Рішення

від 29.07.2013 по справі 916/1708/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2013 р.Справа № 916/1708/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптекар";

про стягнення заборгованості у розмірі 9287,46 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Камінська В.В. - довіреність від 01.05.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптекар", в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.33), просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у розмірі 7 364,32 грн., 1 371,83 грн. - 30% річних, 551,31 грн. - пені, поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720, 50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення ТОВ "Аптекар" умов укладеного між сторонами по справі договору поставки №2575/О від 09.07.2012 року, в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар.

Ухвалою суду від 27.06.2013р. було порушено провадження у справі №916/1708/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 29.07.2013р.

У судовому засіданні 29.07.2013 року позивач на уточнених позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач - ТОВ "Аптекар" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової ухвали на юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДР (а.с.30-32), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи: "про відсутність адресата" (а.с.25-28), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7 364,32 грн., зазначає наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2012 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптекар" було укладено договір поставки №2575/О(а.с.8).

Відповідно до п. 1.1зазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Умовами п. 1.6 договору встановлено, що загальна ціна договору складає загальну суму всіх поставок за цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається, виходячи з відпускних цін, встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця, та вважається остаточно узгодженою в розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору, покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару на протязі 40 (сорока) календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ "Долфі-Україна" було поставлено на користь ТОВ "Аптекар" непродовольчого товару на загальну суму 9 864,32 грн., про що свідчать видаткова накладна №ДУЦ 71534 від 19.07.2012р., видаткова накладна №ДУЦ71535 від 19.07.2012р., видаткова накладна №ДУЦ73496 від 24.07.2012р., видаткова накладна №ДУЦ76864 від 31.07.2012р., видаткова накладна №ДУЦ80186 від 07.08.2012р., видаткова накладна №ДУЦ87756 від 22.08.2012р.(а.с. 9-15)

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, на виконання умов договору, відповідачем було лише частково сплачено вартість поставленого товару, а саме на суму 2 500 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.16-17), у зв'язку із чим у нього залишилась заборгованість за поставлений товар у 7 364,32 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача за поставлений товар складає 7 364,32 грн. (9 864,32 грн. - 2 500 грн.)

Враховуючи вищезазначене, та те, що належних доказів, які б спростовували наявність загальної заборгованості за поставлений товар у розмірі 7 364,32 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 551,31 грн. пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Згідно п.5.4 договору, якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців також покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

При перевірці розрахунку пені позивача, який міститься у заяві про зменшення позовних вимог (а.с.33-34), судом було встановлено його помилковість, в частині визначення періоду нарахування у зв'язку з неврахуванням у повному обсязі п. 5.4 договору щодо початку нарахування пені (від першого дня прострочення). У зв'язку з чим, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", в межах заявленого періоду (з 20.09.2012р. по 02.04.2013р.), з урахуванням часткової сплати відповідачем грошових коштів за поставлений товар 22.10.2012р. у розмірі 1500 грн., положень ч.6 ст. 232 ГК України, п.5.4 договору, було зроблено власний розрахунок суми пені, згідно з яким її розмір становить 490,40 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 3941,32 20.09.2012 - 22.10.2012 133 7.5000 % 0.041 %* 263.29 356.22 25.09.2012 - 04.03.2013 161 7.5000 % 0.041 %* 23.50 244.65 01.10.2012 - 11.03.2013 162 7.5000 % 0.041 %* 16.24 441.22 08.10.2012 - 18.03.2013 162 7.5000 % 0.041 %* 29.29 2380.91 23.10.2012 - 02.04.2013 162 7.5000 % 0.041 %* 158.08

Щодо вимог позивача про стягнення 30 % річних у розмірі 1371,83 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони скористалися своїм правом, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та відповідно до п.5.3. Договору погодили, що у разі прострочення оплати Товару, покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику відсотки за користування чужими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 30% річних, наведений позивачем у позовній заяві (а.с.3-4), вважає розрахунок позивача вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптекар" (65104, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 80, кв. 69, код ЄДРПОУ 25421702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 107-Г, код ЄДРПОУ 37068787) 7 364 /сім тисяч триста шістдесят чотири/ грн. 32 коп. основної заборгованості, 1 371/одна тисяча триста сімдесят одна/грн. 83 коп. - 30% річних, 490/чотириста дев'яносто/грн. 40 коп. - пені, 1709/одна тисяча сімсот дев'ять/ грн. 21 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.08.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.