Із відповіді державного нотаріуса Коломийської міської державної нотаріальної контори від 26.06.2013 року вбачається, що позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з тим, що в поданих правовстановлюючих документах - договорі дарування та Державному акті на право власності на земельну ділянку є розбіжності, зокрема в Державному акті на право власності на земельну ділянку кадастровий номер цієї ділянки - 261060000017007006, тоді як у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2610600000170070006, а в договорі дарування спадкових 2/5 частин будинку зазначена площа однієї з його кімнат як 21,8 кв.м., а у технічному паспорті - 21,6 кв.м. (а.с.32).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в зв'язку з наведеними розбіжностями позивачка як єдина спадкоємиця після смерті свого діда не взмозі оформити свої права на спадкове майно і в зв'язку зі смертю його власника не існує іншого способу для цього. Тому за нею слід визнати право власності на спадкове майно.

Ч.1 ст.355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), а ч.1 ст.356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, є спільною частковою власністю.

В житловому будинку по АДРЕСА_1 позивачка користується наступними приміщеннями: кладовою (№ 1-2) площею 4,2 кв.м., кухнею (№ 1-4) площею 21,1 кв.м., кладовою (№1-5) площею 3,80 кв.м., кімнатою (№1-6) площею 5,40 кв.м. та кімнатою (№1-7) площею 21,60 кв.м.

Відповідач ОСОБА_2 користується такими приміщеннями: кімнатою (№ «1-8») площею 24,40 кв.м., кімнатою (№ 1-9) площею 21,50 кв.м., кімнатою (№ 1-10) площею 17,10 кв.м., кухнею (№ 1-11) площею 17,5 кв.м. та санвузлом (№ 1-12) площею 2,7 кв.м.

Веранда (№ 1-1) площею 11.0 кв.м. та коридор (№ 1-3) площею 12,4 кв.м. знаходяться у спільному користуванні позивачки та відповідача ОСОБА_2

Тому суд вважає можливим встановити запропонований позивачкою порядок користування спільним будинком, оскільки це жодним чином не порушує прав сторін чи інших осіб.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, ст.ст.331, 392 ЦК України та, керуючись ст.ст.213-215, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

В порядку спадкування визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 уродженкою та жителькою АДРЕСА_1, право власності на 2/5 частини житлового будинку загальною площею 159,7 кв.м., житловою - 81,6 кв.м., допоміжною - 78,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Встановити порядок користування житловим будинком по АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 в користування наступні приміщення: кладову (№ 1-2) площею 4,2 кв.м., кухню (№ 1-4) площею 21,1 кв.м., кладову (№1-5) площею 3,80 кв.м., кімнату (№1-6) площею 5,40 кв.м. та кімнату (№1-7») площею 21,60 кв.м.

Веранду ( № 1-1) площею 11,0 кв.м. та коридор (№1-3) площею 12,4 кв.м., залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0353 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 2610600000:17:007:0006.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2013 року

Суддя: Калинюк О. П.