Рішення

від 06.08.2013 по справі 901/2309/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.2013 Справа № 901/2309/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморнадросервіс»

(вул. Князівська, 32, м. Одеса, 95029)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф»

(вул. Севастопольська, 45, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про стягнення 101 536.72 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача : Петренко Іван Георгійович, представник, довіреність б/н від 02.07.2013р., ТОВ «Чорноморнадросервіс»;

Від відповідача: Єгорова Інна Миколаївна, представник, довіреність № 01-46/3 від 03.01.2013, ТОВ «Інстутут «Шельф»;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморнадросервіс» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» та просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 101536.72 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 610, 611 Цивільного кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача суму заборгованості визнав, в стягнені штрафних санкцій та пені просив відмовити, з огляду на сплив строку позовної давності (а.с. 28-29).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

18 серпня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморнадросервіс» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» (замовник) було укладено договір № 20107 на виконання бурових робіт під інженерно - геологічні вишукування, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець виконує бурові роботи під інженерно - геологічні вишукування на Архангельській площі в Чорному морі, а замовник оплачує ці роботи за ціною, зазначеною в даному договорі (а.с. 10-14).

Склад робіт визначений технічним завданням (додаток 1), яке є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що виходячи із протоколу (додаток № 2) вартість робіт за даним договором складає 317 000.00 грн., в тому числі ПДВ - 52 833.33 грн..

Відповідно до пункту 3.2 договору для виконання мобілізаційних робіт, в тому числі пов'язаних із забезпеченням судна горюче - мастильними матеріалами, продуктами харчування, водою, оплатою портових зборів та витрат, пов'язаних з митною очисткою судових запасів замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс в рахунок оплати робіт в розмірі 200 000.00 грн., в тому числі ПДВ - 33 333.33 грн..

Згідно з пунктом 3.4 договору погашення виплаченого авансу здійснюється за згодою сторін шляхом зменшення виставленої до оплати суми в акті здачі - приймання виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.5 договору остаточний розрахунок між сторонами із заліком авансових платежів здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання акту здачі - приймання виконаних робіт за умови надання виконавцем рахунку.

Пунктом 4.1.7 договору у випадку порушення замовником строків перерахування грошових коштів виконавцю замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 5.1 договору).

01 жовтня 2010 року на виконання умов договору між сторонами був підписаний акт № 1 приймання - передачі виконаних робіт, згідно з яким ТОВ «Чорноморнадросервіс» передало, а ТОВ «Інститут «Шельф» прийняло роботу, загальна вартість яких склала 317 000.00 грн. (а.с. 17).

Так, з врахуванням раніш сплаченого відповідачем авансу в розмірі 200 000.00 грн., для остаточного розрахунку ТОВ «Інститут «Шельф» повинно було сплатити 117 000.00 грн..

01 жовтня 2010 року на виконання умов договору позивачем було надано ТОВ «Інститут «Шельф» податкову накладну на суму 117 000.00 грн..

Проте, відповідач оплатив виконані роботи частково на суму 33 400.00 грн., у зв'язку з чим за ним лишилась несплаченою заборгованість в сумі 83 600.00 грн..

Позивач претензіями від 23 червня 2011 року та від 02 квітня 2012 року вимагав від відповідача сплати заборгованості в повному обсязі, проте вони були залишені останнім поза увагою (а.с. 20, 22).

Вказане з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморнадросервіс» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договорами, які за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, в частині їх своєчасної та повної оплати, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було встановлено судом, 18 серпня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморнадросервіс» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» (замовник) було укладено договір № 20107 на виконання бурових робіт під інженерно - геологічні вишукування, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець виконує бурові роботи під інженерно - геологічні вишукування на Архангельській площі в Чорному морі, а замовник оплачує ці роботи за ціною, зазначеною в даному договорі (а.с. 10-14).

Позивач стверджує, що 01 жовтня 2010 року на виконання умов договору між сторонами був підписаний акт № 1 приймання - передачі виконаних робіт, згідно з яким ТОВ «Чорноморнадросервіс» передало, а ТОВ «Інститут «Шельф» прийняло роботу, загальна вартість якої склала 317 000.00 грн. (а.с. 17).

Дані обставини також не заперечувалися представником відповідача.

Пунктом 3.5 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок між сторонами із заліком авансових платежів здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання акту здачі - приймання виконаних робіт за умови надання виконавцем рахунку.

Так, з урахуванням раніш сплаченого відповідачем авансу в розмірі 200 000.00 грн., для остаточного розрахунку ТОВ «Інститут «Шельф» повинне було сплатити 117 000.00 грн..

01 жовтня 2010 року на виконання умов договору позивачем було надано ТОВ «Інститут «Шельф» податкову накладну на суму 117 000.00 грн..

Проте, відповідач оплатив виконані роботи частково на суму 33 400.00 грн., у зв'язку з чим за ним залишилась несплаченою заборгованість в сумі 83 600.00 грн..

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, під час розгляду даної справи відповідачем в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів повернення грошових коштів позивачу суду не надано.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань та визнання останнім зазначеної суми заборгованості за договором, суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» заборгованості в розмірі 83 600.00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 6 287.85 грн., нараховані на суму боргу за період з листопада 2010 року по травень 2013 року, та 3% річних в сумі 7199.19 грн., нараховані за період з 16 жовтня 2010 року по 19 червня 2013 року.

Суд вважає ці вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір інфляційних втрат та 3% річних за періоди, вказані у позові, розраховано правильно, складає 6 287.85 грн. та 7199.19 грн. відповідно, та саме в цих сумах підлягають стягненню з відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 4449.93 грн. за період з 16 жовтня 2010 року по 13 квітня 2011 року.

Пунктом 4.1.7 договору у випадку порушення замовником строків перерахування грошових коштів виконавцю замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося, у відзиві на позовну заяву, відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені (а.с. 28-29).

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач звернувся до суду із даною позовною заявою 11 липня 2013 року, згідно із відтиском печатки на конверті (а.с. 24), тобто через 2 роки та 9 місяців після того, як він дізнався про своє порушене право.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Представник позивача посилався на те, що позовна давність за вимогами про стягнення пені була перервана надсиланням претензій.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази їх отримання відповідачем. Крім того, в змісті претензій не зрозуміло, за який період була нарахована пеня.

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення 4449.93 грн. пені належить відмовити, з огляду на пропуск позивачем позовної давності на звернення до суду з даними вимогами.

Враховуючи вищевикладене та визнання відповідачем суми заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статі 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 08 серпня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» (вул. Севастопольська, 45, м. Сімферополь, АР Крим, 95000, р/р № 26000023003988 в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, ЄДРПОУ 04825950) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморнадросервіс» (вул. Князівська, 32, м. Одеса, 95029, р/р № 26007185031800 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 35930297) 83 600.00 грн. заборгованості, 6 287.85 грн. інфляційних втрат, 7 199.19 грн. - 3 % річних та 1941.99 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» 4449.93 грн. пені - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська