Рішення

від 06.08.2013 по справі 01-17/903/599/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2013 р. Справа № 01-17/903/599/13

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУ-інвест " (далі - ТОВ "БАУ-інвест", позивач)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна " (далі - ТОВ "Ліхтнер Бетон Україна", відповідач)

про стягнення в сумі 88 299 грн. 61 коп.

Представники:

від позивача: - Голуб В.А. (довіреність № 1 від 01 липня 2013 року);

від відповідача: - Морозова В.В. (довіреність № б/н від 01 жовтня 2011 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ТОВ "БАУ-інвест" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до відповідача - ТОВ "Ліхтнер Бетон Україна" про стягнення в сумі 88 299 грн. 61 коп. заборгованості згідно договору оренди № 2/11 від 10 березня 2011 року (далі - Договір), з яких 87 222 грн. 30 коп. - сума основного боргу та 1 077 грн. 31 коп. - 3 відсотки річних, також позивач просить суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 14 червня 2013 року передано позовні матеріали ТОВ "БАУ-інвест" на 45 арк. за підсудністю до господарського суду Рівненської області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору, позивач виконав взяті на себе зобов`язання та передав відповідачу в тимчасове платне володіння та користування об'єкти оренди, в свою чергу відповідач в порушення умов договору не виконав покладений на нього обов`язок по розрахунку за користування орендованим майном. Так, позивач покликаючись на статті 193, 173, 283 господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 509, 526, 530, 625, 759, 762, цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить суд задоволити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача вказані вище по тексту суми та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 червня 2013 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 липня 2013 року.

01 липня 2013 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, представник позивача подав письмове підтвердження в якому зазначив, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарські спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

01 липня 2013 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, представник позивача подав клопотання про долучення доказів в додатках до якого надав документи, які на думку останнього підтверджують викладені обставини у позовній заяві.

Ухвалою суду від 02 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 16 липня 2013 року.

16 липня 2013 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав клопотання, в додатках до якого надав копії банківських виписок по рахунку ТОВ "БАУ-інвест" за період з 11 квітня 2011 року до 13 травня 2013 року.

16 липня 2013 року у судовому засіданні оголошено перерву до 06 серпня 2013 року.

06 серпня 2013 року у судовому засіданні представники позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача не заперечив проти позовних вимог, а також визнав основну суму боргу в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2011 року між ТОВ "БАУ-інвест" (далі - орендодавець) та ТОВ "Ліхтнер Бетон Україна" було укладено Договір оренди № 2/11 (а.с. 11 - 20), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування об'єкти оренди.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Відповідно до пункту 1.2. договору об'єкт оренди включає в себе:

- земельна ділянка, яка помічена на плані земельної ділянки, яка додається до даного договору (додаток № 1) буквою А1 площею 8010, 00 м. кв., який далі по тексту йменується "земельна ділянка", і яка розташована в селі Велика Омеляна, Рівненського району, Рівненської області на вулиці Присадибній (п. 1.2.1. Договору);

- інженерні комунікації (сітка водопостачання і водовідведення), що знаходяться на ділянці або поруч з земельною ділянкою - передаються в користування, а також надається можливість підключення до мережі в трансформаторної підстанції (електроенергія) і прокладання комунікацій на земельній ділянці, яка межує з земельною ділянкою, яка передається в оренду (пункт 1.2.2. Договору);

- частина цегляної огорожі, яка розташована на зовнішній частині земельної ділянки орендодавця - передається в користування (пункт 1.2.3. договору).

Згідно з пунктом 1.3. договору земельна ділянка яка передається в суборенду знаходиться в користуванні орендодавця згідно Договору оренди від 05 жовтня 2007 року, який зареєстрований РФ ГП ЦДЗК 09 жовтня 2007 року № 040758300032.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що об'єкт оренди передається орендарю з ціллю будівництва і обслуговування пересувного ростворного бетонного вузла, а також здіснення продажу, ремонту, зберігання і обслуговування будівельних, пересувних і інших кранів і будівельної техніки, а також здійснення іншої господарської діяльності орендарем згідно статуту.

Об'єкт оренди передається в стані придатному для використання відповідно до цілей договору (пункт 1.5. Договору).

Відповідно до пункту 1.8. Договору об'єкт оренди вільний від обмежень і прав третіх сторін.

Матеріали справи містять, акт прийому-передачі майна до Договору оренди 2/11, який був складений 10 березня 2010 року (а.с. 62), відповідно до умов якого представник орендаря Н.С. Крейтор з однієї сторони та представник орендодавця В. Нойфельд, з іншої сторони, підписали цей акт про те, що на виконання умов Договору оренди № 2/11 від 10 березня 2011 року орендар прийняв, а орендодавець передав в оренду об'єкт - виробничу площадку, яка включає в себе зазначені в пунктах 1.2.1. - 1.2.3. об'єкти оренди. Стан предметів оренди задовільний. Майно (предмет оренди) передано повністю у відповідності з умовами договору оренди. Зауважень до кількості та якості предмета оренди немає. Момент передачі майна зафіксований вірно 10 березня 2011 року.

Зазначений акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Тобто, з матеріалів справи суд вбачає, що орендодавцем виконані обов'язки, покладені на нього згідно договору в повному обсязі, щодо передачі об'єктів оренди в задовільному стані без зауважень до кількості і якості предметів оренди.

Про належне виконання орендодавцем умов договору також свідчить і те, що в матеріалах справи відсутні будь які претензії, які б вказували на протилежне.

