Постанова

від 24.07.2013 по справі 804/8253/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 р. Справа № 804/8253/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представника позивача Кривошеєвої Н.В.,

представника відповідача Михайлишиної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування податкових повідомлень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпрометиз» (далі - ПАТ «Дніпрометиз», позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці, яку в судовому засіданні замінено належним відповідачем - Дніпропетровською митницею Міндоходів (далі - Дніпропетровська митниця, відповідач). В позовні заяві ПАТ «Дніпрометиз» просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» від 21.05.2013 року № 62, складене Дніпропетровською митницею на підставі акту перевірки № 21/13/110000000/05393145 від 30.04.2013 року про визначення податкового зобов'язання ПАТ «Дніпрометиз» за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - 24 327,05 грн. (з яких: 20 303,88 грн. за основним платежем, 4 023,17 грн. за штрафними санкціями);

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» від 21.05.2013 року № 61, складене Дніпропетровською митницею на підставі акту перевірки № 21/13/110000000/05393145 від 30.04.2013 року про визначення податкового зобов'язання ПАТ «Дніпрометиз» за платежем: мито на товари, що ввозиться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності - 778,71 грн. (з яких: 622,97 грн. за основним платежем, 155,74 грн. за штрафними санкціями).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведено перевірку ПАТ «Дніпрометиз», в результаті якою складено акт перевірки № 21/13/110000000/05393145 від 30.04.2013 року. У висновку акту перевірки зазначено, що витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, таким чином зазначені порушення призвели до заниження податкового зобов'язання підприємства по податках, контроль за справлянням яких покладений на митні органи, на 20 926,84 грн., з них мито - 622,97 грн., ПДВ - 20 303,88 грн. На підставі акту перевірки були прийняті оскаржувані податкові повідомлення від 21.05.2013 року № 61 та № 62. Позивач не погоджується з доводами відповідача та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення є протиправними і підлягають скасуванню, з огляду на наступне. Жодна норма законодавства не містить вимоги до структури, змісту актів виконаних робіт і тим більше - вимогу про необхідність визначення окремими пунктами вартості транспортних витрат ДО митної території України і на території України після ввезення. Акти виконаних робіт містять інформацію про вартість транспортних послуг від місця завантаження до місця кінцевого вивантаження товарів, що не суперечить законодавству. Транспортні витрати були додані до вартості товару виключно до місця ввезення їх на митну територію України і були підтверджені відповідними документами компаніями-перевізниками при митному оформленні. Зазначені документи (довідки про транспортні витрати, калькуляції) були надані до митного органу під час проведення митного оформлення, інформація по яких внесена до гр. 44 ВМД. Позивач також зазначає, що окремих актів з транспортних витрат до місця ввезення на територію України не складалось, оскільки послуги з транспортування товарів були замовлені позивачем від місця завантаження до місця кінцевого розвантаження товарів. Згідно зазначених актів транспортно-експедиційні послуги надавались за конкретним маршрутом, кінцевим пунктом в більшості випадків було м. Дніпропетровськ, в інших - м. Вінниця та м. Павлоград. У відповідності до норми ст. 267 Митного кодексу України (далі - МК України) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Таким чином, ПАТ «Дніпрометиз» не було порушено вимог митного законодавства, податкові зобов'язання не занижено, методи визначення митної вартості товарів застосовано вірно. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. Спірні правовідносини між позивачем та митницею виникли з питань нарахування податкових зобов'язань на товари, що ввозяться на митну територію України за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки. Перевірка була проведена у відповідності до вимог ст.ст. 345 та 346 МК України. Перевіркою встановлено порушення ст. 267 МК України та ст. 58 МК України в частині не включення до складу митної вартості товару витрат на транспортування. Обов'язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів та сплатити податки і збори передбачений ст. 88 МК України. Перевіркою було встановлено невідповідність інформації щодо розміру транспортних витрат, заявленої позивачем при здійсненні митного оформлення, відомостям, що містяться в первинних документах, а саме: в актах виконаних робіт, виданих підприємствами-екпедиторами (перевізниками), відсутній розподіл загальної вартості транспортно-експедиційних послуг між перевезенням до митної території України та в її межах. Таким чином, донарахування податкових зобов'язань відбулось внаслідок виявлення під час перевірки розбіжностей між даними, зазначеними декларантом у ВМД, та даними бухгалтерського обліку декларанта, що відповідає нормам законодавства.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ПАТ «Дніпрометиз» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 30.06.1995 року.

Згідно плану проведення Дніпропетровською митницею планових виїзних документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на І квартал 2013 року, на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 14.02.2013 року № 83 відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку стану дотримання ПАТ «Дніпрометиз» законодавства України з питань державної митної справи. За результатами перевірки було складено акт № 21/13/110000000/05393145 від 30.04.2013 року, в якому встановлено порушення ст. 267 МК України в частині не включення до складу митної вартості товару витрат на транспортування, ст. 190 р. 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України. Зазначене призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства по податках, контроль за справлянням яких покладений на митні органи, на суму 20 926, 84 грн., у т.ч. мито - 622, 97 грн. та ПДВ - 20 303, 88 грн.

