Постанова

від 02.08.2013 по справі 826/10647/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 серпня 2013 року № 826/10647/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ален-К»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від

18.05.2013 р. №0006882280 та №0006872280 .

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ален-К», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2013 року № 0006882280 (яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 120 160,00 грн.); № 0006872280 (яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 147 180,00грн.).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства, а тому, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірка ТОВ «Ален-К» (Код ЄДРПУО 33448455) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Токмак Трейдінг» (Код ЄДРПУО 37269433) за період з 01.01.2010 по 31.12.2011. За результатами перевірки складено Акт від 26.04.2013 року №1264/22-80/33448455 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами і доповненнями), п.198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 110 412,00 грн., в т.ч. по періодам: грудень 2010 року - 21 824,00 грн., лютий 2011 року - 10 983,00 грн., березень 2011 року - 16 184,00 грн., квітень 2011 року - 16 554,00 грн., травень 2011 року - 13 159,00 грн., червень 2011 року - 14 544,00 грн., липень 2011 року - 17 164,00 грн., що призвело до: заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього періоді на загальну суму за грудень 2010 року - 21 824,00 грн., лютий 2011 року - 10 983,00 грн., березень 2011 року - 16 184,00 грн., квітень 2011 року - 16 554,00 грн., травень 2011 року - 13 159,00 грн., червень 2011 року - 14 544,00 грн., липень 2011 року - 17 164,00 грн. та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 131 873,00 грн., у тому числі за у тому числі за ІV квартал 2010 в сумі 27 280,00 грн., за І квартал 2011 в сумі 33 958,00 грн., за ІІ квартал 2011 в сумі 50 896,00 грн., ІІІ квартал 2011 в сумі 19 739,00 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення - рішення від 18.05.2013 року № 0006882280 та № 006872280.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «АЛЕН-К» (Постачальник), з однієї сторони, та ТОВ «Токмак Трейдінг» (Одержувач), з іншої сторони, було поставлено товар.

Позивачем надано суду видаткові накладні, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні в підтвердження виконаних робіт.

В матеріал справи містяться заперечення проти позовних вимог, в яких зазначено наступне: «Згідно наданих до перевірки документів ТОВ «АЛЕН-К», в особі директора Мірошниченка Андрія Миколайовича, було оформлено на адресу ТОВ «Токмак Трейдінг» видаткові та податкові накладні на канцелярські товари на загальну суму 82 612,66 грн., в т.ч. ПДВ - 13764,33 грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового зобов'язання відповідного періоду, та відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2010 року та січень, квітень, травень, червень та липень 2011 року.

Відповідно наданих до перевірки документів ТОВ «Токмак Трейдінг» має поточну дебіторська заборгованість перед ТОВ «АЛЕН-К» у сумі 82 612,66 грн. (ПДВ 13 764,33 грн.), на день піднесення акта додаткову інформацію до перевірки ненадана.

В ході перевірки було встановлено, що згідно рахунків-фактур ТОВ «Токмак Трейдінг» в особі директора ОСОБА_3 оформлено на адресу ТОВ «АЛЕН-К» наступні документи: видаткову накладну, акти здачі приймання робіт, податкові накладні за наступні товари, роботи, послуги: канцелярські товари, консультаційні, маркетингові, юридичні послуги, обслуговування офісної техніки за рахунок чого останнє сформувало собі податковий кредит на загальну суму 110 412,9 грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за грудень 2010 року та лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2011 року.

Відповідно до листа №0411-01 від 11.04.2013р. (вхідний до ДПІ №19 596/10 від 22.04.2013) про надання пояснень та їх документального підтвердження кредиторська заборгованість між ТОВ «АЛЕН-К» та ТОВ «Токмак Трейдінг» становить 195 205,54 грн. (ПДВ 32 534,25грн.) на 31.03.2013р., на день піднесення акта додаткову інформацію до перевірки ненадана.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. На рахунок

ТОВ «Токмак Трейдінг» в оплату наданих товарів, робіт (послуг) були

перераховані від ТОВ «АЛЕН-К» грошові кошти на загальну суму 467 272,04 грн. (в т.ч. ПДВ 77 878,67 грн.), що підтверджується банківськими виписками.