Згідно з пунктом 2.1. Договору розмір річної орендної плати узгоджений сторонами в сумі 187 377 грн. 00 коп. без ПДВ з яких 14 326 грн. 93 коп. плата за суборенду земельної ділянки, а 173 050 грн. 00 коп. плата за оренду інших об'єктів оренди і за забезпечення збереженості майна орендатора на об'єкті оренди.

Відповідно до пункту 2.3. Договору орендна плата підлягає сплаті щомісячно в розмірі 1/12 від розміру річної орендної плати - 156 14 грн. 75 без ПДВ якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Пунктом 2.5. Договору визначено наступне - орендодавець щомісячно здійснює нарахування орендної плати і витрат на водозабезпечення і каналізацію і виставляє рахунок орендодавцю не пізніше 01 числа місяця наступного за місяцем оренди.

Орендна плата сплачується щомісячно за кожен місяць оренди не пізніше 3 робочого дня місяця наступного за місяцем оренди шляхом безготівкового перерахунку орендодавця. (п. 2.6. договору).

В матеріалах справи містяться акти здачі-приймання робіт (надання послуг):

- № ОУ - 000031 від 30 квітня 2011 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000041 від 31 травня 2011 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000050 від 30 червня 2011 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000072 від 31 серпня 2011 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000082 від 30 вересня 2011 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000084 від 31 жовтня 2011 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000097 від 30 листопада 2011 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000103 від 30 грудня 2011 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000009 від 31 січня 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000017 від 29 лютого 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000024 від 31 березня 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000029 від 28 квітня 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000036 від 31 травня 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000045 від 30 червня 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000051 від 31 липня 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000061 від 31 серпня 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000067 від 30 вересня 2012 року 1 700 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000076 від 31 жовтня 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000082 від 30 листопада 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000091 від 31 грудня 2012 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000008 від 31 січня 2013 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000018 від 28 лютого 2013 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000024 від 31 березня 2013 року 18 737 грн. 70 коп.;

- № ОУ - 000034 від 30 квітня 2013 року 18 737 грн. 70 коп.;

Між позивачем та відповідачем було складено актів здачі-приймання (надання послуг) на загальну суму 413 929 грн. 40 коп., про те, всі вказані вище акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток (а.с. 22 - 45).

Вищенаведені документи свідчать про те, що орендарем виконані умови договору в повному обсязі, в свою чергу орендар не виконав покладені на нього обов'язки по розрахунку за об'єкти оренди в результаті чого за останнім утворилася заборгованість в розмірі 87 222 грн. 30 коп.

Також суд зазначає, що об'єкти оренди перебувають у строковому платному користуванні орендодавця на підставі договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2007 року укладеним між Рівненською районною державною адміністрацією та ТОВ "БАУ-інвест" (а.с. 55 - 56), від так вбачається, що за юридичною природою договір оренди № 2/11 належить до договорів суборенди, відповідно до яких наймач має право передавати об'єкт найму в користування інший особі (піднайм або суборенда) і така передача здійснюється на підставі договору піднайму (суборенди), за яким наймач набуває прав та обов'язків наймодавця, а піднаймач (суборендар) стає наймачем речі.

А відтак, відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Частиною 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

30 травня 2013 року між позивачем та відповідачем був складений акт звіряння взаєморозрахунків (а.с. 63) відповідно до якого, ТОВ "Ліхтнер Бетон Україна" підтвердив, що за ним рахується заборгованість перед ТОВ "БАУ-інвест".

Акт звірки взаємних розрахунків є формою фіксації певних юридично-значимих дій сторін за цим актом, без укладання письмової угоди. Зокрема, актом звірки оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості.

Акт звірки розрахунків, як зазначено в абзаці шостому Листа Міністерства фінансів України № 31053-2-4/4390 від 03 грудня 2001 року, може служити підставою перерахування коштів.

Враховуючи усе вище наведене та те, що відповідач визнає основну суму боргу в повному обсязі, про що свідчать матеріали справи, зокрема належним чином завірена копія листа № 638 від 17 травня 2013 року в якому ТОВ "Ліхтнер Бетон Україна" зазначило, що дійсно за ним утворилася заборгованість в розмірі 87 262 грн. 30 коп. (а.с. 64). Вказаний лист скріплений відтиском печатки товариства та підписаний її повноважною особою.

Також враховуючи надані позивачем належним чином завірені копії банківських виписок по рахунку ТОВ "БАУ-інвест" за період з 11 квітня 2011 року до 13 травня 2013 року (а.с. 76 - 98), та з усього зазначеного вище суд вбачає, що за відповідачем дійсно існує заборгованість, а так як, матеріали справи не містять доказів погашення основної суми боргу, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 87 222 грн. 30 коп.

Крім того, позивач покликаючись на ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 077 грн. 31 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розмір 3 проценти річних нарахованих позивачем, є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства України, позовна вимоги про стягнення з відповідача 1 077 грн. 31 коп. трьох процентів річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 765 грн. 99 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна" (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Конякіна, будинок 18 А, ідентифікаційний код 33680817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУ-ІНВЕСТ" (35360, Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Присадибна, будинок 9-Б, ідентифікаційний номер 34518554) 87 222 (вісімдесят сім тисяч двісті двадцять дві) грн. 30 коп. основного боргу, 1 077 (одну тисячу сімдесят сім) грн. 31 коп. три проценти річних та 1 765 (одну тисячу сімсот шістдесят п'ять) грн. 99 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1483 від 11 червня 2013 року.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "07" серпня 2013 року.

Суддя Торчинюк В.Г.