Рішення

від 28.03.2013 по справі 812/10210/12

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 812/10210/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2013 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Боровікової А.І.

при секретарі Чорнуха О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Коммунальник-10» до ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 29012р. позивач ЖБК-10 «Комунальник» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що відповідачі зареєстровані та мешкають у квартирі АДРЕСА_1. Зазначена квартира розташована у будинку, який знаходиться на балансі ЖБК «Комунальник-10». Позивач надає Відповідачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території та комунальні послуги - опалення, гаряче та холодне водопостачання і водовідведення, вивіз побутового сміття.

Позивач у період з 01.04.09 року по 01.11.12 року надав Відповідачам послуги на загальну суму 2926 грн. 83 коп. (копія особистого рахунку додається), яка станом на 19.11.12 року Відповідачами не сплачена.

Згідно п.п. 7 і 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 (в редакції від 24.01.2006 р), встановлено обов'язок своєчасно вносити оплату за комунальні та інші послуги. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 64, ст. 67, ст. 68 ЖК України наймач і повнолітні члени його сім'ї зобов'язані своєчасно (щомісяця) вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги і несуть солідарну відповідальність за невиконання цих зобов'язань. 24.09.2012 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя видавались два судових накази про стягнення з Відповідачів заборгованості (справи 812/9216/12, 812/9215/12) на суму 3160,59 грн., та 1593,70 грн. 08.11.2012 р. ухвалами цього ж суду обидва накази скасовано в зв'язку з заявами Відповідачів про невизнання сум заборгованості, яка ними на теперішній час частково погашена.

Скасування судових наказів дає підстави Позивачу звернутися до суду про стягнення суми заборгованості в позовному провадженні.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Комунальник-10» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 2926 грн. 83 коп. та судові витрати., Запоріжжя, Чумаченка, 25-а (розрахунковий рахунок 260083010731 в ЗОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 313957, ЄДРПОУ 20519559) судовий збір.

У судовому засіданні представники позивача Воробйов К.І. та Щур О.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просять суд задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, суду пояснила, що позовні вимоги є безпідставними, незаконними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування позову, а саме, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги. При цьому, між стронами, зокрема власником та користувачами квартири та Позивачем відсутні будь-які договірні відносини, тому вимоги Позивача безпідставні, оскільки, письмовий договір про надання комунальних, чи будь-яких інших послуг між стронами не укладався. У квартирі де мешкають відповідачі, встановлені індивідуальний водяний лічильник та електричний лічильник, за показниками яких відповідачами справно проводиться сплата за спожиті послуги на рахунок ЖБК «Комунальник-10». Далі представник відповідача зазначила, що позивач ЖБК «Комунальник-10» не надає безпосередньо послуг з водопостачання та опалення, тому, у випадку стягнення з Відповідачів заборгованості за оплату таких послуг він є неналежним позивачем.

Крім того, згідно п. 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 (надалі - Правила), у квартирах установлення засобів обліку води і теплової енергії проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Відповідно до п. 10 Правил: Оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Також, зазначив представник відповідача, позивач не надав суду будь - які підтвердження виконання технічного обслуговування ЖБК «Комунальник - 10» прилеглої до житлового будинку території, документи, які б підтверджували здійснений ремонт ліфта, а саме: акт виконаних робіт. З наданого Позивачем розрахунку вбачається, вважає представник відповідача, що власник та користувачі квартири повинні сплачувати не тільки плату за користуванням холодною, гарячою водою та опаленням (за якими відповідачами здійснюється оплата по показникам відповідних лічильників), а ще й повинні сплачувати абонементну плату за користування такими послугами. Але, з чого складаються такі витрати (абонентна плата) позивач доказів суду не надав.

Таким чином, вважає представник відповідача, позивач не надав належних доказів до суду на підтвердження позовних вимог, а саме несплати відповідачами належних платежів по житлово-комунальним послугам та квартирній платі, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, при цьому, оскільки заборгованість, на думку позивача, з боку відповідачів виникла за період з квітня 2009 року по жовтень 2012 року, представник звернув увагу суду на встановлений нормами ЦК України загальний строк позовної давності, який складає три роки.

Відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав повністю з підстав, викладених представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, тому суд, керуючись ст. 169 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача ОСОБА_3

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно ст. 151 ЖК України, громадяни, які які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов"язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Відповідно ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється за рахунок коштів власників згідно діючих Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковими територіями.