Незаконна діяльність TOB «Токмак Трейдінг», яке на прохання невстановленої слідством особи зареєстрував на своє ім'я ОСОБА_3., здійснювалася в порушення вимог чинного законодавства України, що регулюють підприємницьку діяльність.

Дарницьким районним судом м. Києва від 11 жовтня 2012 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу № 2602/1973/12 по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України визнав повністю, щиросердно розкаявся та підтвердив обставини скоєння ним злочину, вказавши на час, місце, спосіб та мету скоєння злочину, а саме: зазначив, що дійсно на початку вересня 2010 року на прохання невстановленої особи погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я TOB «Токмак Трейдінг», не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зазначену у статутних документах TOB «Токмак Трейдінг», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, погодився на таку пропозицію та надав невстановленій особі свої паспортні дані, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства. Далі, 11.09.2010 року підсудний, домовившись з невстановленою слідством особою прибув до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, де на прохання невстановленої слідством особи, повідомив йому, що має намір зареєструвати TOB «Токмак Трейдінг» і запропонував нотаріусу нотаріально засвідчити його підпис у статуті вказаного товариства. Потім, усвідомлюючи, що зареєстроване на його ім'я підприємство буде використовуватись для прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_3 засвідчив своїм підписом статут TOB «Токмак Трейдінг», після чого цей статут був нотаріально посвідчений згаданим приватним нотаріусом.

Потім, ОСОБА_3 власноручно розписався у реєстрі нотаріальних дій вказаного приватного нотаріуса та передав всі нотаріально посвідчені документи невстановленій слідством особі.

Вищевикладене свідчить про відсутність у TOB «Токмак Трейдінг» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у даного підприємства створення правових наслідків. Тобто, така угода є нікчемною.

Таким чином, несплачений ТОВ «АЛЕН-К» податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.».

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З огляду на предмет та обсяг робіт, які, як стверджував позивач, було виконано його контрагентом, які були ним отримані, суд приходить до висновків, що контрагент позивача був позбавлений можливості виконати роботи (поставити товар), які є предметами договорів, а позивач, в свою чергу, не міг не знати цього.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемним правочином.

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. передбачає, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Крім того, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Вирок Дарницького районного суду від 11.10.2012 р. по справі №2602/1973/12, яким визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст.27, ч. 1 ст. 205 КК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України, Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, виходячи із показань ОСОБА_3 - директора ТОВ «Токмак Трейдінг», акти здачі приймання робіт № СчФ-123106 від б/д, № СчФ-123105 від б/д, № СчФ-123105 від б/д, № СчФ-123107 від б/д, № СчФ-020111 від б/д, № 022801 від б/д, № СчФ-020111 від б/д, № СчФ- СчФ-63017 від б/д, № СчФ- СчФ-63017 від б/д, № СчФ-63044 від б/д, № СчФ-63054 від б/д, № СчФ-001107 від б/д, рахунки фактур № СчФ-123008 від 30.12.10, № СчФ-122701 від 27.12.10, № СчФ-122201 від 22.12.10, № СчФ-121402 від 14.12.10, № СчФ-121402 від 01.02.11, № 022801 від 28.02.11, № СчФ-032201 від 22.03.11, № СчФ-032501 від 25.03.11, № СчФ-042801 від 28.04.11, № СчФ-042801 від 27.05.11, № СчФ-062301 від 23.06.11, № СчФ-072801 від 28.07.11, видаткова накладна № СчФ-020111 від 01.02.11 підписані директором ОСОБА_3 ТОВ «Токмак Трейдінг», не мають юридичної сили і доказовості, не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог встановлених ст.2, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХІV (із змінами та доповненнями), складені в порушення п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.2, п.п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук