Рішення

від 30.07.2013 по справі 927/877/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів тел./факс: 774-462

просп.Миру,20 тел.:698-166

РІШЕННЯ

30 липня 2013 року Справа № 927/877/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

б-р. Т.Шевченко 18, м. Київ, 01030

В особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

пр-т Миру, 28, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Щорська районна державна адміністрація Чернігівської області,

вул. Леніна 19, м. Щорс, Щорський район, Чернігівська область, 15200

про стягнення 4830,70 грн.

Суддя Селівон А.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Шамрук С.П. - провідний юрисконсульт, дов. № 1033 від 20.12.12 р.

Від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" подано позов до Управління Щорської районної державної адміністрації про стягнення 8887,53 грн., а саме 8680,21 грн. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги, 128,67 грн. пені, 73,44 грн. відсотків річних та 5,21 грн. інфляційних нарахувань, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Ухвалою суду від 15.07.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.07.13 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов укладених між сторонами Типового Договору № 3 від 06.05.05 р. "Про надання послуг електрозв'язку та Договору № 65 від 22.04.08 р. "Про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг за період з 01.11.12 р. по 31.05.13 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 8680,21 грн.

Окрім цього позивач просить об'єднати позовні вимоги по Договору про надання телекомунікаційних послуг № 3 від 06.05.2005 р., Договору про надання послуг АДСЛ - підключення до мережі Інтернет № 65 від 22.04.2008 р.

До початку судового засідання 30.07.13 р. через канцелярію суду на виконання вимог ухвали суду від 15.07.13 р. позивачем подане письмове повідомлення № 11/14-1400-1 від 30.07.13 р. про відсутність в провадженні інших судів або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спір, спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яке судом долучено до матеріалів справи.

Також через канцелярію суду позивачем подана письмова заява № 11/14-1400-2 від 30.07.13 р., в якій позивач просить зменшити розмір позовних вимог в частині основного боргу на 4056,83 грн. та припинити провадження в частині стягнення пені в сумі 128,67 грн. в зв'язку зі сплатою 25.07.13 р. цих сум відповідачем. Отже, позивач просить стягнути з відповідача 4702,03 грн. боргу, а саме 4623,38 грн. основного боргу, 5,21 грн. інфляційних нарахувань за період з 21.12.12 р. по 10.07.13 р., 73,44 грн. відсотків річних за період з 21.12.12 р. по 10.07.13 р., крім того судові витрати в сумі 1720,50 грн. До заяви додано відповідні докази.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву позивача в частині зменшення позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Уповноважений представник відповідача в засідання господарського суду 30.07.13 р. не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 02796185.

До початку судового засідання через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву № 04-17/1780 від 26.07.13 р. з додатковими документами, які судом долучені до матеріалів справи.

В відзиві відповідач визнає основний борг по сплаті наданих телекомунікаційних послуг, але вважає, що борг виник не з його вини, оскільки відповідно до ст. 47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації " фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Оплата за послуги з газопостачання, енергоносії, водопостачання та послуги електрозв'язку здійснюється на підставі бюджетних асигнувань, які надходять з облдержадміністрації.

Кошти за послуги електрозв'язку за 2013 рік почали надходити тільки в червні місяці поточного року, що призвело до виникнення заборгованості.

До того ж Управлінням державної казначейської служби України в Щорському районі допускається несвоєчасна проплата платежів. Тільки 25 липня 2013 року були виконані 4 платіжні доручення на загальну суму 4212,47 грн., копії яких додані відповідачем до відзиву.

Крім того в зазначеному відзиві відповідач просить зменшити розмір стягнення з урахуванням часткового погашення боргу і не застосовувати штрафні санкції, оскільки заборгованість виникла не з вини відповідача.

Також до початку судового засідання через канцелярію суду відповідачем подано письмове клопотання № 04-17/1781 від 26.07.13 р., в якому просить розглянути справу без участі представника Щорської РДА.

Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.07.13 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру та клопотання про припинення провадження в частині стягнення пені.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника, беручи до уваги, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Подане представником позивача письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (протокол № 8 від 14.06.11 р.), Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Товариство) засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року №155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" у відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", що згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" № 8 від 14.06.2011р. перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком". Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком", відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та всього майна, прав та обов'язків дочірнього підприємства "Утел" відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає. що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06 травня 2005 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Цеху електрозв'язку № 15 та відповідачем укладений Типовий договір № 3 про надання послуг електрозв'язку (далі - Договір № 3).

