Рішення

від 08.08.2013 по справі 903/771/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2013 р. справа №903/771/13

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс", с. Низкиничі Іваничівського району

про стягнення 15 981 грн. 83 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк Д.Ю. - юрисконсульт (дов. №2591/06-03 від 12.12.2012р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" 15 981,83 грн., в тому числі 14 479 грн. заборгованості по оплаті поставленого (протранспортованого) на виконання умов укладеного між сторонами договору №6-18-П від 30.12.2011р. в листопаді місяці 2012 року природного газу, 1 151,37 грн. пені, нарахованої за прострочку платежів (за період з 06.12.2012р. по 06.06.2013р.), 65,92 грн. збитків, завданих інфляцією за період з 06.12.2012р. по 31.05.2013р., а також 285,54 грн. трьох відсотків річних, нарахованих з 06.12.2012р. по 24.07.2013р.

Ухвалою суду від 29.07.2013р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача, надавши на вимогу суду витребувані документи та матеріали, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов в повному об'ємі, поклавши при цьому на ТзОВ "Будремсервіс" обов'язок відшкодування ПАТ "Волиньгаз" понесених ним при поданні позову до суду сум судових витрат. При цьому представник посилається на укладення 30.12.2011р. між сторонами договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №6-18-П, здійснення постачання позивачем згідно цієї угоди відповідачу природного газу загальною вартістю 18 479 грн., отримання газу та його споживання ТзОВ "Будремсервіс" та існування на даний час заборгованості по його оплаті в розмірі 14 479 грн. (довідка про наявну заборгованість станом на день розгляду справи судом №1401/06-06 від 08.08.2013р. - а.с. 27), нарахування боржнику у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання сум пені, інфляційних та відсотків річних.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 29.07.2013р. про порушення провадження у справі не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, не направлено в судове засідання свого повноважного представника, хоча про день та час розгляду справи в суді ТзОВ "Будремсервіс" повідомлялось належним чином. Примірник зазначеної ухвали направлявся на визначену позивачем у позовній заяві та відображену безпосередньо відповідачем у підписаному між сторонами договорі адресу боржника рекомендованою кореспонденцією та до суду без вручення адресату повернутий не був.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що у відповідності до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до отриманої з офіційного веб-сайту Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, технічним адміністратором котрого є державне підприємство "Інформаційно-ресурсний центр", інформації (а.с. 22-23), станом на 08.08.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" з ідентифікаційним кодом 30907855 було зареєстроване рішенням Іваничівської районної державної адміністрації від 15.05.2000р. за адресою: Іваничівський район, с. Низкиничі, вул. Радянська, 44, на даний час в процесі припинення юридичної особи не перебуває.

З огляду на викладене суд вважає, що останнім було вжито всіх заходів спрямованих на повідомлення сторони у справі про розгляд судом справи за її участю, у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень (доводів та заперечень) з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2011 між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс", Іваничівський район, с. Низкиничі (Споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №6-18 з додатками №№1-3 (а.с. 9-16) згідно з умовами котрого ПАТ "Волиньгаз" було взято на себе зобов'язання щодо постачання Споживачу для забезпечення його потреб природного газу в обсягах і порядку, передбачених угодою, а товариством "Будремсервіс", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття природного газу та проведення його оплати, а також оплати наданих послуг у визначеному договором порядку.

Пунктом 2.6 договору від 30.12.2011р. №6-18-П сторонами було визначено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами Актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку.

На виконання умов договору позивачем в листопаді місяці 2012 року було протранспортовано та передано відповідачу, а останнім прийнято та в подальшому спожито, природного газу в кількості 3,954 тис. метрів кубічних загальною вартістю 18 479 грн.

Викладене підтверджується долученою до матеріалів справи копією підписаного між сторонами Акту прийомки-передачі природного газу №NU-00000001111 від 30.11.2012р. (а.с. 17).

На вимогу господарського суду представником позивача в судовому засіданні було надано для огляду оригінал зазначеного вище договору та акту прийомки-передачі.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначений акт прийомки-передачі на відпуск ПАТ "Волиньгаз" відповідачу природного газу та його отримання ТзОВ "Будремсервіс" підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містить всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображає зміст та обсяги здійсненої сторонами на його підставі, згідно умов підписаного договору №6-18-П в листопаді місяці 2012 року господарської операції.

Пунктами 4.6, 4.7 договору від 30.12.2011р. №6-18-П сторонами було передбачено, що оплата вартості послуг з постачання природного газу здійснюється Споживачем виключно у грошовій формі у розмірі 100% від вартості планового обсягу поставки та проводиться покупцем до 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки. У випадку неоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Проте, ТзОВ "Будремсервіс" взяті на себе згідно договору №6-18-П від 30.12.2011р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті протранспортованого в листопаді 2012 року природного газу не виконало, його вартість в повному об'ємі не оплатило у зв'язку з чим заборгувало ПАТ "Волиньгаз" 14 479 грн.

Судом встановлено, що відповідні розрахунки (на суму платежів 4 000 грн.) відповідачем здійснювались нерегулярно, з порушенням встановлених угодою термінів, у зв'язку з чим Споживачем у певні періоди допускалось прострочення платежів на той чи інший час. Сума боргу 14 479 грн. включає в себе загальну вартість природного газу 18 479 грн., за мінусом попередньої оплати 2 000 грн. здійсненої боржником 26.11.2012р., та за мінусом часткової оплати 2 000 грн., здійсненої 20.02.2013р. (докази оплати - а.с. 25-26).

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №6-18-П від 30.12.2011р. з додатками №№1-3 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, постачання позивачем на виконання його умов відповідачу природного газу, його отримання ТзОВ "Будремсервіс" та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 14 479 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, визнається відповідачем у підписаному з позивачем акті звірки взаємних розрахунків від 08.07.2013р. (а.с. 38).

Пунктом 6.2.2 договору на постачання природного газу №6-18-П від 30.12.2011р. сторонами було передбачено, що у випадку порушення Споживачем строків оплати з нього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 6.2.2 договору №6-18-П від 30.12.2011р. сторонами було визначена відповідальність боржника за несвоєчасне виконання зобов'язань в частині оплати поставленого газу та наданих послуг у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Отже, сторони у п. 6.2.2 договору №6-18-П визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості газу. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 6.2.2 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати природного газу в повному обсязі не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманого та спожитого природного газу, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 14 479 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ТзОВ "Будремсервіс" пені в розмірі 1 151,37 грн., нарахованої з врахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 6.2.2 договору №6-18-П від 30.12.2011р. за період прострочки платежів з 06.12.2012р. по 06.06.2013р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1 151,37 грн., перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом засвідчується, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 65,92 грн. суми збитків, завданих інфляцією, за період з 06.12.2012р. по 31.05.2013р., а також 285,54 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 06.12.2012р. по 24.07.2013р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних та процентів річних, перевіривши методику їх нарахування, господарський суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок ТзОВ "Будремсервіс".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 599, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будремсервіс" (Іваничівський район, с. Низкиничі, вул. Радянська, 44, код ЄДРПОУ 30907855) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (м. Луцьк, вул. І. Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) 14 479 грн. заборгованості, 1 151,37 грн. пені, 65,92 грн. збитків, завданих інфляцією, 285,54 грн. трьох процентів річних, а всього 15 981,83 грн., 1 720,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

08.08.2013р.