Ухвала

від 08.07.2013 по справі к/9991/37551/11-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К/9991/37551/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р.

у справі №2а-5657/09/2170

за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні

до Приватного підприємства «МІК»

про визнання недійсними установчих документів і скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «МІК» (далі - відповідач) про визнання недійсними установчих документів і скасування державної реєстрації.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р., позов задоволено частково, припинено відповідача як юридичну особу, у решті позову закрито провадження у справі.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Херсонської міської ради 11.01.2002 р. код ЄДРПОУ 31848424, засновником та власником підприємства значиться ОСОБА_4, підприємство є платником податків та знаходиться на обліку у ДПІ у м. Херсоні.

Як вбачається з позовної заяви, податковим органом було встановлено, що в податкових деклараціях підприємства задекларовано відсутність господарської діяльності, у зв'язку з чим, на думку позивача, реєстрація підприємства та його діяльності відбулась з порушенням діючого законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які закрили провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів відповідача з моменту реєстрації, та визнання недійсними первинних та фінансово-господарських документів.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством, якими є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Наполягаючи, в обґрунтування касаційної скарги, на наявності підстав для визнання недійсними установчих та реєстраційних документів, визнання недійсними первинних та фінансово-господарських документів через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, позивач не врахував, що за змістом п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, а частиною 2 статті 110 ЦК України обумовлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Таким чином, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з підстав визнання недійсними установчих, реєстраційних, первинних та фінансово-господарських документів через порушення закону допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Як встановлено п.4 ч.1 ст.17 КАС України , державні органи можуть звертатися до адміністративних судів з позовними вимогами лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 КАС України також передбачено, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

При цьому п. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

У свою чергу, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» , а також іншими законодавчими актами, не передбачено право органів державної податкової служби на звернення із позовами про визнання недійсними установчих, реєстраційних та фінансово-господарських документів через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути з будь-яких підстав.

При розгляді вимог позивача про визнання недійсними установчих документів відповідача слід виходити з того, що такі вимоги не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу приписів ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно до яких установчі документи суб'єкта господарювання підлягають правовій оцінці лише з іншими вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством такої юридичної особи.

Тобто, вказані вимоги не є самостійними, оскільки визнання зазначених документів нечинними законом не вимагається. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відтак, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що вимоги податкового органу про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів, визнання недійсними первинних та фінансово-господарських документів не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У той же час, суд касаційної інстанції вважає цілком правомірними висновки судових інстанцій стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині припинення юридичної особи відповідача зважаючи на те, що у ході розгляду справи було встановлено, що остання звітність до податкового органа була подана підприємством ще у 2005 році, тобто тоді як неподання протягом року податкової звітності відповідно до. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» може бути підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.06.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р. у справі №2а-5657/09/2170 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.