Рішення

від 05.08.2013 по справі 922/3061/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2013 р.Справа № 922/3061/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Шевчук Ю.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Косметікмаркет Україна", м. Харків до ТОВ "Лікон-Трейд", м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представник позивача: Полтавець В.О., адвокат

Представник відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Косметікмаркет Україна", звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікон-Трейд" про стягнення основного боргу в розмірі 97712,32 грн., пені в розмірі 1123,55 грн., індексу інфляції в розмірі 97,71 грн., витрат на адвокатські послуги в розмірі 12000,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 140/12 від 05.12.2012 р. щодо оплати вартості отриманої продукції, а також договору про переведення боргу № 104/13 від 31.12.2012 р. щодо оплати заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача заявив про відмову від позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 97,71 грн., в іншій частині позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на наведене, враховуючи те, що заява відповідача про відмову від позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 97,71 грн. не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, і підписана повноважним представником, суд вважає за можливе прийняти її до розгляду та продовжити розгляд справи з її урахуванням.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

На підставі викладеного, суд припиняє провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення індексу інфляції в розмірі 97,71 грн.

Відповідач диспозитивним правом на участь в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив, документи в обґрунтування своєї позиції у справі не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 115).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

05 грудня 2012 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки № 140/12 (далі - „договір поставки").

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов"язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов"язується прийняти товар і оплатити його на умах, визначених у цьому договорі.

Позивач стверджує, що на виконання договору поставки ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 45996,25 грн.

Пунктом 5.1 договору поставки визначено, що підставою для оплати покупцем товару є повне виконання постачальником своїх зобов"язань за договором. При наданні постачальником належним чином оформлених накладних, покупець здійснює оплату товару на умовах відстрочки 90 календарних днів з моменту відвантаження на склад покупця. Покупець проводить оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання коштів з банківського рахунку покупця.

Згідно п. 5.2 договору поставки, ціна на товар, що поставляється за даним договором є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару. Ціна на товар, що поставляється за цим договором, може бути змінена виключно за погодженням сторін. У разі якщо ініціатором зміни ціни товару є постачальник, то він зобов"язаний письмово повідомити про це покупця за десять днів до фактичного введення в дію нових цін. Зміна ціни на вже поставлений покупцеві товар не допускається.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав вказані умови договору щодо оплати вартості отриманого товару, що призвело до виникнення заборгованості за договором поставки в розмірі 45996,25 грн.

Договором поставки (п. 6.2) визначено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1123,55 грн.

31 грудня 2012 року між позивачем (як кредитором), ТОВ „Будсім" (як первісним боржником) та відповідачем (як новим боржником) було укладено договір переведення боргу № 104/13 від 31.12.2012 р. (далі - „договір переведення боргу").

Відповідно до п. 1 договору переведення боргу, первісний боржник переводить, а новий боржник приймає грошовий борг у розмірі 74690,22 грн., що виник на підставі договору поставки № 135/08/10 від 01.09.2010 р.

Позивач стверджує, що відповідач заборгованість за договором переведення боргу, як новий боржник, оплатив частково, що призвело до виникнення заборгованості за договором переведення боргу в розмірі 51716,07 грн.

При визначенні суми основної заборгованості, що є предметом спору у даній справі, позивач включив суму заборгованості, яка виникла у відповідача на підставі договору поставки та на підставі договору переведення боргу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 45966,45 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями (21-53).

Частину поставленого товару (на суму 801,14 грн.) відповідачем було повернено позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними про повернення товару та актом про розбіжності по якості при прийманні товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 54-56).

Таким чином, за договором поставки відповідач прийняв від позивача товар на загальну суму 45165,31 грн.

Пунктом 5.1 договору поставки визначено, що відповідач мав розрахувався з позивачем за отриманий товар на умовах відстрочки 90 календарних днів з моменту відвантаження на склад покупця.

Таким чином, за отриманий від позивача товар відповідач мав розрахуватися в наступні строки:

- за видатковою накладною №Укр-018088 від 28.12.2012 р. на суму 11290,96 грн. (з урахуванням повернення товару на суму 279,24 грн. з ПДВ) - до 29.03.2013 р. (оскільки фактично товар було отримано 29.12.2012 р., про що свідчить відмітка біля підпису представника відповідача у видатковій накладній);

- за видатковою накладною №Укр-018089 від 28.12.2012 р. на суму 9756,55 грн. (з урахуванням повернення товару на суму 279,26 грн. з ПДВ) - до 28.03.2013 р.

- за видатковою накладною №Укр-018090 від 28.12.2012 р. на суму 1514,34 грн. - до 28.03.2013 р.

