Рішення

від 06.08.2013 по справі 911/2572/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2013 р. Справа № 911/2572/13

за позовом приватного підприємства «Альянс Краси» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТоп» , с. Хотів Києво-Святошинського району,

про стягнення 57190,00 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: Гордієнко С.В., уповноважена, довіреність від 07.06.2013р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач - приватне підприємство «Альянс Краси», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 27.06.2013р. № 045 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТоп», с. Хотів Києво-Святошинського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 57190,00 грн. боргу за договором постачання № СП-27/08/12 від 27.08.2012р., з яких 53200,00 грн. сплаченого та неповернутого авансу та 3990,00 грн. пені, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов Договору постачання від 27.08.2012р. № СП-27/08/12 сплатив відповідачу аванс в сумі 53200,00 грн. за виготовлення та постачання товару - стелажів, однак відповідач свої господарські зобов'язання за договором не виконав, товар у визначений строк не поставив, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути аванс. Листом від 28.11.2012р. відповідач зобов'язався повернути аванс частинами до 28.01.2013р., однак кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку суму авансу та передбачену договором пеню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Позивач подав суду витребувані документи та докази, в усних поясненнях позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач в судові засіданні 16.07.2013р. та 06.08.2013р. свого представника не направив, вимоги суду, викладені в ухвалах від 02.07.2013р. та від 16.07.2013р. не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.

За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов приватного підприємства «Альянс Краси», м. Київ (далі по тексту - ПП «Альянс Краси»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТоп», с. Хотів Києво-Святошинського району (далі по тексту - ТОВ «УкрТоп»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 27.08.2012р. між ТОВ «УкрТоп» (постачальник) та ПП «Альянс Краси» (замовник) Договір постачання товарів № СП-27/08/12 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти і сплатити палетні стелажі українського виробництва. Відповідно до умов Договору:

- Загальний термін виготовлення продукції - 25 робочих днів з моменту одержання попередньої оплати в розмірі 70% від суми договору. Термін прийому продукції замовником не перевищте 3 днів з моменту повідомлення про готовність до прийому (розділ 2 Договору);

- Постачальник виготовляє продукцію, передає продукцію замовнику за актом приймання-передачі, доставляє продукцію з заводу до місця монтажу (п. 5.1 Договору);

- Замовник готує склад до прийому продукції, приймає та оплачує продукцію (п. 5.2 Договору);

- Загальна вартість договору становить 76000,00 грн., в тому числі ПДВ, з них 70% попередня оплата 53200,00 грн. протягом трьох днів з моменту підписання договору, залишок 30% в розмірі 22800,00 грн. після виготовлення та передачі товару замовнику (розділ 7 Договору);

- У випадку порушення термінів виконання замовником або постачальником, винною стороною виплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки ( пункт 8.1 Договору)

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 та пунктом 2 частини 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правовим змістом відносини сторін є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та поставки.

Згідно визначенням ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором. На виконання своїх зобов'язань за договором позивач (замовник) сплатив відповідачу (постачальнику) 53200,00 грн. передоплати, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія платіжного доручення від 28.08.2012р. № 12205.

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом розділів 2, 5, 7, 8 Договору відповідач, який отримав передбачену Договором передоплату, був зобов'язаний протягом 25 робочих днів, тобто до 02.10.2012р. виготовити обумовлену продукцію та повідомити про її готовність замовника. Замовник мав підготувати склад (на який постачальник мав доставити продукцію з заводу), та протягом 3-днів здійснити прийом продукції та її остаточну оплату (в разі не виявлення дефектів тощо). У випадку порушення термінів виконання зобов'язань як з боку замовника, так і з боку постачальника, Договором передбачена сплата винною стороною пені.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що відповідач, отримавши обумовлений договором аванс, свої зобов'язання за Договором не виконав та обумовлену договором продукцію замовнику не передав.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором суду не представив, доводи позивача не спростував.

Крім того, як вбачається з залученої до матеріалів справи копії комерційного листа від 28.11.2012р. № 28-к, відповідач визнав отримання від позивача авансу в сумі 53200.00 грн. та зобов'язався їх повернути, тобто зазначений лист підтверджує невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач 30.04.2013р. направляв відповідачу претензію №1, якою вимагав повернення суми передоплати 53200,00 грн. та сплати пені в сумі 3990,00 грн. (копія претензії з доказами направлення) залучена до матеріалів справи. Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на претензію або сплатив належні кошти.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача авансу в сумі 53200,00 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3990,00 грн. щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення суми попередньої оплати.

Однак, позивач просить суд стягнути з відповідача саме пеню, посилаючись на ч. 3 ст. 549 ЦК України та пункт 8.1 Договору, та нараховує пеню у відповідності до ст. 232 ЦК України за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 8.1 Договору, сторони передбачили, що у випадку порушення термінів виконання замовником або постачальником, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, оскільки строк передачі товару позивачу відповідачем в повному обсязі, тобто вартістю 76000,00 грн., настав 02.10.2012р., з 03.10.2012р. відбулось прострочення поставки товару і відповідно у позивача виникло право нараховувати пеню у визначеному законом та договором розмірі подвійної облікової ставки НБУ на всю суму прострочення, тобто на 76000,00 грн. протягом шести місяців, оскільки інший строк нарахування пені Договором не було передбачено.

Постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%. Отже виходячи з наступного розрахунку :

Сума простроченого зобов'язання, грн.Період простроченняКількість днів прострочення (частина 6 ст. 232 ГК України)Розмір облікової ставки НБУСума пені, грн. 76000,00 03.10.2012 - 03.04.2013р. 183 7,5% 5700,00 судом встановлено, що належна до стягнення з відповідача на користь позивача пеня становить 5700,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 3990,00 грн. пені і заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 3990,00 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТоп» на користь позивача - приватного підприємства «Альянс краси» заборгованості в сумі 57190,00 грн., в тому числі 53200,00 грн. основної заборгованості та 3990,00 грн. пені, та, відповідно до статті 49 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу витрат на сплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 11, 16, 179, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 547, 549, 610, 612, 614, 627, 628, 629, 693, 712, 837 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ст. 230, частинами 4. 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Альянс краси» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТОП» (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Феофанівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 31594009)

на користь приватного підприємства «Альянс Краси» (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28-А, код ЄДРПОУ 31240335)

53200,00 грн. (п'ятдесят три тисячі двісті гривень нуль копійок) основної заборгованості,

3990,00 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень нуль копійок) пені,

1 720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 08.08.2013р.