21.05.2013 року на підставі акту перевірки № 21/13/110000000/05393145 від 30.04.2013 року Дніпропетровською митницею були прийняті оскаржувані податкові повідомлення:

- № 61, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 778,71 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 622,97 грн. та за штрафними санкціями 155,74 грн.;

- № 62, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 24 327,05 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 20 303,88 грн. та за штрафними санкціями 4023,17 грн.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 336 МК України (в редакції від 13.03.2012 року, яка діяла на час проведення перевірки) однією з форм митного контролю є проведення митними органами документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно ч. 1 ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 3 ст. 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 347 МК України посадовим особам митних органів під час проведення документальної виїзної перевірки для з'ясування питань, пов'язаних з перевіркою, надається право здійснювати перевірку грошових, фінансових і бухгалтерських документів, звітів, контрактів, декларацій, калькуляцій, інших документів, які можуть бути пов'язані з операціями із ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або території вільної митної зони, у тому числі інформації, необхідної для з'ясування питань перевірки, яка є в розпорядженні підприємства, що перевіряється, в електронному вигляді.

Під час проведення перевірки декларування митної вартості митницею було встановлено, що для перевезення автомобільним транспортом імпортних вантажів, придбаних у іноземних постачальників на умовах FСА, у періоді, що перевірявся, підприємство користувалося послугами підприємств-експедиторів та перевізників: ТОВ "Укрінтерекспедиція" (Україна) ( вул. Академіка Туполева, 23. м. Київ, 04128, ЄДРПОУ - 32734850); ТОВ «Югтехмаш-98» (Україна) (вул. 40 років Радянської України. 37 оф. 214, м. Запоріжжя, 69037, ЄДРПОУ - 33377950); ПП «ХТЛ СТАР» (Україна) (пров. Ногайський, буд. 17А, м. Харків, 61015, ЄДРПОУ - 37657306); ПП «ХТЛ ТРАНС» (Україна); ФОП ОСОБА_3 (Україна); ФОП ОСОБА_4 (Україна).

Перевіркою розрахунків ПАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» з підприємствами експедиторами встановлено, що всі розрахунки здійснювалися за надані послуги з міжнародного перевезення вантажів на умовах FСА, задекларовані у митних деклараціях.

Для зіставлення задекларованих та фактично здійснених витрат на доставку імпортних вантажів, суцільним способом проведено звірку даних митних декларацій (умови поставки - РСА) та первинних документів бухгалтерського обліку підприємства за весь період, що перевірявся.

Під час співставлення було встановлено:

- випадок неповного декларування суми, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FСА автомобільним транспортом

(задекларовані згідно митної декларації транспортні витрати є нижчими, ніж

фактично здійснені на підставі акту здачі-прийняття робіт та рахунків -

фактур, виданих підприємством-експедитором (перевізником) ТОВ «Укрінтерекспедиція»: МД № 110000012/2010/323409 від 10.09.2010 року, МД № 110000012/2010/325136 від 28.09.2010 року, МД № 110000012/2010/328898 від 03.11.2010 року, МД № 110000012/2010/330075 від 15.11.2010 року, МД № 110000012/2010/320711 від 16.08.2010 року, МД № 110000012/2010/333694 від 20.12.2010 року, МД № 110000012/2010/333706 від 20.12.2010 року, МД № 110000012/2010/329103 від 05.11.2010 року, МД № 110000012/2010/323610 від 14.09.2010 року, МД № 110000012/2010/318234 від 21.07.2010 року, МД № 110000012/2010/315954 від 25.06.2010 року, МД № 110000012/2011/204132 від 23.02.2011 року, МД № 110000012/2011/206902 від 22.03.2011 року;

- випадок неповного декларування суми, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FСА автомобільним транспортом

(задекларовані згідно митної декларації транспортні витрати є нижчими, ніж фактично здійснені на підставі акту здачі-прийняття робіт та рахунків - фактур, виданих підприємством-експедитором (перевізником) ТОВ «Югтехмаш-98»: МД № 110100000/2012/212642 від 17.04.2012 року, МД № 110100000/2012/211076 від 04.04.2012 року, МД № 110100000/2012/242480 від 26.11.2012 року, МД № 110100000/2012/202133 від 30.01.2012 року;

- випадок неповного декларування суми, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FСА автомобільним транспортом

(задекларовані згідно митної декларації транспортні витрати є нижчими, ніж

фактично здійснені на підставі акту здачі-прийняття робіт та рахунків - фактур, виданих підприємством-експедитором (перевізником) ПП «ХТЛ Транс»: МД № 110000012/2011/219949 від 18.07.2011 року;