Згідно п.1,5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ №572 від 08.10.1992р. (в редакції постанови КМУ №45 від 24.01.2006р.), власник квартири зобов'язаний, зокрема укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором.

Судом встановлено:

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані та мешкають у квартирі АДРЕСА_1.

Зазначена квартира розташована у будинку, який знаходиться на балансі ЖБК «Комунальник-10».

Позивач надає Відповідачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території та комунальні послуги - опалення, гаряче та холодне водопостачання і водовідведення, вивіз побутового сміття, що підтверджується наданими позивачем у судовому засіданні договорами ЖБК „Комунальник-10" на користування електричною енергією, договорів на вивіз сміття, на холодне водопостачання, на теплопостачання, обслуговування ліфтів.

Позивач у період з 01.04.09 року по 01.11.12 року надав Відповідачам послуги на загальну суму 2926 грн. 83 коп. (копія особистого рахунку додається), яка станом на 19.11.12 року Відповідачами не сплачена.

Як вбачається із пояснень представників позивача, в період з 01.04.2009 року по 01.11.2012р. відповідачам надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території, вивозу сміття, холодного та гарячого водопостачання.

За надання вказаних послуг позивачем у відповідності до ч.2 ст. 162 ЖК України нараховувалася плата за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачів за період з 01.04.2009р. по 01.11.2012р. (виписки з особового рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_1) відповідачами оплата комунальних послуг здійснювалась не в повному об'ємі, внаслідок чого уторилася заборгованість в сумі 2926 грн. 83 коп. (а.с.4)

Заперечуючи проти позову про стягнення заборгованості за комунальні послуги, відповідачі посилаються на відсутність у них договору з цього питання як на підставу несплати ними вказаних послуг, а також на сам факт ненадання цих послуг позивачем й відсутності у позивача договорів з виконавцями цих послуг. Відповідачі також вважають незаконною абонентну плату, яка нарахована на їх думку безпідставно разом с платою за теплопостачання. Плату за користування ліфтом відповідачі не бажають сплачувати в зв'язку з тим, що мешкають на другому поверсі дев'ятиповерхового будинку і ліфтом не користуються.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Рішенням загальних зборів ЖБК «Комунальник-10» від 21.01.10 та 26.01.11 р. затверджені перелік послуг і нормативний тариф з утримання будинку та прибудинкової території у будинку ЖБК.

На підтвердження своїх вимог позивач надав докази надання відповідачам за місцем їх проживання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та витрат на здійснення цих послуг, які відображені в договорах на користування електричною енергією, договорів на вивіз сміття, на холодне водопостачання, на теплопостачання, обслуговування ліфтів.

Таким чином, позивачем надавалися комунальні послуги відповідачам, за які вони сплачували частково, внаслідок чого утворилася заборгованість. Належних та допустимих доказів про те, що відповідачі у порядку встановленому «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»(далі-Правилами), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відмовлялися від отримання послуг з централізованого опалення, гарячого, холодного водопостачання, або позивач надавав відповідачам неякісні комунальні послуги, відповідачами суду не надано.

Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду будівельно-житлових кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 24 червня 2004 р. «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною і гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частиною 3 статті 16 вказаного Закону визначено принцип безперебійного надання споживачу комунальних послуг. Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених 21 липня 2005 року Постановою Кабінету Міністрів України № 630, плата за надані послуги вноситься щомісячно.

Доводи відповідачів про відсутність між ними та позивачем договору про надання послуг, а отже відсутність правових підстав для задоволення позову є такими, що не відповідають обставинам справи, встановленим судом.

Дійсно, за вимогами ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послугу надаються виключно на підставі Договору, але статтею 20 цього Закону передбачений саме обов'язок споживача укласти договір на отримання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають не лише з підстав, передбачених законодавством, але й з дій громадян, а тому відсутність Договору про надання житлово-комунальних послуг не змінює правовідносин сторін і не звільняє відповідача від сплати отриманих послуг.

Отже, вважає суд, відсутність між позивачем та відповідачами письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання не може бути підставою для відмови у позові, оскільки вказані послуги фактично були надані, проте відповідач за них заплатив частково.

Твердження відповідачів про необґрунтоване нарахування позивачем абонентної плати, є безпідставними через неправильне сприйняття відповідачами положення про двоставковий тариф. Двоставковий тариф введено у дію на підставі постанови Кабінету міністрів України від 10 червня 2006 року № 995 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (зі змінами від 24 жовтня 2007 року). Застосування двоставковий тарифу передбачено п. 9 і п.39 вищезазначеного Порядку. До внесення змін до Порядку теплопостачальним підприємствам дозволялось застосовувати двоставкові або сезонні тарифи.

Розрахунок двоставкового тарифу провадиться згідно «Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію і гарячу воду», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житловій політиці України від 08 вересня 2000 року № 191, згідно яких двоставковий тариф - це тариф на послугу теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження і вартості одиниці спожитої теплової енергії. Двоставковий тариф-це єдиний тариф, який передбачає оплату за отримане тепло за фактом витрат на його вироблення і транспортування, зменшує платіжне навантаження, розподіляючи оплату протягом всього року. Сума до оплати за послуги централізованого опалення нараховується не однією сумою, як раніше, а двома, тобто по двох ставках. Перша ставка - умовно-постійні витрати теплопостачальної організації (абонплата) нараховується щомісячно протягом року, незалежно від об'ємів вжитку тепла. Ця величина є постійною і не залежить від температури повніше нього повітря. У ній враховані витрати на матеріали, зміст технологічного устаткування, обслуговування, ремонт, оплата праці персоналу з врахуванням обов'язкових відрахувань - ці витрати не залежать від кількості спожитої теплової енергії взимку. Друга ставка - умовно-змінні витрати: витрати на придбання природного газу і електроенергії, необхідні для вироблення теплової енергії. Ця частина витрат нараховується додатково лише в опальний сезон за фактично спожите тепло і залежить від температури зовнішнього повітря. При сплаті лише однієї частини тарифу неможливо отримати тепло в квартирі, оскільки друга частина тарифу забезпечує вироблення і транспортування теплової енергії.

Рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.07.2008 року, № 31 від 30.01.2009 року, № 192 від 28.04.2010, та № 39 від 31.01.2011 року затверджено тарифи на постачання теплової енергії та опалення, копія яких містяться в матеріалах справи, вони були опубліковані в засобах масової інформації та є обов'язковими для виконання, як для теплопостачальної організації, так і для споживачів, згідно яких плата за приєднане теплове навантаження застосовується за 1 кв.м. опалювальної площі у місяць протягом року.

Таким чином, абонентська плата нараховувалась споживачу в між опалювальний сезон і є частиною єдиного тарифу.

Відповідачі помилково вважають, що до тарифу на обслуговування будинку включено плату за користування ліфтом.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включають між іншим плату за утримання ліфтів.

Згідно п. 2 ст. 382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Таким чином відповідачі повинні приймати участь в утриманні загального майна будинку (в т.ч. ліфтів), незалежно від того реалізують вони своє право на користування цим майном чи ні.

Що стосується застосування строку позовної давності, суд вважає, що пропуску позивачем строку позовної давності не має місця з боку позивача, оскільки відповідачі за час утворення заборгованості починаючи з 01.04.2010р. періодично сплачували платежі, понад щомісячних сум, що відноситься до погашення сум боргу за минулий період, а саме:

квітень 2010 р.: нараховано 252,32 грн., сплачено: 843,00 грн.,

червень 2011 р.: нараховано 286,15 грн., сплачено: 498,00 грн.,

липень 2012 р.: нараховано 291,72 грн., сплачено: 1296,00 грн.,

жовтень 2012 р.: нараховано 252,32 грн., сплачено: 1400,00 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Дослідивши вищезазначені докази, суд приходить до висновку, що позивачем надавалися комунальні послуги відповідачам, за які вони сплачували частково, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01.04.2009р. по 01.11.2012р. у сумі 2926 грн. 83 коп., яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача у повному обсязі.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягненню на користь позивача з відповідачів у солідарному порядку підлягають судові витрати у сумі 214 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.151, 162, 179 ЖК України, «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, ст.ст. 1,16,19,20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ №572 від 08.10.1992р. (в редакції постанови КМУ № 45 від 24.01.2006р.), ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Житлово-будівельного кооперативу «Коммунальник-10» заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 2926 грн. 83 коп., судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп., а усього стягнути у сумі 3141 грн. 43 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.І. Боровікова