Рішення

від 29.07.2013 по справі 916/1512/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2013 р.Справа № 916/1512/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крансервісбуд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Никоний"

про стягнення заборгованості у сумі 109 812,29 грн. ,

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Новак Т.О. - довіреність від 22.05.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Крансервісбуд" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Никоний", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у розмірі 97500,00 грн. основного боргу, 5 156, 06 грн. інфляційних втрат, 7156, 23 грн. - 3% річних, поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2197,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення ТОВ "Никоний" умов укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу крану № 12 від 10.06.2010р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар.

Одночасно із позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також грошові суми, що належать відповідачу.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилався на те, що відповідач, на думку позивача, з самого початку юридичних відносин з позивачем, тобто з моменту укладання договору, мав на меті привласнити отриманий товар позивача та не сплачувати за нього грошові кошти.

Ухвалою суду від 10.06.2013р. було порушено провадження у справі №916/1512/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 26.06.2013р.

Розглянувши у судовому засіданні 26.06.2013р. заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, яку позивач просив розглядати в межах накладення арешту на грошові кошти, судом було відмовлено у її задоволенні з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданої заяви та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів. Так, всі обґрунтування позивача базуються лише на тому, що з самого початку юридичних відносин з позивачем, тобто з моменту укладання договору, відповідач мав на меті привласнити отриманий товар позивача та не сплачувати за нього грошові кошти, між тим жодних доказів, підтверджуючих можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення позивачем не надано. У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову . У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів ; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 26.06.2013р., приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання представника відповідача, від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, невиконання сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 29.07.2013р.

Позивач у судовому засіданні 29.07.2013р. на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач - ТОВ "Никоний" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом отримання ухвал суду за юридичною адресою, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру (а.с.36-38), про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових відправлень (а.с.30,39), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу у даному засіданні без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 97500,00 грн., зазначає наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Крансервісбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Никоний" було укладено договір купівлі-продажу крану №12 (а.с.9).

Відповідно до п. 1 вказаного договору, ТОВ „Крансервісбуд" зобов'язується поставити, а ТОВ „Никоний" прийняти та оплатити кран КС-5363В №318, в/п 36 т. у кількості одної штуки.

Згідно з п. 1.3 вказаного договору, ціна крану складає 174 000 грн.00 коп. без ПДВ.

Пунктом 3 договору передбачений порядок та форма оплати, а саме визначено поетапну оплату за наступним графіком: 1 етап - 15 000, 00 грн. до 15.06.2010 р.; 2 етап - 26500,00 грн. з 17.07.2010 р. по 30.07.2010 р.; 3 етап - 26 500,00 грн. з 17.08.2010 р. по 30.08.2010 р.; 4 етап - 26 500,00 грн. з 17.09.2010 р. по 30.09.2010 р.; 5 етап - 26 500,00 грн. з 17.10.2010 р. по 30.10.2010 р.; 6 етап - 26 500,00 грн. з 17.11.2010 р. по 30.11.2010 р.; 7 етап - 26 500,00 грн. з 10.12.2010 р. по 20.12.2010 р.

Відповідно до п. 4 договору встановлено, що строк поставки протягом 10 робочих днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця по першому етапу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ „Крансервісбуд" було поставлено на користь ТОВ „Никоний" кран КС-5363В №318, в/п 36 т., про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі від 18.06.2010р. (а.с.10), довіреність № 17 від 17.06.2010р. (а.с.11) на отримання цінностей від ТОВ „Крансервісбуд" та видаткова накладна № 21 від 18.06.2010р. (а.с.12).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, на виконання умов договору, відповідачем було частково сплачено вартість поставленого товару, а саме на суму 76 500 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з розрахункового рахунку позивача (а.с.17-23), у зв'язку із чим у нього залишилась заборгованість за поставлений товар у сумі 97500,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача за поставлений товар складає 97500,00 грн. (174000,00 грн. - 76 500, 00 грн.).

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність загальної заборгованості за поставлений товар у розмірі 97500,00 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Крансервісбуд" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 5 156, 06 грн. інфляційних втрат та 7156, 23 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем (а.с.24), вважає розрахунок позивача вірним, а відповідні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Однак при перевірці судом розрахунку інфляційних втрат позивача (а.с.24) встановлена його методологічна помилковість, у зв'язку з чим, судом, з урахуванням приписів чинного законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон" було зроблено власний розрахунок інфляції.

Розрахунок індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 21.12.2010 - 31.05.2013 97500.85 1.046 4443.17 101943.17

Отже, сума індексу інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача, становить: 4443.17грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5 156, 06 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 4443,17грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Крансервісбуд", згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Никоний" (67620, Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Вінявського, 3-Б, код 36170760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крансервісбуд" (65017, м. Одеса, вул.Косовська, буд. 45/1, код 22471579) 97 500 /дев'яносто сім тисяч п'ятсот/ грн. основної заборгованості, 7156 /сім тисяч сто пятдесят шість/ грн. 23 коп. - 3% річних, 4443/чотири тисячі чотириста сорок три/грн. 17 коп. інфляційних втрат, 2181/дві тисячі сто вісімдесят одна/ грн. 99 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.08.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.