Згідно п.1 Договору № 3 Підприємство зв'язку (Позивач) надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку № 2.

Відповідно до п.4.1. Договору № 3 послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

За умовами п.п.4.2.,4.3. Договору № 205 Споживач (Відповідач) сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою, безквитанційною системою оплати з поданням рахунків системою оплати. Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.

Згідно із п.4.5. Договору № 3 розрахунки за фактично отриманні в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отриманні в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Відповідно до п.4.6. Договору № 3 у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Відповідно до п.п.7.1.-7.2. Договору № 3, договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то Договір вважається дійсним на той же термін.

22 квітня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Щорського цеху електрозв'язку № 15 Чернігівського цеху електрозв'язку № 7 Чернігівської філії ВАТ "Укртелеком" та відповідачем укладений договір № 65 про надання послуги ADSL - підключення до мережі ІНТЕРНЕТ (далі - Договір № 65).

Згідно п.1.1. Договору № 65, Укртелеком (позивач) надає Споживачу (відповідачу) на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом включення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР- адреси, та інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування (далі - Послуга).

Відповідно до п.5.1. Договору № 65, розрахунок вартості Послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому і залежить від обраного Споживачем тарифного плану.

За умовами п.5.2. Договору № 65, Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату телекомунікаційних послуг. Нарахування вартості Послуги за цим Договором входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги.

Згідно п. 5.3. Договору № 65 Споживач проводить оплату за надану Послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітним. Оплата Послуги проводиться в грошовій одиниці України. Додатково нараховується податок на додану вартість у розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п.8.1.-8.2. Договору № 65, він набирає чинності з дня укладання Споживачем і діє протягом 1 року з дня укладання. Якщо одна із сторін не заявить письмово про припинення дії Договору за 30 днів до закінчення терміну його дії, то Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, на цих же самих умовах.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами про надання послуг, які підпадають під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України та норм Закону України "Про телекомунікації".

Згідно до ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або доданими доказами, отже суд дійшов висновку, що вимоги по Договорах № 3 від 06.05.2005 р. та № 65 від 22.04.2008 р. підлягають сумісному розгляду в одному провадження, оскільки спільною підставою є одні і ті самі сторони Договорів та спільні рахунки, які виставлялись відповідачу.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов вищезазначених Договорів за період з 01.11.12 р. по 31.05.13 р. позивачем надані відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 8680,21 грн., що підтверджується відповідними рахунками-актами за телекомунікаційні послуги за відповідний період № 7407150000001400.11.2012 від 30.11.12 р., № 7407150000001400.12.2012 від 31.12.12 р., № 7407150000001400.1.2013 від 31.01.13 р., № 7407150000001400.2.2013 від 28.02.13 р., № 7407150000001400.3.2013 від 31.03.13 р., № 7407150000001400.4.2013 від 30.04.13 р., № 7407150000001400.5.2013 від 31.05.13 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до п. 5.7 Договору № 65 Споживач має право опротестувати рахунок протягом 5 днів з моменту його отримання. Якщо протягом 5 робочих днів виставлений Укртелекомом рахунок не буде опротестований Споживачем, у порядку, встановленому п.5.7, він вважається прийнятим до сплати (п.5.8).

Відповідачем не надано суду доказів опротестування виставлених позивачем рахунків-актів за надані телекомунікаційні послуги за листопад 2012 - травень 2013 р., тому суд доходить висновку, що вказані рахунки - акти є такими, що підлягають оплаті.

Факт отримання та обсяг наданих позивачем телекомунікаційних послуг відповідачем не заперечувався.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню телекомунікаційних послуг, обумовлених Договорами № 3 та № 65, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, відповідач в обумовлений договорами строк оплату за надані послуги не здійснив, станом на день подання позову у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеними Договорами на загальну суму 8680,21 грн., яку позивач просив стягнути у позовній заяві.

У відповідності п.5.3 Договору № 81 Споживач проводить оплату за надані послуги щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця. Оплата послуг проводиться в грошовій одиниці України.

