Рішення

від 06.08.2013 по справі 905/4843/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.08.2013р. Справа № 905/4843/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Петраченко К.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Риелсервис», м.Слов'янськ

про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 2528,95грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Попов К.Т. - за довіреністю;

від відповідача: - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Риелсервис», м.Слов'янськ про розірвання договору оренди №4626/2011 від 31.01.2011р., стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2250,30, пені в сумі 53,62грн., штрафу в сумі 225,03грн, та зобов'язання відповідача повернути нерухоме державне майно, а саме нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 57,2кв.м., розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольского, 2.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №4626/2011 від 31.01.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі в сумі 2250,30, пені в сумі 53,62грн., штрафу в сумі 225,03грн. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати позивач просить суд розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 728901 відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Риелсервис», м.Слов'янськ зареєстрований за адресою: 84109, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Малогородська, б.11 . Саме за цією адресою, яка зазначену у свідоцтві судом була надіслана ухвала про відкладення розгляду справи.

Доказом повідомлення відповідача в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами внесених Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №3 від 16.01.2013р. «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України»).

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Риелсервис», м.Слов'янськ - 31 січня 2011р. було укладено договір оренди № 4626/2011 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 94,5 кв.м. на четвертому поверсі будівлі учбового корпусу, які розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольского, 2., що знаходяться на балансі та в оперативному управлінні Відокремленого структурного підрозділу НАУ Слов'янський коледж НАУ.

Відповідно до умов п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення рекламного агентства.

Згідно умов п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За умовами п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2011р. - 2454,30грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2010 р. - 1584,36 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місяць(п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п.3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 8.2. договору передбачено право Орендодавця виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 31 січня 2011р. до 30 грудня 2013р. включно (п.10.1. договору). Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору 31 січня 2011р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 94,5кв.м., на четвертому поверсі будівлі учбового корпусу, які розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольского ,2, що знаходяться на балансі та в оперативному управлінні Відокремленого структурного підрозділу НАУ Слов'янський коледж НАУ з метою розміщення рекламної агенції. Акт підписано Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем.

01.12.2011р. між сторонами укладено Договір №1 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.01.2011р. №4626/2011р., яким внесено зміни щодо орендної плати.

02 квітня 2012 року між сторонами укладено Договір №2 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 31.01.2011р. №4626/2011р., яким внесено зміни, за якими орендар погодив з орендодавцем площу орендованого приміщення зменшивши її з 94,5кв.м. до 57,2 кв.м. та погодив розмір орендної плати.

Листом №11-06-05-04051 від 08.04.2013р. позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості по орендній платі та про обов'язок відповідача застрахувати орендоване майно та запропонував останньому розірвати договір оренди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України .

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України .

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно вимог статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2 , 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.6. договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2250,30грн. за договором оренди № 4626/2011 від 31.01.2011р. суд зазначає наступне.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості 2250,30грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 53,62грн. на підставі умов п.3.7 договору суд зазначає наступне:

Згідно з вимогами передбаченими ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 53,62 грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 225,03 грн. на підставі умов пункту 3.8. договору.

Щодо стягнення штрафу в сумі 225,03 грн. суд вважає наданий розрахунок обґрунтованим, арифметично вірним та такими, що підлягає задоволенню.

Приписами п.5.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій; - можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України; - для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правова позиція щодо стягнення додаткової відповідальності у вигляді стягнення з відповідача штрафу за неналежне виконання зобов'язань висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 травня 2011 року у справі № 42/252 та постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. по справі №20/246-08.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди №4626/2011 від 31.01.2011р. нерухомого майна, що належить до державної власності суд зазначає наступне.

За змістом ст.610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

При цьому, згідно вимог передбачених ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Приписами п.3.1. Постанови Пленумум Вищого господарського суду України №12 від29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що З урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002) приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Відповідно до приписів частини першої ст.284 ГК України , частини першої статті 10 , частини третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата віднесена до істотних умов договору оренди, а обов'язок з її сплати є основним обов'язком орендаря, а відтак несвоєчасне та не в повному обсязі внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Крім того, статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що істотною умовою до договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна, що спрвіпададає з п.5.10 договору, в якому зазначено, що орендар впродовж місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно, чого не вбачається з матеріалів справи, а вбачається взагалі відсутність з боку відповідача доказів по страхуванню орендованого майна.

Факт порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати підтверджується матеріалами даної справи. При цьому дані порушення за висновком суду є систематичними.

За приписами частини 3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В силу приписів частини 2 ст.9 ЦК України спеціальна норма частини 3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є такою, що встановлює особливості регулювання майнових (в даному випадку орендних) відносин суб'єктів господарювання, пов'язаних з достроковим розірванням договору оренди державного та комунального майна, підлягає переважному застосуванню перед нормами статей 782 , 783 ЦК України , які відповідно містять загальне регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем умов договору №4626/2011 від 31.01.2011р. нерухомого майна, що належить до державної власності в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди також підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених частиною 1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Виходячи з положень ст.173 ГК України та статей 11, 509 ЦК України, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у відповідача майна, отриманого за договором оренди.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення заборгованості та розірвання договору оренди викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012р. по справі № 5021/966/2011.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в даному випадку - звільнити об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії.

Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, з'ясувавши всі обставини та дослідивши всі надані докази суд дійшов до обґрунтованого висновку в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди та повернення нерухомого державного майна.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених пунктів 3.1., 5.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 530, 610-612, 626, 629, 632, 638, 759, 761, 762 ЦК України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 180, 284 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Риелсервис», м. Слов'янськ про розірвання договору оренди № 4626/2011 від 31.01.2011р., стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2250,30грн., пені в сумі 53,62 грн., штрафу у розмірі 225,03 грн. та зобов'язання відповідача повернути нерухоме державне майно, а саме нежитлові вбудовані приміщення на четвертому поверсі будівлі адміністративно-побутового корпусу загальною площею 57,2кв.м., розташовані за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольского, 2., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Риелсервис» (84109, Донецька область, м.Словянськ, вул.Малогородська, б.11, ідент код. Юрид. особи 33534676) на користь державного бюджету України (р/р 31113094700005, код бюджетної класифікації 22080300, отримувач Калінінське УК/Калінінський р-н, код ЄДРПОУ 38034015, МФО 834016), Стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 97, ідентифікаційний код 13511245) заборгованість в сумі 2250,30грн., пеню в сумі 53,62 грн. та штраф в сумі 225,03грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Риелсервис» (84109, Донецька область, м.Словянськ, вул.Малогородська, б.11, ідент код. Юрид. особи 33534676) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 13511245) витрати по сплаті судового збору в сумі 4598,10грн.

Розірвати договір оренди № 4626/2011 від 31.01.2011р. нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Риелсервис», м. Слов'янськ.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Риелсервис» (84109, Донецька область, м.Словянськ, вул.Малогородська, б.11, ідент код. Юрид. особи 33534676) звільнити приміщення за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольского, 2, загальною площею 57,2кв.м. протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили та передати вказане приміщення за актом приймання-передачі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.08.2013р.

Суддя С.В. Тоцький