Рішення

від 31.07.2013 по справі 910/10426/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10426/13 31.07.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС-УКРАЇНА" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕСТА" Простягнення 25 624,60 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Медвецький О.Ю. дов. № 1с-2013 від 26.12.2012р. до 19.09.2015р.

Від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАС-УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕСТА" про стягнення 25 624,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року порушено провадження по справі № 910/10426/13, розгляд справи призначено на 17.07.2013 року.

17.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

17.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло підтвердження про відсутність аналогічного спору.

17.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.

17.07.2013 року представник позивача у судове засідання з'явився.

17.07.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 17.07.2013 року розгляд справи відкладено на 31.07.2013 року.

31.07.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

31.07.2013 року представник позивача у судове засідання з'явився.

31.07.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що відповідачу ухвали суду направлялись на юридичну адресу та неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи та формуляр, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 31.07.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАС - УКРАЇНА» (позивач, замовник) мало намір укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕСТА" (відповідач, підрядник, виконавець) договір про надання ремонтних послуг.

Згідно банківської виписки, копія якої наявна в матеріалах справи, позивачем було перераховано кошти у розмірі 25 000,00 грн. відповідачу з призначенням платежу оплата за ремонтні послуги згідно рахунку № 42 від 03.04.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №321 від 03.04.2012 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після отримання грошових коштів відповідач ремонтні послуги не здійснив, відповідного договору про надання послуг або іншого правочину, щодо якого у позивача виникло б грошове зобов'язання перед відповідачем в письмовій формі із позивачем не уклав, а тому позивач вважає, що підстав для отримання , зберігання та користування грошовими коштами у відповідача немає.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАС - УКРАЇНА» листом від 27.12.2012 р. направленим на адресу відповідача, вимагало повернення сплачених ним грошових коштів у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідач відповіді не надав, згідно Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2012 по 17.07.2013 року кошти у розмірі 25 000 грн. не повернув.

До матеріалів справи долучене платіжне доручення № 321 від 03.04.2012 року, що підтверджує сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАС - УКРАЇНА» 25 000 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну аюо припинення цивільних прав та обов'язків.

Вимогами ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною(сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 208 Цивільного кодексу України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти : між юридичними особами.

Судом встановлено, що договір про надання ремонтних послуг між позивачем і відповідачем не укладено.

Згідно ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Судом встановлено, що договір про надання ремонтних послуг між позивачем і відповідачем не укладено, відповідачем жодних фактичних дій щодо його виконання не вчинено. Таким чином , у сторін не виникло і не існує жодних правовідносин, зокрема і зобов'язань.

Предметом спору є вимога позивача про повернення грошових коштів, отриманих відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовується також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння ; 3) повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою. яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За відсутності строку виконання зобов'язання по сплаті 25 000 грн., кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено, якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним було пред'явлено відповідачу вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів, яка залишена відповідачем без задоволення.

Крім основної суми боргу в позовній заяві позивач просить стягнути 3 % річних за користування безпідставно одержаними коштами за період з 04.04.2012 р. по 01.02.2013 року, що складає 624, 60 грн. та кошти .

Відповідно до ч. 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно статті 536 цього ж кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, нарахування позивачем 624, 60 грн. -процентів за користування чужими грошовими коштами вважаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відповідно до розрахунку позивача.

В частині стягнення коштів в розмірі 1500 грн. з відповідача за послуги адвоката.

Відповідно по Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу Господарського процесуального кодексу VI України" п. 6. 3 передбачено , що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Позивачем не долучено до матеріалів справи копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, платіжне доручення, касовий ордер або інший документ який підтверджує сплату позивачем на суму 1500 грн . адвокатських послуг, проте є лише Акт прийому передачі грошових коштів від 26.12.2013 року.

Крім того, відповідно долученої до матеріалів справи банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.12.2013 року по 31.12.2012 року грошові кошти в розмірі 1500, 00 грн. з призначенням платежу за послуги адвоката не перераховувались.

Таким чином суд приходить до висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1500, 00 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в частині оплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАВЕСТА" (04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, буд. 4, кв. 2; код ЄДРПОУ 32985631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС-УКРАЇНА" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд 1, код ЄДРПОУ 34508881) 25 000, 00 грн. ( двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) грошових коштів, 624, 60 грн. (шістсот двадцять чотири грн. 60 коп.) - 3 % річних, 1720, 50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 05.08.2013 року

Суддя О.Є. Блажівська