Згідно п. 4.5 Договору № 3 та п.72 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.12 р. у разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

Відповідно до умов п.4.2 Договору № 3 сторонами погоджена авансова безквитанційна з поданням рахунків система оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, в зв'язку з тим, що позивач на підставі п.4.5 Договору № 3 та п.5.2 Договору № 65 фактично виставляв в останній день звітного місяця єдиний рахунок за надані послуги за даними договорами, в якому зазначалась загальна вартість наданих послуг та термін оплати до 20 числа наступного за розрахунковим місяця, то розрахунок Споживачем фактично здійснювався за кредитно - авансовою системою оплати.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За висновками суду, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 8680,21 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умов Договорів, відповідач не виконав.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість за надані послуги складала 8680,21 грн.

З наданої представником позивача до початку судового засідання 30.07.13 р. письмової заяви № 11/14-1400-2 від 30.07.13 р. про зменшення позовних вимог та банківських виписок за 25.07.13 р. вбачається, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачена частина основного боргу за надані телекомунікаційні послуги в сумі 4056,83 грн. Таким чином станом на день прийняття рішення залишок основного боргу складає 4623,38 грн.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про проведення ним своєчасної оплати всього боргу, а також не надано будь-яких письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договорів № 3 та № 65 суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Згідно з частини першої ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договорами № 3 та № 65, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державного казначейства України.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє його від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування плати за надані телекомунікаційні послуги.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 3 та № 65 у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4623,38 грн. боргу за телекомунікаційні послуги, надані за вказаними договорами, підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.8 Договору № 3 та ч.2 ст.36 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.03 р. № 1280-IV у разі несплати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим) споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення оплати.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за надані телекомунікаційні послуги у терміни, визначені умовами Договорів, та на підставі п. 5.8. Договору № 3 позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 128,67 грн. за період з 21.12.12 р. по 10.07.13 р., яку він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки після подачі позивачем позову до суду та порушення провадження у справі ухвалою суду від 15.07.13 р. відповідачем погашена пеня в сумі 128,67 грн., що підтверджується випискою банку за 25.07.13 р., на момент розгляду справи предмет спору відсутній, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання позивача та припинення провадження у справі в цій частині.

Судом роз'яснено позивачу, що відповідно до ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за надані телекомунікаційні послуги у терміни, визначені умовами Договорів № 3 та № 65 позивачем відповідно до наданого розрахунку нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у розмірі 73,44 грн. за період з 21.12.12 р. по 10.07.13р., та 5,21 грн. інфляційних нарахувань за період з 21.12.12 р. по 10.07.13 р., які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За результатами перевірки, здійсненою за допомогою системи "ЛІГА", нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань судом встановлено наступне.

Згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права " сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Розмір відсотків річних за несвоєчасну оплату послуг, наданих за вказаними Договорами № 3 та № 65, перерахований судом у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 21.12.12 р. по 10.07.13 р. становить 81,48 грн., а отже є більшими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог в частині нарахування відсотків річних, тому позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних за несвоєчасну оплату послуг, наданих за Договорами № 3 та № 65, підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем - 73,44 грн. відсотків річних.

Розмір інфляційних нарахувань за січень 2013р. по червень 2013 р. є меншим ніж заявлено у позивача і становить 5,05 грн. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань позивачем невірно визначені індекси інфляції відповідно до місяців прострочення та інфляційні нарахування здійснені за інші місяці, ніж ті, які необхідно враховувати в залежності від дати виникнення заборгованості.

Оскільки розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом за січень 2013 р. - червень 2013 р., становить 5,05 грн. і є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 5,05 грн.

При цьому суд зазначає, що заявлене відповідачем клопотання про незастосування до нього штрафних санкцій не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

У відповідності до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд зазначає, що штрафними санкціями, які були первісно заявлені до стягнення з відповідача у розумінні норм Цивільного та Господарського кодексів, є тільки пеня у розмірі 128,67 грн., яка станом на день прийняття рішення судом відповідачем погашена в повному обсязі. Інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а отже до них не можуть бути застосовані наведені вище норми щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Наведений висновок підтверджується викладеним у п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1623/2011.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням припинення провадження у справі в частині стягнення 128,67 грн. пені.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 49, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Щорської районної державної адміністрації (15200, Чернігівська область, м. Щорс, вул. Леніна, 19, код ЄДРПОУ 04061694, р/р 35213001000247 ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 353592) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, б-р Т. Шевченка, 18) в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 28, код ЄДРПОУ 01189425, р/р 26006413 в ЧОД АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 353348) 4623,38 грн. боргу, 73,44 грн. відсотків річних, 5,05 грн. інфляційних нарахувань та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення 128,67 грн. припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 05 серпня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон