Рішення

від 28.12.2006 по справі 33/320-06(6/697-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/320-06(6/697-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.12.06р.

Справа № 33/320-06(6/697-06)

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства „Август Плюс-05”, м. Дніпропетровськ

про: стягнення 1522грн. 23коп.

                                                                                                                                  Суддя  Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: представник Бєкоєв С.Е. за довіреністю №б/н від 01.06.06р.

від відповідача: не з'явився

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

У зв'язку з закінчення 10.12.2006р. строку повноважень судді Коваленко О.О. справу №6/697-06 передано на розгляд судді Разіній.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тотал”  звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою  про стягнення з  приватного підприємства „Август Плюс-05” 1400грн. 60коп. основного боргу, 121грн. 63коп. штрафу та судові витрати по справі.

Представником позивача подано уточнення позовних вимог  б/н від 08.12.2006р. відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 1400грн. 60коп. основного боргу, 121грн. 63коп. штрафу, 3100грн. штрафу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, 19грн. 73коп. витрат на отримання довідки, 5грн. 76коп. поштових витрат та судові витрати по справі.

Представник позивача позов підтримав згідно з наданим уточненням.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документи. витребувані ухвалою суду від 13.12.2006р. не надав. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином згідно поштового повідомлення про вручення №9807557.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами згідно ст. 75 ГПК украни.

В судовому засідання за згодою представників сторін оголошено тільки вступну та резолютивні частини рішення згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

Встановив:

              22.08.2005р.  між товариством з обмеженою відповідальністю „Тотал” (далі позивач) та приватним підприємство „Август Плюс-05” (далі відповідач) укладений договір №2208/05-01К (далі договір).

Відповідно до умов договору постачальник (позивач по справі) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу по справі) товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач договірні зобов'язання  виконав, поставивши відповідачу товар на суму 1737грн. 60коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0006173 від 30.08.2005р. (а.с.7) по довіреності серії ЯЛБ №872077 від 30.08.2005р. (а.с.8)

Факт отримання покупцем продукції підтверджується підписом представника відповідача на накладній на підставі виданої довіреності.

Відповідно до п. 3.2 договору постачальник передає покупцю товар у власність на умовах відстрочення платежу строком на 3 банківських дня від дати передачі товару.

Відповідач частково  провів оплату  на суму 337грн. 60коп, що підтверджується банківськими виписками (а.с.9-11).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 1400грн., докази   сплати заборгованості  в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, відповідачем не заперечені, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Позивач наполягає на стягнення штрафу в сумі 121грн. 63коп.

Відповідно до п.5.1 договору в разі несвоєчасного або неповного перерахування коштів згідно з п. 3.2 договору покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення  платежу більше тридцяти днів додатково стягується штраф в розмірі семи процентів від простроченої суми.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті  230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  При цьому  розмір  санкцій   може   бути   встановлено   договором   у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у  відсотковому відношенні   до  суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

Перевіривши розрахунок штрафу суд приходить до висновку про задоволення штрафу в заявленій сумі.

Позивач збільшив суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача 3100грн. штрафу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат згідно п. 5.2 договору.

Під збільшенням   розміру  позовних   вимог   (частина   друга статті 22  ГПК України слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою,  яку було заявлено у позовній заяві (абзац  другий підпункту  3.7  пункту  3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 "Про  деякі питання   практики   застосування   Господарського  процесуального кодексу України"). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог,  про які  не  йшлося  в позовній  заяві.

          Враховуючи викладене в задоволення штрафу в сумі 3100грн. слід відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідача 19грн. 73коп. витрат на отримання довідки, 5грн. 76коп. поштових витрат.

В задоволенні зазначених вимог слід відмовити в зв'язку з тим, що зазначені витрати не передбачені ст. 44 ГПК України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Август Плюс-05” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 4, кв. 15; код 33384659) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Тотал” (49101, м. Дніпропетровськ-101, а/с 2; код 24241464) 1400грн. основного боргу, 121грн. 63коп. штрафу, 33грн. 58коп. державного мита та 38грн. 85коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті суми позову відмовити.

Суддя                                                                                                                          Т.І. Разіна