- за видатковою накладною №Укр-018091 від 28.12.2012 р. на суму 4050,30 грн. - до 29.03.2013 р. (оскільки фактично товар було отримано 29.12.2012 р., про що свідчить відмітка біля підпису представника відповідача у видатковій накладній);

- за видатковою накладною №Укр-003149 від 26.02.2013 р. на суму 4579,98 грн. - до 27.05.2013 р.;

- за видатковою накладною №Укр-003155 від 26.02.2013 р. на суму 5998,20 грн. - до 27.05.2013 р.;

- за видатковою накладною №Укр-003159 від 26.02.2013 р. на суму 728,64 грн. - до 27.05.2013 р.;

- за видатковою накладною №Укр-003160 від 26.02.2013 р. на суму 591,60 грн. - до 27.05.2013 р.;

- за видатковою накладною №Укр-003417 від 28.02.2013 р. на суму 2093,70 грн. (з урахуванням повернення товару на суму 242,64 грн. з ПДВ) - до 29.05.2013 р.

- за видатковою накладною №Укр-003419 від 01.03.2013 р. на суму 417,12 грн. - до 30.05.2013 р.;

- за видатковою накладною №Укр-003418 від 04.03.2013 р. на суму 1904,64 грн. - до 03.06.2013 р. (оскільки останній день виконання грошового зобов"язання за цією видатковою накладною - 02.06.2013 р. - припадає на вихідний день);

- за видатковою накладною №Укр-003776 від 05.03.2013 р. на суму 2239,20 грн. - до 03.06.2013 р.

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий за договором поставки товар не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 45996,25 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази часткової або повної оплати заборгованості за поставлений на підставі договору поставки.

Судом встановлено, що відповідач, при визначенні заборгованості відповідача з оплати отриманого за договором поставки товару припустився арифметичної помилки, а також не врахував повернення відповідачем товару на загальну суму 801,14 грн.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором поставки, яка підлягає стягненню становить 45165,11 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки з оплати вартості отриманого товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Договором поставки (п. 6.2) визначено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем оплати вартості послуг, перевіривши розмір пені на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 253, 254, ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в цілому є законними та обґрунтованими, втім позивачем допущено помилки при визначенні періодів нарахування пені, та невірно визначено суми заборгованості, на які нараховується пеня по видатковим накладними №№ Укр-018088 від 28.12.2012 р., Укр-018089 від 28.12.2012 р. та Укр-003417 від 28.02.2013 р., оскільки не враховано повернення відповідачем товару на загальну суму 801,14 грн. з урахуванням ПДВ.

Таким чином, пеня за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки щодо оплати вартості отриманого товару підлягає стягненню в розмірі 1084,90 грн. в наступному співвідношенні за видатковими накладними:

- за видатковою накладною №Укр-018088 від 28.12.2012 р. на суму 11290,96 грн. (з урахуванням повернення товару на суму 279,24 грн. з ПДВ) за період з 30.03.2013 р. по 21.06.2013 р. - в розмірі 386,06 грн.

- за видатковою накладною №Укр-018089 від 28.12.2012 р. на суму 9756,55 грн. (з урахуванням повернення товару на суму 279,26 грн.) за період з 29.03.2013 р. по 21.06.2013 р. - 337,60 грн.

- за видатковою накладною №Укр-018090 від 28.12.2012 р. на суму 1514,34 грн. за період з 29.03.2013 р. по 21.06.2013 р. - 52,40 грн.

- за видатковою накладною №Укр-018091 від 28.12.2012 р. на суму 4050,30 грн. за період з 30.03.2013 р. по 21.06.2013 р. - 138,49 грн.

- за видатковою накладною №Укр-003149 від 26.02.2013 р. на суму 4579,98 грн. за період з 28.05.2013 р. по 21.06.2013 р. - 45,55 грн.

- за видатковою накладною №Укр-003155 від 26.02.2013 р. на суму 5998,20 грн. за період з 28.05.2013 р. по 21.06.2013 р. - 59,65 грн.

- за видатковою накладною №Укр-003159 від 26.02.2013 р. на суму 728,64 грн. за період з 28.05.2013 р. по 21.06.2013 р. - 7,25 грн.

- за видатковою накладною №Укр-003160 від 26.02.2013 р. на суму 591,60 грн. за період з 28.05.2013 р. по 21.06.2013 р. - 5,88 грн.

- за видатковою накладною №Укр-003417 від 28.02.2013 р. на суму 2093,70 грн. (з урахуванням повернення товару на суму 242,64 грн. з ПДВ) грн. за період з 30.05.2013 р. по 21.06.2013 р. - 19,10 грн.

- за видатковою накладною №Укр-003419 від 01.03.2013 р. на суму 417,12 грн. за період з 31.05.2013 р. по 21.06.2013 р. - 3,63 грн.

- за видатковою накладною №Укр-003418 від 04.03.2013 р. на суму 1904,64 грн. за період з 04.06.2013 р. по 21.06.2013 р. - 13,46 грн.

- за видатковою накладною №Укр-003776 від 05.03.2013 р. на суму 2239,20 грн. за період з 04.06.2013 р. по 21.06.2013 р. - 15,83 грн.

З приводу позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором переведення боргу, суд зазначає наступне.

За договором поставки №135/08/10 від 01.09.2010 р. (п. 1.1) позивач (як постачальник) зобов"язався в порядку та на умовах, визначних цим договором, передати у власність ТОВ „Будсім" (як покупця) товар, в певній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а ТОВ „Будсім" зобов"язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначних даним договором.

Згідно п. 3.3 договору поставки №135/08/10 від 01.09.2010 р., право власності на товар та ризик випадкового знищення товару переходить від позивача до ТОВ „Будсім" з моменту передачі товару та посвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною.

Пунктом 5.4 договору поставки №135/08/10 від 01.09.2010 р. визначено, що покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару.

Як стверджує позивач, він поставив, а ТОВ „Будсім" прийняло товар на суму 74690,22 грн., але останній неналежним чином виконав грошові зобов"язання за договором поставки №135/08/10 від 01.09.2010 р. щодо оплати вартості прийнятого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 74690,22 грн.

За договором переведення боргу відповідач взяв на себе грошове зобов"язання ТОВ „Будсім" перед позивачем щодо оплати заборгованості в розмірі 74690,22 грн. за договором поставки №135/08/10 від 01.09.2010 р.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 522 ЦК України визначено, новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Як стверджує позивач, відповідач частково виконав взяте на себе грошове зобов"язання за договором переведення боргу, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 51716,07 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази виконання грошового зобов"язання за договором переведення боргу в більшій частині або в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором переведення боргу в розмірі 51716,07 грн.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що основна сума заборгованості, яка визначена позивачем та є предметом розгляду даної справи, включає в себе заборгованість за поставлений товар на підставі договору поставки № 140/12 від 05.12.2012 р., а також по договору про переведення боргу № 104/13 від 31.12.2012 р.

Загальний розмір основної заборгованості за вказаними договорами, який підлягає стягненню становить 96911,38 грн.

Пеня, що входить до предмету розгляду в даній справі нарахована за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 140/12 від 05.12.2012 р. щодо оплати вартості прийнятого товару та підлягає задоволенню в розмірі 1084,90 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в частині оплати послуг адвоката, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду Харківської області від 21 лютого 2013 року N 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

15 травня 2013 року між позивачем та адвокатом Полтавецем В.О. було укладено договір № 1 про надання послуг та ведення справ в суді.

Статус Полтавеця В.О. як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 783 (арк.. спр. 112).

Відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг та ведення справ в суді, Полтавець В.О. зобов"язується надати відповідачу консультаційні послуги та юридичну допомогу на умовах, передбачених цим договором, а саме здійснювати представництво інтересів останнього щодо захисту його інтересів в державних органах, а саме господарському суді Харківської області (суді першої інстанції) з питання: стягнення заборгованості з ТОВ „Лікон-Трейд", в судовому порядку за поставку товарів за господарським договором № 140/12 від 05.12.2012 р. та договором переведення боргу від 31.12.2012 р. (тобто договорами, заборгованість по яких є предметом розгляду у даній справі).

Пунктом 4.1 договору про надання послуг та ведення справ в суді за послуги, визначені п. 1.1 відповідач сплачує Полтавецькому В.О. винагороду в розмірі 12000,00 грн.

Для оплати послуг, визначених договором про надання послуг та ведення справ в суді, Полтавець В.О. виставив відповідачу рахунок № 15.05.2013 р. на суму 12000,00 грн. (арк.спр. 106).

Вказані кошти були отримані Полтавцем В.О., що підтверджується видатковими касовими ордерами та чеками на суму 7000,00 грн. та 5000,00 грн. (арк.спр. 107- 109).

Повноваження Полтавеця В.О. на ведення даної справи підтверджуються також наявним в матеріалах справи адвокатським ордером №1 від 15.06.2013 р. та ордером серії ХВ № 120000001.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про можливість покладення на відповідача витрат позивача на адвокатські послуги.

Керуючись ч. 5 ст. 49 ГПК України, витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, суми за послуги адвоката, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати позивача на адвокатські послуги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 11882,66 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, у зв"язку з частковим задоволенням позовних вимог, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1959,33 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 253, 254, 520, 522, 549, 611, 712 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лікон-Трейд" (61052, м. Харків, вул. Малиновського, 3, код ЄДРПОУ 37874381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Косметікмаркет Україна" (61105, м. Харків, вул. Морозова, 18, офіс, код ЄДРПОУ 34859748) основну заборгованість в розмірі 96911,38 грн.; пеню в розмірі 1084,90 грн.; витрати за послуги адвоката в розмірі 11882,66 грн. та судовий збір в розмірі 1959,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 97,71 грн.

Повне рішення складено 07.08.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.