- випадок неповного декларування суми, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FСА автомобільним транспортом

(задекларовані згідно митної декларації транспортні витрати є нижчими, ніж

фактично здійснені на підставі акту здачі-прийняття робіт та рахунків - фактур, виданих підприємством-експедитором (перевізником) ПП «ХТЛ СТАР»: МД № 110000012/201 1/214057 від 25.05.2011 року;

- випадок неповного декларування суми, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FСА автомобільним транспортом

(задекларовані згідно митної декларації транспортні витрати є нижчими, ніж фактично здійснені на підставі акту здачі-прийняття робіт та рахунків - фактур, виданих підприємством-експедитором (перевізником) ФОП ОСОБА_3: МД № 110000012/2011/204319 від 25.02.2011 року;

- випадок неповного декларування суми, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FСА автомобільним транспортом

(задекларовані згідно митної декларації транспортні витрати є нижчими, ніж фактично здійснені на підставі акту здачі-прийняття робіт та рахунків - фактур, виданих підприємством-експедитором (перевізником) ФОП ОСОБА_4: МД № 110100000/2012/209754 від 27.03.2012 року.

Обов'язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого МК України та сплатити податки і збори, передбачений статтею 88 МК України (в редакції від 11.07.2002 року).

Відповідно до статті 81 МК України (від 11.07.2002) декларування здійснюється шляхом заявления за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Аналогічні норми містяться в МК України (від 13.03.2012 року). зокрема, в ст. 266 та ст. 257.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 МК України (від 11.07.2002 року) заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 ст. 267 МК України (від 11.07.2002 року) передбачено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Відповідно до частини другої статті 267 МК України (від 11.07.2002 року) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною 3 ст. 267 МК України (від 11.07.2002 року) встановлено, що до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Аналогічні норми передбачені МК України (від 13.03.2012 року): ч. 2 ст. 52, ч. 10, 11 ст. 58.

Таким чином, до митної вартості включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, проте лише за умови, що зазначені витрати до кордону України документально підтверджені та піддаються обчисленню. Включення до митної вартості всієї суми транспортних витрат обумовлена неможливістю обчислити та документально підтвердити суму витрат на транспортування до кордону із загальної вартості перевезення.

Згідно з п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі - Порядок № 1766) для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Такий альтернативний перелік документів, що подаються на підтвердження транспортних витрат, не є випадковим. Законодавець надає підприємству можливість різними документами довести інформацію про такі витрати. При цьому, норма ч. 3 ст. 260 МК України (від 11.07.2002 року) зазначає про сумісність такої інформації з принципами бухгалтерського обліку.

Позивачем під час здійснення митного оформлення були надані довідки про транспортні витрати, які містили розподіл витрат на перевезення до кордону України та після ввезення.

Під час проведення документальної виїзної перевірки митницею встановлювалась відповідність інформації, зазначеної в митних деклараціях, деклараціях митної вартості, за якими проведено митне оформлення, та інформації, зазначеної в первинних документах позивача, зокрема в актах виконаних робіт та наданих послуг, які до митного оформлення позивачем не подавались.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону №996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, інформація, зазначена у митних деклараціях, документах, поданих до митного оформлення, повинна відповідати інформації, зазначеній у бухгалтерських та первинних документах.

Виїзною документальною перевіркою встановлена та в судовому засіданні підтверджена невідповідність інформації щодо розміру транспортних витрат, заявленої позивачем при здійсненні митного оформлення, відомостям, що містяться в первинних документах, а саме: в актах виконаних робіт, виданих підприємствами-експедиторами (перевізниками), відсутній розподіл загальної вартості транспортно-експедиційних послуг між перевезенням до митної території України та в її межах.

Таким чином, внаслідок не включення до складу митної вартості товару витрат на транспортування в повному обсязі, було занижено податкові зобов'язання позивача.

Згідно зі ст. 289 МК України (в редакції від 13.03.2012 року) податковий обов'язок після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, виникає якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.

Відповідно до п. 41.1.2 ст. 41 ПК України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Обов'язок митного органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях визначено п. 54.3.6 ст. 54 ПК України.

Стандартним правилом 4.14 розділу 4 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур передбачено, що у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мит та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мит та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.

Позиція відповідача під час проведення перевірки підтверджується усталеною судовою практикою та правовою позицією Верховного Суду України. Так, Верховний Суд України в постанові від 20.02.2012 року у справі № 21-390а11, постанові від 26.06.2012 року у справі № 21-130а12, постанові від 04.07.2013 року у справі № 21-179а11 дійшов висновку, що донарахування податкових зобов'язань відбулось внаслідок виявлення під час перевірки розбіжностей (зокрема, щодо включення транспортних витрат до митної вартості) між даними, зазначеними декларантом у ВМД, та даними бухгалтерського обліку декларанта, що відповідає нормам законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень № 61 та № 62 від 21.05.2013 року відповідач діяв у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29 липня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар