Рішення

від 30.07.2013 по справі 922/1902/13     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 922/1902/13 30.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПІНА АГРО»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «СП АГРОЕКСПОРТ»

про стягнення 491 420, 11 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача - Міханоша А.О. - представник за довіреністю від 10.07.2013

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 30.07.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 491 420, 11 грн., з яких, основний борг - 460 657, 38 грн., пеня - 24 370, 50 грн., 3% річних - 4 874, 20 грн. та інфляційні збитки - 1 518, 03 грн., за договором поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.06.2013, у відповідності до вимог ст. 15 та ст. 17 ГПК України, матеріали справи №922/1902/13 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, проведеного 26.06.2013, справу №922/1902/13 розподілено для розгляду судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 справу господарського суду Харківської області №922/1902/13 було прийнято суддею Станіком С.Р. до свого провадження, розгляд справи розпочато заново та призначено її до розгляду на 16.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 розгляд справи №922/1902/13 було відкладено до 30.07.2013.

30.07.2013 позивач через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав економічне обґрунтування відносно не оплати поставленої продукції та оплати штрафних санкцій, в якому повідомив, що сума боргу у відповідача перед позивачем станом на 29.07.2013 становить 536 070, 35 грн., з яких, основний борг - 460 657, 38 грн., пеня - 60 099, 22 грн., 3% річних - 12 143, 75 грн. та інфляційні збитки - 3 170, 00 грн.

В судовому засіданні 30.07.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012 було передано товар на суму 1 250 657, 38 грн., проте відповідач здійснив оплату отриманого товару - лише частково, в розмірі 790 000, 00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 460 657, 38 грн., згідно позовної заяви від 05.03.2013.

Крім того, позивач у відповідності до умов договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012 просить стягнути з відповідача пеню - 24 370, 50 грн., 3% річних - 4 874, 20 грн. та інфляційні збитки - 1 518, 03 грн., згідно позовної заяви від 05.03.2013.

Відповідач своїх представників в судові засідання 16.07.2013 та 30.07.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не виконав, письмовий відзив на позов з наданням доказів - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначеного у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №427105 від 12.06.2013, що подана до суду позивачем. Через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Також, в судовому засіданні 30.07.2013 судом було розглянуто, подане позивачем, економічне обґрунтування відносно не оплати поставленої продукції та оплати штрафних санкцій, в якому відповідач повідомив про збільшення розміру позовних вимог, з яких, основний борг - 460 657, 38 грн., пеня - 60 099, 22 грн., 3% річних - 12 143, 75 грн. та інфляційні збитки - 3 170, 00 грн.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Таким чином, пунктом 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 встановлено, якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК.

Згідно з п.п.4, 6 статті 63Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі а також не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Враховуючи вищенаведене, виходячи зі змісту, поданого позивачем, економічного обґрунтування відносно не оплати поставленої продукції та оплати штрафних санкцій, суд вищевказане економічне обґрунтування до розгляду не приймає, оскільки позивачем не було дотримано приписів статті 6 Закону України «Про судовий збір», що узгоджується з п.3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, а саме: не сплачено судовий збір в сумі 893, 01 грн., за збільшення розміру позовних вимог. Окрім того, суд зазначає про те, що позивач не обмежений у своїх процесуальних правах повторно подати позов в частині стягнення збільшених штрафних санкцій.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши оригінали документів на відповідність їм наявних у справі їх копій, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «СУПІНА АГРО», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «СП АГРОЕКСПОРТ», як покупцем, було укладено договір поставки №10/09/12-СА, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені договором строки товар (зерно), а покупець зобовязується прийняти та оплатити постачальнику вартість зерна (п.1.1.).

Умовами договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012, сторони погодили, що загальна вартість зерна складається із сукупної вартості всіх партій зерна, поставлених на підставі додаткових угод на поставку окремої партії зерна, які є невід'ємною частиною договору та мають пріоритет перед умовами договору у випадку розходжень між текстом договору і текстом відповідної додаткової угоди (п.2.1.); вартість (ціна) кожної окремої партії зерна і вартість (ціна) однієї тонни зерна погоджується сторонами в додатковій угоді (п.2.2.); кількість зерна в партії погоджується сторонами в додатковій угоді (п.3.1.); умови поставки окремої партії зерна погоджується сторонами в додатковій угоді (п.4.1.); строк поставки кожної партії зерна погоджується сторонами в додатковій угоді (п.4.2.); поставка постачальником зерна покупцю підтверджується накладною постачальника про відпуск товару (п.4.3.); датою поставки зерна вважається дата оформлення накладної на відпуск зерна (п.4.4.); право власності на зерно, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження зерна переходить від постачальника до покупця з дати поставки зерна (п.4.4. договору) (п.4.5.); покупець здійснює оплату шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника (п.6.1.); умови оплати кожної партії зерна погоджується сторонами в додаткових угодах (п.6.2.); у випадку прострочення покупцем виконання своїх грошових зобов'язань по договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (яка діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім того, у випадку прострочення покупцем виконання своїх грошових зобов'язань по договору, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п.7.2.).

