Рішення

від 01.08.2013 по справі 911/2361/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2013 р. Справа № 911/2361/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛАРІС-С» до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» 2. Фізичної особи-підприємця Жуковича Володимира Ілліча про стягнення 53 951,15 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Секелик Л.В. (довіреність б/н від 28.01.2013 року); від відповідача 1: від відповідача 2:не з'явились; не з'явились.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛАРІС-С» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №12/06/2013-1 від 12.06.2013 року (вх. №2240 від 17.06.2013 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» (далі - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Жуковича Володимира Ілліча (далі - відповідач-2) про стягнення 53 951,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки №177/05/09 від 23.04.2009 року, а саме, щодо здійснення повної оплати за поставлений товар, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» утворився борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛАРІС-С» у сумі 49 873,74 грн.

У зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки від 23.04.2009 року, згідно якого Фізична особа-підприємець Жукович Володимир Ілліч поручився перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛАРІС-С» за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» згідно вказаного договору поставки у розмірі 200,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача-1 основний борг у сумі 49 673,74 грн., 690,61 грн. 3% річних, 3290,53 грн. пені, 96,27 грн. інфляційних витрат, а також стягнути з відповідача-2 заборгованість у розмірі 200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 11.07.2013 року.

У судове засідання 11.07.2013 року представники відповідачів 1, 2 по справі, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Вимоги ухвали суду від 17.06.2013 року не виконали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2013 року розгляд спору відкладено на 01.08.2013 року.

11.07.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про часткову відмову від позовних вимог №10/07/2013-1 від 10.07.2013 року (вх. №15155), в якій позивач просить суд прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛАРІС-С» від позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Жуковича Володимира Ілліча про стягнення заборгованості у сумі 200,00 грн. та припинити в цій частині провадження у справі.

У судове засідання 01.08.2013 року представник позивача по справі з'явився, позовні вимоги до відповідача-1 у справі підтвердив, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

В частині позовних вимог до відповідача-2 представник позивача просив припинити провадження у справі з огляду на заяву про часткову відмову від позовних вимог №10/07/2013-1 від 10.07.2013 року (вх. №15155).

У судове засідання 01.08.2013 року представники відповідача-1 та відповідача-2, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду від 17.06.2013 року не виконали, письмового відзиву на позовну заяву не надали.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачами на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.08.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

23.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛАРІС-С» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» (покупець за договором, відповідач-1 у справі) було укладено договір поставки №177/05/09 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого за даним договором постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, у визначеній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 3.4 договору поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцеві у власність, що підтверджується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами, зазначеними в цьому договорі.

Згідно п. 5.1. договору ціна за поставлений товар є договірною та вказується в накладних на кожну партію товару.

Покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 28 (двадцять вісім) календарних днів з моменту поставки товару , шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п. 5.4 договору).

Цей договір, згідно п. 10.1, набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2009 року.

В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено низку Додаткових угод до договору №177/05/09 від 23.04.2009 року, за якими, зокрема, продовжувався строк дії договору.

Так, згідно п. 1 додаткової угоди від 29.11.2012 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2013 року.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛАРІС-С» у період з 04.10.2012 року по 25.12.2012 року поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» товар на загальну суму 58 829,16 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями (оригінали були надані позивачем для огляду в судовому засіданні) видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача-1, підписи яких скріплені печатками товариств, а саме:

№ОС-0008855 від 04.10.2012 року на суму 10 670,76 грн.;

№ОС-0009286 від 17.10.2012 року на суму 10 082,34 грн.;

№ОС-0009855 від 31.10.2012 року на суму 5 092,86 грн.;

№ОС-0010879 від 28.11.2012 року на суму 10 068,24 грн.;

№ОС-0011438 від 13.12.2012 року на суму 10 479,84 грн.;

№ОС-0011882 від 25.12.2012 року на суму 12 435,12 грн.

Судом встановлено, що вказані видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» свої зобов'язання належним чином не виконало.

З пояснень представника позивача вбачається, що відповідач-1 здійснив лише часткову оплату за отриманий у період з 04.10.2012 року по 25.12.2012 року товар, внаслідок чого залишок заборгованості за видатковою накладною №ОС-0008855 від 04.10.2012 року становить 1 715,34 грн.

Жодних інших доказів оплати відповідачем поставленого товару згідно вищевказаних видаткових накладних сторонами суду надано не було.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором встановлено, що покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 28 (двадцять вісім) календарних днів з моменту поставки товару , шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.4 договору).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі у встановлений строк. Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

У зв'язку з тим, що відповідач-1 вчасно не розрахувався за отриманий товар, 24.04.2013 року позивачем надіслано на його адресу претензію №24/04/13 від 24.04.2013 року, в якій просив сплатити заборгованість у сумі 49 873,74 грн. у семиденний строк з моменту отримання цього листа. Разом з претензією відповідачу-1 для підписання було направлено оригінал акту звірки взаєморозрахунків на 22.04.2013 року, підписаного директором ТОВ «ПОЛАРІС-С» та засвідченого печаткою товариства.

Докази направлення претензії та акту звірки взаєморозрахунків на 22.04.2013 року наявні в матеріалах справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 зазначену претензію залишено без відповіді та реагування, оплату за поставлений товар здійснено не було, акт звірки взаєморозрахунків не підписано.

20.06.2013 року позивачем повторно направлено на адресу відповідача-1 претензію №24/04/13 від 24.04.2013 року разом з актом звірки взаєморозрахунків, проте оплата за отриманий товар не була здійснена.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що станом на час розгляду спору в суді сума боргу відповідача-1 перед позивачем за поставлений товар становить 49 873,74 грн.

При цьому, господарським судом встановлено, що 23.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛАРІС-С» (кредитор за договором поруки, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Жуковичем Володимиром Іллічем (поручитель за договором поруки, відповідач-2 у справі) було укладено договір поруки.

Згідно п. 1.1. договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» (надалі іменується боржник) згідно умов договору поставки №177/05/09 від 23 квітня 2009 року (надалі іменується основний договір). Розмір зобов'язань за даним договором становить 200,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки поручитель зобов'язується у разі порушення боржником обов'язку за основним договором самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк до 2 днів шляхом сплати грошових зобов'язань за основним договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України (п. 4.1. договору поруки).

За таких обставин позивач при зверненні з даним позовом до суду просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» 49 673,74 грн.(49 873,74 грн. - 200,00 грн.), а з Фізичної особи-підприємця Жуковича Володимира Ілліча - 200,00 грн. заборгованості.

Оскільки суду не надано доказів на підтвердження виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань у повному обсязі за договором щодо оплати отриманого товару, та враховуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» основного боргу підлягає задоволенню повністю, у сумі 49 673,74 грн.

В стягненні 200,00 грн. основного боргу з Фізичної особи-підприємця Жуковича Володимира Ілліча, суд припиняє провадження на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

У судовому засіданні 01.08.2013 року, суд розглянув заяву позивача про часткову відмову від позовних вимог №10/07/2013-1 від 10.07.2013 року (вх. №15155 від 11.07.2013 року), в якій позивач відмовився від позову в частині позовних вимог до відповідача-2 та просив припинити провадження у справі в цій частині.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Враховуючи, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову.

З огляду на викладене, господарський суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Жуковича Володимира Ілліча заборгованості в сумі 200,00 грн.

У зв'язку з простроченням Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» виконання грошового зобов'язання щодо оплати отриманого за договором товару, позивачем також заявлено до стягнення 96,27 грн. інфляційних втрат та 690,61 грн. 3% річних, що нараховані за період з 02.11.2012 року по 10.06.2013 року за кожною окремою видатковою накладною.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, є правомірними.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що вони є арифметично вірними.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» 96,27 грн. інфляційних втрат та 690,61 грн . 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі п. 7.2 договору просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» 3 290,53 грн. пені, нарахованої за період з 02.11.2012 року по 11.06.2013 року виходячи з суми заборгованості за кожною окремою видатковою накладною.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до п. 7.2. договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Беручи до уваги вимоги ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та укладеного між сторонами договору, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛАРІС-С» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» пені у розмірі 3 290,53 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 53 751,15 грн. , з яких стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» підлягають 49 673,74 грн. основного боргу, 690,61 грн. 3% річних, 96,27 грн. інфляційних втрат та 3 290,53 грн. пені.

Провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Жуковича Володимира Ілліча основного боргу в сумі 200,00 грн. господарський суд припиняє.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як роз'яснено у п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

З огляду на викладене та враховуючи обставини справи, судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРПОС».

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПОС» (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34629821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛАРІС-С» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 18, код ЄДРПОУ 35488369) 49 673 (сорок дев'ять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 74 коп. основного боргу, 690 (шістсот дев'яносто) грн. 61 коп. 3% річних, 96 (дев'яносто шість) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 3 290 (три тисячі двісті дев'яносто) грн. 53 коп. пені та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Жуковича Володимира Ілліча 200 (двісті) грн. 00 коп. основного боргу припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 08.08.2013 року