Ухвала

від 08.08.2013 по справі 907/805/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Адреса: 88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а тел.: 61-72-21

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

08.08.2013 Справа № 907/805/13

Суддя господарського суду Кривка В.П.

Розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Соло", с. Клячаново, Мукачівський район

до Фірми „P.N.ALPHA", 81505 Gdynia, Polen

про зобов'язання виконати умови контракту № 01/2013 від 28.01.2013, а саме поставити товар,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Соло", с. Клячаново, Мукачівський район звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Фірми „P.N.ALPHA", 81505 Gdynia, Polen про зобов'язання виконати умови контракту № 01/2013 від 28.01.2013, а саме поставити товар. Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем - Фірмою „P.N.ALPHA", (місцезнаходження 81505 Gdynia, Polen) своїх зобов'язань за узгодженим ним Контрактом № 01/2013 від 28.01.2013 року щодо здійснення ним поставки лінії для виробництва бруківки марки Schlosser, яка знаходиться на території Польщі.

У прийнятті даної позовної заяви б/н від 01.08.2013 року слід відмовити, з огляду на наступне.

Стаття 124 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. При цьому у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої ч. 3 ст. 4 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 N 04-5/608 „Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Стаття 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначає поняття "зовнішньоекономічна діяльність" як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами і "зовнішньоекономічний договір (контракт)" як матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватно - правових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору, Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III (ст.ст. 12-17) Господарського процесуального кодексу України (Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04- 5/608 від 31.05.2002р.).

Пунктом 5 вказаного роз'яснення встановлено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Таке ж положення містить Закон України „Про міжнародний комерційний арбітраж", відповідно до ст. 20 якого сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. Відповідно до частини першої статті 7 цього Закону арбітражною є угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні, яка укладається у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Аналогічні правові позиції зазначено ч. 3 ст. 33 Двосторонньої угоди "ДОГОВІР між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах" від 24.05.1993 рок, (ратифіковано 04.02.1994 року).

За змістом статей 4 1 , 12 - 17, 123 ГПК для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

Обираючи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та статті 16 ГПК щодо виключної компетенції господарських судів України. Отже, у разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарський суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК. З цієї ж підстави господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо у пророгаційній угоді сторонами неправильно викладено назву суду або зазначено суд, існування якого не передбачено законодавством про судоустрій України.

В даному випадку, як вбачається з п. 9.1 укладеного між сторонами Контракту, на який заявник покликається як на підставу своїх вимог, сторони чітко обумовили, що у випадку, якщо сторони не зможуть прийти до згоди, усі спори і розбіжності які можуть виникнути по невиконанню або неналежному виконанню сторонами цього Контракту своїх зобов'язань, підлягають розгляду у Міжнародному комерційному Арбітражному суді при Торгово - промисловій Палаті України.

Відповідно до пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. N 01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" наявність такої угоди унеможливлює вирішення спору у господарському суді, оскільки сторони домовилися про вирішення спору іншим органом.

У разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарський суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК (позиція викладена у Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. N 04-5/608 „Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій").

Відповідно до пункту 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

За таких обставин, враховуючи наведене, у прийнятті даної позовної заяви слід відмовити, на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України. Аналогічні правові позиції викладено і в постановах Львівського апеляційного господарського суду №5015/7001/11 від 21.02.2012 року, №907/734/13 від 06.08.2013 року.

Керуючись ст. 4, п. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УХВАЛИВ:

1. В прийнятті позовної заяви відмовити.

2. Позовну заяву б/н від 01.08.2013 року на 3 аркушах і додані до неї документи на 17 аркушах повернути заявнику.

3. Згідно п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року №01-061175/2011 та ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачений судовий збір платіжним дорученням № 126 від 01.08.2013 року на суму 1 147 грн. повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Соло", с. Клячаново, Мукачівський район, вул. Мукачівська, 131 (код ЄДРПОУ 13584586).

Суддя В.Кривка