Так сторонами було підписано та скріплено печатками юридичних осіб, додаткову угоду №1 від 10.09.2012 до договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012, відповідно до якої сторони погодили у відповідності до п.2.2. договору, сторони дійшли згоди про поставку постачальником покупцю слідкуючої партії зерна: номенклатура - ячмінь товарний; ціна за одиницю - 1 930, 00 грн.; кількість тонн +/- 10% по вибору постачальника - 680 тонн; вартість партії зерна (грн.) всього +/- 10% - 1 312 400, 00 грн. (п.1.); сторони домовились, що поставка партії зерна здійснюється постачальником на умовах: - 680 тонн - EXW - «Лозовський елеватор», Первомайський р-н., Харківська обл., с. Біляївка, відповідно до вимог міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2010», за виключенням застережень, прямо передбачених в договорі (п.2.); сторони погодили, що вага і якість зерна остаточно визначається в пункті відвантаження зерна на елеваторі (п.3.); відповідно до п.6.2. договору, покупець здійснює 100% оплату до 14 вересня 2012 року (включно) в українській гривні шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на підставі договору (п.4.); поставка партії зерна здійснюється до 14 вересня 2012 року (включно) при умові виконання покупцем зобов'язання по передоплаті (п.5.).

У відповідності до умов договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012 позивач надав відповідачу рахунок №38 від 11.09.2012 на оплату зерна в кількості 648 009 кг на суму 1 250 657, 38 грн.

Відповідно до видаткової накладної №119 від 11.09.2012 до договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012, яка підписана представниками позивача та відповідача і скріплена печатками юридичних осіб, позивачем 11.09.2012 було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень і заперечень товар в кількості 648 009 кг, на загальну суму 1 250 657, 38 грн.

Згідно з довіреністю №102 від 11.09.2012,типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192), видана ТОВ «СП АГРОЕКСПОРТ» на ім'я СтепанчукН.В., остання була уповноважена на отримання від ТОВ «СУПІНА АГРО» ячменю в кількості 650 кг.

Відповідно до трьохстороннього акту приймання-передачі №ЛОЗ00000029 від 11.09.2012, який підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками юридичних осіб, ТОВ «СУПІНА АГРО», як постачальник, передав, а ТОВ «СП АГРОЕКСПОРТ», як покупець, прийняв ячмінь (зерно) в кількості 648 009 кг. Слід зазначити, що акт приймання передачі підтверджує зерновий склад «Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозовський елеватор», складською квитанцією АФ-407827 за якою отримав від ТОВ «СУПІНА АГРО» товар на збереження.

Згідно з листом №185 від 21.09.2012, ТОВ «СУПІНА АГРО» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозовський елеватор» з проханням переоформити ячмінь (товар) в кількості 648 009 кг, який знаходиться у них на відповідальному збереженні, на ТОВ «СП АГРОЕКСПОРТ».

Згідно з карточкою по рахунку №361 ТОВ «СУПІНА АГРО» за період з 01.09.2012 по 14.012.2013, відповідач перерахував на користь відповідача 13.09.2012 грошові кошти в розмірі 700 000, 00 грн. та 28.09.2012 грошові кошти в розмірі 90 000, 00 грн., що загалом становить 790 000, 00 грн.

Згідно з претензією від 25.01.2013 щодо оплати поставленого товару та оплати штрафних санкцій, позивач звернувся до відповідача з пропозицією до 31.01.2013 добровільно сплатити існуючий борг за поставлений товар, згідно договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012, в сумі 460 657, 38 грн., пеню в сумі 24 370, 50 грн., 3% річних в сумі 4 874, 20 грн. а також інфляційні збитки в сумі 1 518, 03 грн. Також позивач зазначає, що у випадку відмови від виконання претензії в повному об'ємі, буде вимушений звернутися до Господарського суду. Направлення вищевказаної претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 29.01.2013 та квитанцією ХД УДППЗ «Укрпошти» №4820 від 29.01.2013.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором поставки 10/09/12-СА від 10.09.2012, передано на користь відповідача, а останнім прийнято товар на суму 1 250 657, 38 грн. Натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отримане обладнання в сумі 790 000, 00 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 460 657, 38 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальникзобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити занього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 статті 692Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем, як продавцем, на виконання умов договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012 та додаткової угоди №1 від 10.09.2012, було передано у власність відповідача зерно в кількості 648 009 кг на суму 1 250 657, 38 грн., що підтверджується видатковою накладною №119 від 11.09.2012, а відповідачем, як покупцем, прийнято зерно в кількості 648 009 кг на суму 1 250 657, 38 грн., без жодних зауважень та заперечень, що підтверджується трьохстороннім актом приймання-передачі №ЛОЗ00000029 від 11.09.2012, а також видатковою накладною №119 від 11.09.2012 на суму 1 250 657, 38 грн.

Проте, відповідач, як покупець, свій обов'язок, встановлений п.1.1. договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012, щодо 100% оплати товару переданого йому позивачем у власність- виконав лише частково, в сумі 790 000, 00 грн., з яких 700 000, 00 грн. сплатив 13.09.2012, тобто у визначений договором строк, а 90 000, 00 грн. сплатив 28.09.2012 з пропущенням строку до 14 вересня 2012 року (включно), який було узгоджено між сторонами у п.4. додаткової угоди №1 від 10.09.2012 до договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012, що підтверджується карточкою по рахунку №361 ТОВ «СУПІНА АГРО» за період з 01.09.2012 по 14.012.2013, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в розмірі 460 657, 38 грн., який станом на момент вирішення спору відповідачем не погашений. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо повної оплати поставленого йому позивачем товару за договором поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012 та додаткової угоди №1 від 10.09.2012 до договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012 - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012 та додаткової угоди №1 від 10.09.2012 до договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012 в розмірі 460 657, 38 грн., суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 460 657, 38 грн.

Крім того, позивач у відповідності до п.7.2. договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012 просить стягнути з відповідача пеню - 24 370, 50 грн., 3% річних - 4 874, 20 грн. та інфляційні збитки - 1 518, 03 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2. договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012, у випадку прострочення покупцем виконання своїх грошових зобов'язань по договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (яка діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім того, у випадку прострочення покупцем виконання своїх грошових зобов'язань по договору, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно ч.1. статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що при нарахуванні таких позивачем було допущено помилку в методиці розрахунку а також допущено помилку у визначенні періодів для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, що полягає у наступному.

Оскільки, п.4. додаткової угоди №1 від 10.09.2012 до договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012 встановлено, що покупець здійснює 100% оплату до 14 вересня 2012 року (включно) в українській гривні шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на підставі договору, то початком перебігу строку для нарахування штрафних санкцій є 15.09.2011, а не 14.09.2011, як заявлено позивачем у позовній заяві, у зв'язку з чим судом було проведено власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, за період з 15.09.2012 по 23.01.2013 (кінцева дата нарахування, самостійно визначена позивачем, і з якою суд погоджується).

Згідно розрахунку суду розмір пені становить 25 211, 52 грн., розмір 3% річних становить 5 056, 12 грн. та розмір інфляційних збитків становить 1 932, 63 грн., а також враховуючи те, що позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача, згідно договору поставки №10/09/12-СА від 10.09.2012, пеню - 24 370, 50 грн., 3% річних - 4 874, 20 грн. та інфляційні збитки - 1 518, 03 грн., суд не виходячи за межі позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків в сумах заявлених до стягнення, а саме: пеня - 24 370, 50 грн., 3% річних - 4 874, 20 грн. та інфляційні втрати - 1 518, 03 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: основний борг в сумі 460 657, 38 грн., пеня в сумі 24 370, 50 грн., 3% річних в сумі 4 874, 20 грн. та інфляційні збитки в сумі 1 518, 03 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП АГРОЕКСПОРТ» (ЄДРПОУ 36457897, індекс 03039, м. Київ, Голосіївський р-н., пров. Червоноармійський, буд. 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУПІНА АГРО» (ЄДРПОУ 34173581, індекс 64625, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Перемога, вул. Жовтнева, буд. 5) основний борг - 460 657(чотириста шістдесят тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 38 коп., пеню - 24 370 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят) грн. 50 коп., 3% річних - 4 874 (чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 20 коп., інфляційні втрати - 1 518 (одна тисяча п'ятсот вісімнадцять) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору - 9 828 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 40 коп.

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата підписання рішення - 05.08.2013