Рішення

від 08.08.2013 по справі 484/1524/13-ц

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/1524/13-цр.

Провадження № 2/484/700/13р .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 р.

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді- Мельничук О.В.

при секретарі - Голубковій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя , -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2013 року позивачка звернулась з позовом, який уточнила в судовому засіданні, та просила розподілити спільне майно подружжя, виділивши у власність їй та відповідачу по 50% корпоративних прав - статутного капіталу Приватного підприємства «Геліос-Л» ЄДРПОУ 33861390; по 1\2 частини земельної ділянки кадастровий № 4825486301:03:019:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та по 1\2 частини земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а також стягнути з відповідача на її користь 40000 грн. як 50% вартості майна ( прибутку ) Приватного підприємства «Геліос-Л» ЄДРПОУ 33861390, також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 25.04.2004 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області яке вступило в законну силу 16.07.2012 року. На утриманні позивачки лишились двоє неповнолітніх дітей. 23.07.2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя і рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.11.2012 року її позовні вимоги були задоволені частково, а 12.02.2013 року рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області вказане рішення суду в частині поділу майна подружжя було скасовано та винесено нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, на 1\2 частину квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3, легковий автомобіль та інше побутове рухоме майно, а також стягнуто з ОСОБА_2 63290 грн. грошової компенсації за різницю від рівності часток в спільному майні подружжя. Однак, в ході судового засідання ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 є єдиним засновником (власником 100% статутного фонду) Приватного підприємства «Геліос-Л», а також що загальна сума доходу вказаного підприємства за 9 місяців 2012 року складає 124700 грн., що за 7 місяців становить 80000 грн. Позивачка вважає, що має право на половину статутного фонду та доходу Приватного підприємства «Геліос-Л».

Крім того, так як рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12.02.2013 року за нею визнано право власності на 1\2 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, то просить визнати за нею право власності і на 1\2 частину земельної ділянки за тією ж адресою, так як відповідач її набув відповідно договору купівлі-продажу від 08.05.2010 року разом із житловим будинком. Також за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0875 га за адресою: АДРЕСА_2 і оскільки вона приватизована відповідачем до 17.05.2012 року ( зміни до ст. 57 СК України), та під час перебування у шлюбі, то вона має право на 1\2 частку її.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явились.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні уточнений позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Копією рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.07.2012 року ( а.с.19) підтверджено розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був зареєстрований 25.04.2004 року.

Копіями рішень Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.11.2012 року ( а.с.15-17) та колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 12.02.2013 року ( а.с.11-14) було вирішено питання про поділ майна подружжя, в тому числі за позивачкою визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст. 61 ч.ч.1,2 СК України передбачають, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту і об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно ст. 70 ч.1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Ст. 60 ч.1 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 21.01.2013 року ( а.с.6) підтверджено, що Приватне підприємство «Геліос-Л» зареєстровано 20.10.2005 року і його засновником являється ОСОБА_2, розмір статутного фонду 3000 грн.

Копіями договору дарування прав засновника приватного підприємства від 20.09.2011 року ( а.с.38) та нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 державному реєстратору виконкому Первомайської міської ради від 21.09.2011 року ( а.с.39) суд знаходить підтвердженим те, що ОСОБА_3 припинив свою участь в якості засновника Приватного підприємства «Геліос-Л» та відступив належний йому статутний фонд цього підприємства з передачею всіх прав засновника ОСОБА_2 на безоплатній основі, тобто подарував, так як ст. 717 ч.1 ЦК України передбачає, що за договором дарування одна сторона передає, або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні безоплатно майно у власність, а ст. 718 ч.2 ЦК України передбачає, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє, або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Ст. 719 ч.3 ЦК України передбачає, що договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

Ст. 205 ч.1 ЦК України передбачає, що правочин може учинятись усно, або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, а ст. 209 ч.1 ЦК України передбачає, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Із ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» також видно, що передача прав засновника приватного підприємства не потребує нотаріального посвідчення.

В зв'язку з викладеним суд знаходить, що корпоративні права та статутний капітал Приватного підприємства «Геліос-Л» являється особистою приватною власністю ОСОБА_2, згідно ст. 57 ч.1 п.2 СК України, яка передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним, за час шлюбу, але на підставі договору дарування. Це ж випливає і з рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 року № 17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням Приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, в останньому абзаці мотивувальної частини якого вказано, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об'єктом їх спільної сумісної власності.

В зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею власності на 50% корпоративних прав - статутного капіталу Приватного підприємства «Геліос-Л» необхідно відмовити.

В зв'язку з тим, що ст. 58 СК України передбачає, що якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід, або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів), то суд знаходить, що відповідно необхідно відмовити і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь з ОСОБА_2 40000 грн. як 50% вартості майна (прибутку) Приватного підприємства «Геліос-Л».

Суд також знаходить необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1\2 частину земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 враховуючи, що витягом рішення 55 сесії 5 скликання Первомайської міської ради ( а.с.93) від 25.11.2008 року №4 «Про приватизацію та передачу в користування земельних ділянок громадянам» підтверджено те, що ОСОБА_2 став власником земельної ділянки площею 0,0875 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 шляхом приватизації, так як інших доказів відповідно до вимог ст. 60 ч.1 ЦПК України суду не надано. Також в листі Верховного Суду України від 29.10.2008 року № 19-3767/0/8-08 ( а.с.84-86) вказано, що земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя. Ця ж позиція в послідуючому підтверджена внесеннями змін до ст. 57 ч.1 СК України шляхом доповнення пунктом 5, згідно із Законом України № 4766-VІ (4766-17) від 17.05.2012 року, який передбачає, що земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Із копії договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу ОСОБА_4 08.05.2010 року ( а.с.64) видно, що ОСОБА_2 придбав житловий будинок з господарськими будівлями та побутовими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 Миколаївської області та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальна площа якої 0,2500 га, кадастровий № 4825486301:03:019:0001, що знаходиться по АДРЕСА_1 Миколаївської області, на якій споруджений зазначений вище відчужуваний житловий будинок, вартість якої складає 12870 грн., а вищезазначеним рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 12.02.2013 року право власності на 1\2 частину вказаного будинку визнано за ОСОБА_1, то відповідно до ст. 70 ч.1 СК України за позивачкою необхідно визнати право власності на 1\2 частину вказаної земельної ділянки, задовольнивши в цій частині її позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути згідно задоволених позовних вимог 229,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 214, 215, 294-296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1\2 частині земельної ділянки кадастровий № 4825486301:03:019:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за кожним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 229,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: підпис.

Копія вірна. СУДДЯ: